79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.12.2016р. Справа № 914/2786/16
За позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів;
до відповідача:Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Львів;
про:стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №2117/Р від 01.02.2016р.
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Цяпка О.І.
Представники сторін:
від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність б/н від 18.08.2016р.);
від відповідача:ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 28.12.2015р.).
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
01.11.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ЛМКП «Львівтеплоенерго» (надалі - Позивач) до ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» (надалі - Відповідач) про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №2117/Р від 01.02.2016р.
Ухвалою суду від 03.11.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 24.11.2016р. В судовому засіданні 24.11.2016р. суд оголосив перерву до 12.12.2016р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, просив позов задоволити повністю. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2117/Р, за умовами якого позивач зобов'язувався постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач отримувати теплову енергію та оплачувати її до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим оплачувати поставлену йому теплову енергію, однак взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 8004,75 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім цього, за неналежне виконання умов договору, представник просить суд стягнути з відповідача 12355,20 грн. пені, 1815,52 грн. 3% річних та 13777,03 грн. інфляційних втрат.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду супровідним листом подав копію листа та акту звірки взаєморозрахунків між сторонами від 22.11.2016р., у задоволенні позову просив відмовити. Заперечуючи проти позову представник зазначив, що відповідач у повному обсязі розрахувався перед позивачем за спожиту теплову енергію за договором №2117/Р від 01.02.2016р., а тому підстав для стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних відсутні.
Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.02.2016р. між позивачем (Теплопостачальною організацією) та ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» (Споживачем) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2117/Р (надалі - Договір), відповідно п. 1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно п. 1.1., 1.2., 3.1.3. Положення про філію «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», управління є філією (відокремленим) підрозділом ПАТ «Укртрансгаз», управління не є юридичною особою та здійснює частину функцій товариства, що відповідає статутним цілям і завданням товариства, відповідно до чинного законодавства України та цього Положення. Управління має право пред'являти претензії, звертатися від імені товариства до судів загальної юрисдикції (в т.ч. до господарських судів) з позовами за захистом порушених або спорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів та представляти інтереси товариства в усіх судах загальної юрисдикції, здійснювати від імені товариства повноваження сторони, третьої особи та інших учасників процесу в судових справах.
Пунктом 10.1. Договору визначено, що такий набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2017 року.
Також, сторони в п. 11.3. Договору домовилися про те, що теплопостачальна організація та споживач дають згоду на припинення дії договору №2117 від 01.11.2000р. з моменту укладення даного договору, а заборгованість в розмірі 200726,08 грн., яка виникла за постачання теплової енергії за договором №2117 від 01.11.2000р. станом на 01.02.2016р., сторони погоджуються зарахувати як початкове сальдо за даним договором.
У Додатку №1 до Договору встановлено обсяги постачання теплової енергії до об'єктів відповідача. Додатком №2 до Договору затверджено схему розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності між теплопостачальною організацією та споживачем.
Акт про включення системи теплоспоживання від 12.10.2015р. свідчить про те, що система теплоспоживання відповідача в опалювальному сезоні 2015/2016 була включена на опалення 12.10.2015р., на гаряче водопостачання 06.10.2015р. При цьому, судом встановлено, що такий акт підписувався на виконання ще попереднього укладеного між сторонами договору №2117 від 01.11.2000р. та зважаючи на те, що в акті сторонами було погоджено включення системи і на опалювальний сезон 2016р., окремий акт за даним Договором сторонами не підписувався.
За умовами п. 6.2.-6.3. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем за період з 01.02.2016р. - 31.07.2016р. поставлено відповідачу теплову енергію (в т.ч. приєднане теплове навантаження) згідно:
- акту №2117Р-2 від 29.02.2016р. на суму 327039,15 грн. (як зазначено в акті за січень - лютий 2016р.);
- акту №2117/Р-3 від 31.03.2016р. на суму 123942,47 грн.;
- акту №2117/Р-4 від 30.04.2016р. на суму 25776,50 грн.;
- акту №2117/Р-5 від 31.05.2016р. на суму 13146,07 грн.;
- акту №2117/Р-6 від 30.06.2016р. на суму 10857,81 грн.;
- акту №2117/Р-7 від 31.07.2016р. на суму 15476,33 грн.
Перелічені акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач стверджує, що всупереч умовам Договору відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлену теплову енергію, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 8004,75 грн. за період з 01.02.2016р. - 31.07.2016р.
Відповідач в свою чергу проти позову заперечує та стверджує, що заборгованість за Договором у нього відсутня.
Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Так, ч. 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У пункті 6.3. Договору сторонами погоджено, що строк оплати поставленої теплової енергії - до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Як свідчать акти приймання-передачі теплової енергії та гарячої води, взяті на себе зобов'язання за Договором щодо поставки теплової енергії за період з 01.02.2016р. - 31.07.2016р. позивач виконав належним чином.
В свою чергу суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи платіжні доручення (в т.ч. суми актів та платіжних доручень, відповідність призначень платежів підписаним сторонами актів) за період з березня - липня 2016р. встановив, що за поставлену позивачем теплову енергію за вказаний період відповідач розрахувався повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, у розрахунку заборгованості позивач зазначив, що поставив відповідачу теплову енергію в лютому 2016 року вартістю 134317,82 грн., на підтвердження чого долучив рахунок на оплату №2117Р-2 на суму 134317,82 грн. Разом з тим, матеріалами справи спростовується даний розрахунок позивача.
Так, в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі теплової енергії та гарячої води №2117Р-2 від 29.02.2016р. в якому зазначається, що такий складений за результатами поставки позивачем теплової енергії за січень, лютий 2016р. на суму 327039,15 грн., зауважень щодо виконання сторонами своїх зобов'язань згідно договору №2117/Р від 01.02.2016р. немає. При цьому, в судових засіданнях жодною із сторін не заперечувалося, що нарахування в розмірі 327039,15 грн. складається з вартості поставленої теплової енергії за лютий 2016р. та заборгованості в розмірі 200726,08 грн., передбаченої п. 11.3. Договору. Встановивши, що різниця між нарахуванням за зазначеним актом та сумою заборгованістю, передбаченою п. 11.3. Договору (200726,08 грн.) становить не 134317,82 грн., а дорівнює 126313,07 грн., суд прийшов до висновку, що нарахування за спожиту відповідачем теплову енергію у лютому 2016р. складає 126313,07 грн., які були оплачені відповідачем на підставі платіжного доручення №6169 від 23.03.2016р.,
Таким чином, на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що за поставлену позивачем теплову енергію за період з 01.02.2016р. - 31.07.2016р. відповідач розрахувався повністю, заборгованість за вказаний період станом на день подання позову та розгляду справи - відсутня.
Разом з тим, перевіривши дати оплат теплової енергії у відповідності до встановленого Договором строку оплати, судом встановлено, що оплата теплової енергії на підставі акту №2117Р-2 від 29.02.2016р. та акту №2117/Р-5 від 31.05.2016р. відбулася з простроченням.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до п. 1.9. постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013р., день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Здійснивши перерахунок 3% річних, суд прийшов до висновку, що такі підлягають стягненню з відповідача частково, в розмірі 241,92 грн. (за актом №2117Р-2 від 29.02.2016р.) та 2,16 грн. (за актом №2117/Р-5 від 31.05.2016р.), всього 244,08 грн., в решті цих вимог суд відмовляє.
З приводу нарахованих інфляційних втрат суд зазначає на наступне.
Пунктом 3.2. Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013р. визначено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Враховуючи те, що прострочення за вказаними вище актами становить менше ніж місяць, то індекс інфляції не нараховується. Аналогічна правова позиція про безпідставність нарахування інфляційних за неповний місяць викладена ВГС України в постанові від 07.07.2015р. у справі №914/251/15. Відтак у стягненні інфляційних втрат суд відмовляє.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.2.3. Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає що така підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 3145,29 грн. (за актом №2117Р-2 від 29.02.2016р.) та 12,93 грн. (за актом №2117/Р-5 від 31.05.2016р.), всього 3158,22 грн., в решті цих вимог суд відмовляє.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та пені є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.
Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (79053, м. Львів, вул. Рубчака, 3; код ЄДРПОУ 25560823) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1; код ЄДРПОУ 05506460) 244,08 грн. 3% річних, 3158,22 грн. пені та 130,36 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2016 р.
Суддя Крупник Р.В.