ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.12.2016Справа №910/20411/16
За позовом Київської міської клінічної лікарні №5
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА"
про стягнення боргу 2 234,29 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Полонська Т.Л., Худенко А.Я.
від відповідача: не з'явились
Київська міська клінічна лікарня №5 звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА", в якому просить суд стягнути з відповідача 1886,14 грн. за договором №72/0/11-09 про надання медичної допомоги від 16.03.2009р., а також, 286,41 грн. - пені, 26,66 грн. - 3% річних та 35,08 інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/20411/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав повторно, відзив не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу.
Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 14.12.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -
16.03.2009р. між Київською міською клінічною лікарнею №5 (далі-позивач) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (далі-відповідач) було укладено договір № 72/0/11-09 про надання медичної допомоги, відповідно до п. 1.1 якого його предметом є відносини сторін по наданню Виконавцем Замовнику медичних послуг Застрахованим особам (Клієнтам) Замовника.
Пунктами 2.1.1., 2.3.2. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний забезпечити надання медичних послуг Клієнтам згідно Ліцензії на право здійснення медичних послуг (Додаток № 2) та Прейскуранту на медичні послуги (Додаток № 1), а Замовник, в свою чергу, зобов'язаний здійснювати оплату за надані Виконавцем медичні послуги згідно умов та порядку, визначеному Договором.
Відповідно до п.2.1.2, п. 2.1.4. Договору виконавець зобов'язаний забезпечити надання медичних послуг на високому професійному рівні з відповідним оформленням медичної документації, а також, забезпечити клієнта необхідними медикаментами та медичними матеріалами, організував наявність обладнання, пристроїв для надання медичних послуг клієнтам.
Пунктами 5.1. - 5.3. Договору сторонами вставлено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником на підставі наступних документів:
• рахунку;
• медичної довідки /медичного висновку та/або виписки з історії хвороби стаціонарного хворого з підписом та печаткою лікаря (Додаток № 9);
• акту виконаних робіт з переліком наданих медичних послуг згідно форми, викладеної у Додатку № 5, 6 договору;
• заяви Клієнта на здійснення страхової виплати (Додаток № 8).
Документація, зазначена в п. 5.1. Договору, надається Виконавцем Замовнику не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Оплата Замовником рахунку здійснюється протягом 7 робочих днів з моменту одержання від Виконавця рахунку та іншої документації, що зазначена у п. 5.1. Договору.
Відповідно до п. 2.1.8. Договору від 16.03.2009р. № 72/0/11-09 про надання медичної допомоги Позивач зобов'язаний Інформувати Замовника про звернення Клієнта, що має поліс медичного страхування або страхову картку за формою Замовника шляхом телефонного повідомлення або направлення рекомендованого листа протягом 1 (одного) робочого дня з моменту такого звернення".
Позивач зазначив, що пацієнтка ОСОБА_3 була доставлена до Київської міської клінічної лікарні №5 каретою швидкої медичної допомоги 27.03.2016р. та надала при госпіталізації страховий поліс №166340042 Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА", про що було повідомлено диспетчера Відповідача відповідно до п. 2.1.8. Договору від 16.03.2009р. № 72/0/11-09 про надання медичної допомоги та зроблено відповідний запис у медичній картці стаціонарного хворого №2955 в (копія 1- ї сторінки медичної карти стаціонарного хворого №2955 міститься в матеріалах справи).
Надалі, позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру № 868 та акт № 01 від 22.04.2016р., з якого випливає, що ОСОБА_3, яка є страхувальником Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА", скористалась медичними послугами на загальну суму 1886,14 грн., що підтверджується підписами уповноважених осіб Київської міської клінічної лікарні №5 та відтиском печатки відповідного підприємства.
29.04.2016р. відповідачем отримано акт та рахунок-фактуру, що підтверджується підписом уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
12.07.2016р. позивач направив відповідачу претензію № 1 на суму 1886,14 грн., в якій зазначив, що станом на 11.07.2016 року заборгованість відповідача за надані медичні послуги не погашена та складає 1886,14 грн., а відтак позивач просить погасити спірну заборгованість протягом 30 календарних днів з дня отримання претензії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення п.5.3 договору відповідач не оплатив позивачеві медичні послуги, надані клієнту відповідача, ОСОБА_3, протягом 7 робочих днів з моменту одержання відповідачем відповідних документів для оплати, а відтак станом на 11.07.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 1886,14 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Виходячи з умов договору № 72/0/11-09 про надання медичної допомоги від 16.03.2009р. а також матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач був зобов'язаний оплатити вартість наданих медичних послуг, що складає 1886,14 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач заявлені до нього вимоги не спростував, відзив на позовну заяву не надав, з огляду на що суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1886,14 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених п. 5.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення.
Здійснивши власний розрахунок пені, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені за прострочення строків оплати у розмірі 286,41 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Відповідно до п.1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» не зазначення в договорі (угоді) умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.
Тож, зазначені нарахування, а саме 3 % річні та інфляційні втрати за своєю правовою природою є відповідальністю за порушення грошових зобов'язань та виникають в силу закону і не потребують обов'язкового зазначення останніх у договорі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.
Згідно розрахунку позивача за вказаний ним період розмір 35,08 грн. - інфляційних втрат та 26,66 грн. - 3 % річних.
Розрахунок позивача перевірено судом та не перевищує розрахунок суду.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується, що права позивача були порушені, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо надання послуг, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позов у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Київської міської клінічної лікарні №5 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "НОВА" (03115, м. Київ, вул. Відпочинку, буд. 11, ідентифікаційний код 00185028), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Київської міської клінічної лікарні №5 (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, ідентифікаційний код 31241449) основного боргу - 1886,14 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість гривень 14 копійок), пені - 286,41 грн. (двісті вісімдесят шість гривень 41 копійка) грн., 26,66 грн. (двадцять шість гривень 66 коп.) грн. - 3% річних, 35,08 грн. (тридцять п'ять грн. 08 коп.) грн. - інфляційних втрат та 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 19.12.2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.