20 грудня 2016 року м. Київ К/800/32548/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Головчук С.В., Мойсюка М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року
у справі № 806/545/16
за позовом ОСОБА_1
до Апеляційного суду Житомирської області
третя особа: Державна судова адміністрація України
про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа: ДСА України, в якому просив визнати неправомірними дії Апеляційного суду Житомирської області та зобов'язати Апеляційний суду Житомирської області здійснити перерахунок заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 26 жовтня 2014 року) та за період із 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції від 28 березня 2015 року) та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років тощо).
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01 червня 2009 року по теперішній час ОСОБА_1 працює на посаді помічника судді Апеляційного суду Житомирської області.
26 жовтня 2014 року внесено зміни до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України «Про прокуратуру» зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Аналогічне викладене і у новій редакції статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», з 28 березня 2015 року.
Наведене узгоджується з положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року «Про державну службу» та частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці».
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Однак, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин, схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», який до 9 вересня 2015 року залишався незмінним.
Наведене свідчить про невиконання з боку Кабінету Міністрів України покладених на нього обов'язків щодо приведення у тримісячний строк його нормативно-правових актів у відповідність із вищевказаними законами.
Також, як вірно досліджено судами попередніх інстанцій, з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року зміни до постанови «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» щодо розмірів окладів працівників апарату суду Кабінетом Міністрів України внесено не було.
І відповідно, законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2015 рік», видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року, не передбачено.
Крім того, відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 644, викладено у новій редакції схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів, з приміткою про те, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу заробітну плату в повному обсязі з урахуванням надбавок до посадового окладу та премій за період 09 вересня 2015 року по 31 грудень 2015 року, виходячи з посадового окладу - 0,4 від місячного посадового окладу судді місцевого суду без 50-відсоткового зменшення, установленого постановою КМУ від 02 вересня 2015 року № 644, є безпідставними, оскільки ТУ ДСА України в Житомирській області не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, здійснювати позивачу перерахунок посадового окладу та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності дій ТУ ДСА України в Житомирській області щодо виплати позивачу заробітної плати в межах видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників та у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України.
Наведене узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року № 820/4648/15 та від 13 липня 2016 року №818/3372/15, №820/4653/15.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала можу бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Головчук
М.І. Мойсюк