23 листопада 2016 року м. Київ К/800/29276/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2013
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013
у справі № 2а-1670/7684/12 Полтавського окружного адміністративного суду
за позовом Публічного акціонерного товариства «Крісталіст»
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби
про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС від 29.11.2012 № 0001232312, № 0001242312, № 0001252312.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, розміру від'ємного значення суми ПДВ, збільшення грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.11.2012 № 4031/22-2/00222373. Згідно з цим актом товариство порушило норми пункту 138.3 ст. 138, пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищив валові витрати на 989734,00 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2011 року, 1-й та 2-й квартали 2012 року та податковий кредит за період із квітня 2011 року по червень 2012 року на загальну суму 143518,00 грн. за операціями з оплати вартості послуг, пов'язаних із утриманням та обслуговуванням станції нейтралізації (послуг із енергопостачання, охорони, послуг із очистки дренажних вод), які не пов'язані із господарською діяльністю з огляду на призупинення позивачем виробництва; завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 51291,00 грн. у податковому обліку за 2-й, 3-й, 4-й квартали 2011 року, 1-й та 2-й квартали 2012 року у зв'язку із вказаними обставинами. У результаті цих порушень позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 989734,00 грн. у податковому обліку за 2-4 квартали 2011 року, 1-е півріччя 2012 року; позивач занизив ПДВ на загальну суму 300139,00 грн. у податковому обліку за період із березня по червень 2012 року; завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у декларації за березень 2012 року на 156620,00 грн.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012: № 0001232312 - про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у податковому обліку за 2-й квартал 2012 року на 989734,00 грн.; № 0001242312 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 300139,00 грн. за основним платежем та на 75034,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001252312 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за березень 2012 року на 156620,00 грн.
Як встановлено у судовому процесі підставою для зменшення у податковому обліку позивача витрат, амортизаційних відрахувань та податкового кредиту, сформованих за операціями, пов'язаними із очищенням дренажних вод, а також від СП українсько-нідерландського підприємства у формі ТОВ «Група 4 Секурітас ЛТД» послуг із охорони основних фондів, стали висновки ДПІ щодо відсутності зв'язку цих витрат із господарською діяльністю позивача. Такий висновок обґрунтовано посиланням на рішення загальних зборів акціонерів, прийняте 10.11.2010, про зупинення виробництва продукції через його комерційну невигідність.
За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).
Згідно з пунктом «в» підпункту 138.10.2 та пунктом «є» підпункту 138.10.6 пункту 138.10 ст. 138 ПК до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: є) витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно з нормами статей 144 - 148 цього Кодексу), які перебувають у його власності; витрати на самостійне зберігання, переробку, захоронення або придбання послуг із збирання, зберігання, перевезення, знешкодження, видалення і захоронення відходів від виробничої діяльності платника податку, що надаються сторонніми організаціями, з очищення стічних вод; інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку. У разі виникнення розбіжностей між органом державної податкової служби та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природоохоронні заходи з діяльністю платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення органом державної податкової служби.
До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК)
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Суди попередніх інстанцій, на підставі оцінки доказів у справі, зокрема припису Державної екологічної інспекції в Полтавській області від 29.10.2009 № 06-03 П/78-2009, яким зобов'язано позивача на постійній основі продовжувати роботи по ліквідації забруднення підземних вод сполуками хрому та здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, встановивши у судовому процесі факт наявності у позивача на балансі очисних споруд, зробили правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток та ПДВ сум витрат та податкового кредиту за операціями, пов'язаними із здійсненням очистки дренажних вод. Правильність такого висновку не спростовується встановленими у справі обставинами щодо часткового фінансування робіт АТ «Полтавський алмазний інструмент». Оцінка доказів судами попередніх інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Отримання позивачем такого фінансування може бути підставою для включення відповідних сум до доходу, а не до зменшення витрат. Однак суд, при вирішенні податкових спорів перевіряє правильність ведення податкового обліку платника податків лише в тих межах, які були встановлені перевіркою,здійсненою контролюючим органом, а не підмінює цей орган.
Відповідають змісту правового регулювання вищенаведених норм також і висновки судів попередніх інстанцій про правомірне здійснення позивачем у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ змін за наслідками отриманих ним від ТОВ «Група 4 Секурітас ЛТД» охоронних послуг, які відповідають цілям господарської діяльності позивача.
Такий висновок відповідає встановленим у справі обставинам щодо призупинення позивачем тільки виробничої діяльності, у той час як господарська діяльність позивачем не припинялась.
Доводи, наведені ДПІ в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко