08 грудня 2016 року м. Київ К/800/30204/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Островича С.Е., Степашка О.І., Юрченко В. П.
розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франків постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року ського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю завод мінеральних вод „Роксолана" до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю завод мінеральних вод „Роксолана" (далі - ТОВ „Роксолана") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі -ДПІ у Рогатинському районі) в якому просить скасувати рішення.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів ДПІ у Рогатинському районі подано касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Відповідачем прийнято рішення №3 від 30.03.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ „Роксолана".
Відділом оподаткування юридичних осіб проведено аналіз звітності з податку на додану вартість позивача, яким встановлено, що підприємством протягом 12 послідовних місяців (березень 2014 року лютий 2015 року) подавались податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчили про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Перевіркою встановлено, що у копіях реєстру виданих та отриманих податкових накладних за період з 01.03.2014 по 28.02.2015, який разом з декларацією подано позивачем відсутні будь-які записи.
Комісією про проведення інвентаризації платників податку на додану вартість та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість прийнято рішення № 3 від 30.03.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Анулювання здійснено у зв'язку з тим, що платник протягом дванадцяти послідовних місяців подавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчили про відсутність оподаткованих поставок протягом зазначеного періоду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 30.12.2014 здійснено поставку металопрофілю ТОВ „Тора-10".
Платником виявлено допущені ним помилки, що містяться у раніше поданих податкових деклараціях за грудень 2014 року та надіслано уточнюючий розрахунок до податкової декларації.
Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Уточнюючі розрахунки щодо податкових періодів, в яких платник був платником податку на додану вартість подані вчасно, оскільки саме на платника покладався податковий обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку на додану вартість.
За приписами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків має право виправити помилки минулих звітних періодів шляхом надання уточнюючого розрахунку або через включення уточнених показників у склад поточної декларації. Помилки, виявлені до спливу граничного строку подання декларації за відповідний звітний (податковий) період, підлягають виправленню шляхом подання нової декларації з виправленими показниками.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що позивачем у межах граничного строку подачі декларації за грудень 2014 року, було подано разом з уточнюючим розрахунком.
Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що прийняте податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №3 від 30.03.2015 є безпідставним.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок судів не спростовує.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
В. П. Юрченко