14 грудня 2016 року м. Київ К/800/26747/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 21 травня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центрального управління військових сполучень Збройних сил України про стягнення заборгованості,-
Прокурор військової прокуратури Житомирського гарнізону звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення заборгованості по грошовій компенсації за відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку на загальну суму 382,2 грн. В подальшому позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, посилаючись на те, що в квітні 2014 року він звернувся до Житомирського військового комісаріату з вимогою щодо відшкодування йому витрат на проїзд до місця лікування та у зворотному напрямку за 2012-2014 роки, про те йому було перераховано кошти в рахунок відшкодування витрат на проїзд лише за 2014 рік в сумі 260 грн., за період 2012-2013 роки йому було відмовлено, в зв'язку з тим, що він звернувся за вказаною компенсацією лише в 2014 році, також відповідач не виплатив ОСОБА_2 витрати за проїзд в 2015 році. З урахуванням цих обставин, позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними та стягнути на його користь моральну шкоду в сумі 1000 грн.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 21 травня 2015 року. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто з останнього на користь позивача грошову компенсацію за відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку в сумі 382,20 грн. та 1000 грн. моральної шкоди.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 1000 грн. моральної шкоди. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на оскаржувані судові рішення.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року касаційну скаргу залишено без руху, надано 10 днів з моменту отримання даної ухвали для усунення недоліків - надання до суду копій оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2016 року продовжено строк усунення недоліків (замість оригіналу надано копію платіжного доручення про сплату судового збору).
Позивачем недоліки усунуто вчасно.
Однак, вивчивши касаційну скаргу, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим частково погодився апеляційний суд, посилаючись на положення пункту 10 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», пункту 7 Порядку відшкодування ветеранам військової служби витрат, пов'язаних із проїздом для лікування та відпочинку в санаторіях і будинках відпочинку затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 11 жовтня 2011 року № 623, мотивував своє рішення тим, що відмова компенсувати понесені позивачем витрати є безпідставною.
Позивач є ветераном військової служби, витратив для проїзду в санаторій ПОГ ЕВП УСБ «Закарпаття», де він лікувався в 2012-2013 роках - 382,20 грн. В 2014 році ОСОБА_1 звертався до Житомирського військового комісаріату з заявою про відшкодування фактичних витрат на проїзд для лікування в санаторії. Вказані обставини визнаються відповідачем у зверненні до суду від 14 травня 2015 року.
В касаційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_2 просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального та процесуального права та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 21 травня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Центрального управління військових сполучень Збройних сил України про стягнення заборгованості, а додані до касаційної скарги матеріали повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого адміністративного
суду України В.В. Швець