08 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/405/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Олендера І.Я., Островича С.Е., Степашка О.І.,
при секретаріКорецькому І.О.,
за участю: представника відповідача Лаптієва А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву громадянина ОСОБА_8 про постановлення додаткового рішення
у справі за його позовом
до Верховної Ради України
про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконними і нечинними постанов, застосування наслідків протиправності дій і бездіяльності, встановлених пунктом 2 частини п'ятої ст. 171-1, ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України,
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_8 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконною і нечинною Постанови Верховної Ради України «Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.02.2016 № 962-VІІІ, застосування наслідків протиправності дій і бездіяльності, встановлених пунктом 2 частини п'ятої ст. 171-1, ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.09.2016 задоволено клопотання ОСОБА_8 від 08.09.2016 про збільшення позовних вимог. Зазначене клопотання містить перелік позовних вимог про визнання незаконними і нечинними постанов Верховної Ради України «Про включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання доопрацювання законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр № 3524) і про його направлення до Конституційного Суду України» від 28.01.2016 № 950, «Про порядок денний третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання» від 15.09.2015 № 677-VІІІ в частині включення до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання питань (законопроектів) під реєстраційним номером № 3524 в редакції від 26.01.2016» та «Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання» від 03.02.2016 № 974-VIII в частині включення до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання під офіційним реєстраційним номером 3524 доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016 року (доопрацьованого проекту від 25.11.2015 № 1-1/34 вручено 28.01.206, попередньо схвалено 02.02.2016);визнання протиправними дій та бездіяльності Верховної Ради України щодо: ведення різних реєстрів для реєстрації законопроектів; не реєстрації в офіційному реєстрі поданих законопроектів 26.01.2016 проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»; не виключення законопроекту (реєстраційний номер 3524) з порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання; внесення відомостей стосовно реєстраційного номера допрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016 в Постанову Верховної Ради України від 28.01.2016 № 950-VІІІ; внесення відомостей в порядок денний пленарного засідання Верховної Ради України 28.01.2016 неправдивих відомостей стосовно назви законопроекту під реєстраційним номером 3524; розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України 28.01.2016 проекту Постанови з реєстраційним номером 3524/П1 в частині відкликання законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстраційний номер 3524) в редакції від 25.11.2015; включення в Постанову від 15.09.2015 № 677- VІІІ до порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання законопроекту під реєстраційним номером 3524 в редакції від 26.01.2016; не виключення з порядку денного третьої сесії Верховної Ради України восьмого скликання реєстраційного номера 3524 разом із законопроектом про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), який був до цього визнаний відкликаним; включення в Постанову Верховної Ради України «Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання» від 03.02.2026 № 974-VІІІ під реєстраційним номером 3524 допрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016; не включення до додатку 2 до Постанови від 03.02.2026 № 974-VІІІ законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) під реєстраційним номером 3524.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2016 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_8 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконними і нечинними постанов, застосування наслідків протиправності дій і бездіяльності, встановлених пунктом 2 частини п'ятої ст. 171-1, ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
10.10.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла заява ОСОБА_8, яка підписана ним та його представником ОСОБА_9, про постановлення Вищим адміністративним судом України додаткового рішення (постанови) у справі № 800/405/16. У цій заяві позивач вказує, що при постановленні ухвали від 19.09.2016 про закриття провадження у справі Вищий адміністративний суд України не ухвалював рішення щодо позовної вимоги про визнання незаконною і нечинною постанови Верховної Ради України «Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання» від 03.02.2016 № 974-VIII в частині включення до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання під офіційним реєстраційним номером 3524 доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016 року (доопрацьованого проекту від 25.11.2015 № 1-1/34 вручено 28.01.206, попередньо схвалено 02.02.2016).
Ця позовна вимога як складова позову ОСОБА_8, з приводу якого позивач, його представник та представник відповідача давали пояснення, була предметом розгляду в судовому засіданні від 19.09.2016, однак, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.09.2016 не зазначена, що свідчить про обґрунтованість заяви ОСОБА_8 про постановлення додаткового судового рішення у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення (частина 2 цієї статті).
Згідно з частиною 3 цієї статті суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 17 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з частиною 4 статті 18 цього ж Кодексу Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні, зокрема справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України встановлені статтею 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною першою якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України.
Позивач оскаржує постанову Верховної Ради України, яка стосується визначення порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання, включення до розгляду доопрацьованого законопроекту, що є стадією законодавчого процесу. Вирішення Верховною Радою України цих питань з прийняттям відповідної постанови не входять до сфери здійснення управлінських функцій.
Відповідно до принципу поділу державної влади в Україні, закріпленому в статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів відповідно до пункту п'ятого статті 85 Конституції України.
В рішенні від 27.03.2002 № 7-рп/2002 Конституційний Суд України вказав, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини 2 статті 147, частини 1 статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю.
Виходячи з положень, викладених у пункті 4 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення, зокрема частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, цей Кодекс регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності, правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вище наведені правові норми, з врахуванням їх офіційного тлумачення в зазначених рішеннях Конституційного Суду України, дають підстави для висновку, що Верховна Рада України при розгляді та прийнятті законів що включає в себе всі стадії законодавчого процесу (внесення (подання) законопроекту до парламенту; попередній розгляд і обговорення законопроекту у комітетах парламенту; обговорення, прийняття рішень щодо законопроекту на пленарних засіданнях; підписання, офіційне оприлюднення та набрання ним чинності) не виконує владних управлінських функцій, а реалізовує свої повноваження щодо законодавчої діяльності, а відтак юрисдикція адміністративних судів, зокрема, Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, не поширюється на спори про визнання протиправними дій (бездіяльності) при прийнятті законів, визнання незаконними (нечинними) постанов, прийнятих в процедурах законотворчого процесу.
Враховуючи, що позивач просить визнати незаконною та нечинною постанову Верховної Ради України, прийняту під час реалізації повноважень щодо законодавчої діяльності, такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20.01.2015 у справі за позовом громадянки ОСОБА_11 до Верховної Ради України, Президента України про визнання дій незаконними та про зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Керуючись частиною 1 ст. 17, пунктом 1 частини 1 ст. 157, ст.ст. 160, 165, 168, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_8 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконними і нечинними постанов, застосування наслідків протиправності дій і бездіяльності, встановлених пунктом 2 частини п'ятої ст. 171-1, ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у частині позовної вимоги про визнання незаконною і нечинною постанови Верховної Ради України «Про порядок денний четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання» від 03.02.2016 № 974-VIII в частині включення до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України восьмого скликання під офіційним реєстраційним номером 3524 доопрацьованого законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) в редакції від 26.01.2016 (доопрацьованого проекту від 25.11.2015 № 1-1/34 вручено 28.01.206, попередньо схвалено 02.02.2016).
Додаткова ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в строк, з підстав та в порядку, встановлені статями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили за спливом десяти днів з дня її ухвалення, у разі якщо заява про її перегляд до Верховного Суду України не була подана.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
І.Я. Олендер
С.Е. Острович
О.І. Степашко