20 грудня 2016 р.Справа № 816/2021/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Донець Л.О. , Бенедик А.П.
за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року, прийняту за результатами розгляду клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагазресурс» про забезпечення позову, по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагазресурс» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2016 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагазресурс» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу № 360 від 17.10.2016 року «Про внесення змін до наказів Державної служби геології та надр України від 19.09.2016 року № 312 та від 21.09.2016 року № 323» в частині призначення планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагазресурс».
До адміністративного позову позивачем додано клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання у даній справі постановою суду законної сили.
З підстав обґрунтованості та терміновості цього клопотання Полтавський окружний адміністративний суд розглянув його негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі та ухвалою від 07 листопада 2016 року клопотання задовольнив шляхом зупинення дії наказу відповідача № 360 від 17.10.2016 року «Про внесення змін до наказів Державної служби геології та надр України від 19.09.2016 року № 312 та від 21.09.2016 року № 323» в частині призначення планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагазресурс».
Судове рішення вмотивовано тим, що підставами звернення позивача з вимогами про скасування такого наказу є сумнів у наявності у відповідача права на прийняття оскаржуваного наказу, а її (перевірки) завершення (виконання оскаржуваного наказу) може відбутися до моменту ухвалення рішення у даній справі, тобто визначення у судовому порядку питання чи законно і обґрунтовано прийнятий такий наказ.
Свідченням очевидності наявності ознак протиправності наказу відповідача є наступні обставини:
У відповідності до п.п. 5, 6, 8 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 року № 1294, державний геологічний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного геологічного контролю планових і позапланових перевірок надрокористувачів.
Планові перевірки надрокористувачів проводяться відповідно до квартального плану проведення перевірок, який затверджується Держгеонадрами до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
В той же час, відповідачем, не в строк визначений вище, а саме: 17.10.2016 року прийнято оскаржуваний наказ № 360 «Про внесення змін до наказів Державної служби геології та надр України від 19.09.2016 року № 312 та від 21.09.2016 року №323» в частині призначення планової перевірки ТОВ «Надрагазресурс».
Крім того, в оскаржуваному наказі не зазначено таких підстав для внесення змін до наказів про призначення перевірок, як наявність у розпорядженні відповідача відповідного рішення суду про призначення проведення перевірки позивача, а також про наявність у відповідача підстав для проведення перевірки позивача, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року.
Скаржник зазначає, що суд при задоволені клопотання по забезпечення позову не врахував той факт, що застосування заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення оскаржуваного наказу фактично вирішує спір, ухвалюючи рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення згідно положень п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає скасуванню.
За приписами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.
Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч. 5 ст. 117 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та встановлення для них заборони вчиняти певні дії; 2) зупинення рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони проводити певні дії уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 3) зупинення рішень уповноваженого центрального органу з питань цивільної авіації щодо призупинення дії або анулювання сертифікатів, схвалень, допусків.
З матеріалів справи вбачається, що клопотання про забезпечення адміністративного позову мотивоване тим, що рішення про проведення перевірки підприємства було видано за відсутності дозволу Кабінету Міністрів України та проведення такої перевірки. Таким чином, на думку заявника, відповідачем порушені обмеження, встановлені Законом України від 28.12.2014 року № 71-Ш. Крім того, оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з порушенням вимог п.п. 5, 5, 8 Порядку здійснення державного геологічного контролю, оскільки зміни до плану перевірок на 4 квартал були внесені в 4 кварталі, а не до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому. Також, заявник посилається на судову практику, згідно з якою позови платників про оскарження наказів про призначення перевірки, дій контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, після з'ясування обставин відокремлених матеріалів справи та аналізу законодавчих норм, колегія суддів приходить до висновку, що, забезпечуючи адміністративний позов в такий спосіб, суд першої інстанції вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст.117 КАС України, що є неприпустимим.
Колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів відзначає, що посилання суду на ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є поверхневими, оскільки зазначеного висновку суд дійшов без з'ясування всіх обставин справи та аналізу правовідносин, що виникли між сторонами у справі.
Судом першої інстанції не наведені ознаки небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Колегія суддів вважає, що позивачем під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову, належним чином необґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому подане клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 року № 1174, Держгеонадра України здійснюють державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України.
Механізм проведення державного геологічного контролю визначається Порядком здійснення державного геологічного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 року № 1294 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку визначено, що державний геологічний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного геологічного контролю планових і позапланових перевірок надрокористувачів, тобто користувачів надр, визначеними статтею 13 Кодексу України про надра яким, відповідно до статті 16 Кодексу надані спеціальні дозволи на користування надрами.
Пунктом 8 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Мораторій встановлений вищезазначеним законом на проведення контролюючими органами перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців закінчився 01.07.2015 року.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.
Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Таким чином обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом № 71-VIII, стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 211 КАС України, ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то ця ухвала в касаційному порядку оскаржена бути не може.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 6, 202 ч. 1 п.п.1, 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.
В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Керуючись ст.ст. 7, 11, 41, 94 ч. 1, 160, 167, 195, 196, 199 ч. 1 п. 6, 202 ч. 1 п.п.1,.4, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року - скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагазресурс» про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Надрагазресурс» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу в частині.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23 грудня 2016 року.