14 грудня 2016 року м. Київ К/800/18276/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ясенсвіт" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року по справі № 810/5793/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ясенсвіт" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -
У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю „Ясенсвіт" звернулося в суд з позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування заявленої митної вартості товарів №125130005/2015/610053/1 від 16.06.2015 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за 1 основним методом за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року позовні вимоги задоволені.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю „Ясенсвіт" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов зовнішньоекономічного Контракту № 13 від 01.04.2013 р. та додаткової угоди (специфікації) № 44 від 11.06.2015 р.(далі - Контракт), укладених між Позивачем та Brodrene Hartmann a.s. (Данія), Позивач придбав товар: 30-місні паперові горбкуваті ріфленки для яєць.
Доставка товару здійснюється автотранспортом за правилами Інкотермс - 2010, що погоджується сторонами Контракту в специфікаціях.
Згідно додаткової угоди № 44 до контракту № 13 від 01.04.2013 р. умови поставки FCA DK Tonder.
Позивач подав електронну митну декларацію №125130005/2015/543865 від 19.05.2015 р. стосовно товару, визначеного в графі 31 МД, наступні документи: картка акредитації; СМR (транспортна накладна); довідка про транспортні витрати Висновок ТПП про вартість товару Ц-250 Калькуляція витрат виробника товару Інвойс; пакувальний лист Додаткова угода №44 Контракт №13; рахунок за надання транспортних послуг № 119; прибуткова накладна №1414; експортна декларація країни відправлення.
При митному оформленні товарів позивач визначив митну вартість за основним методом - за ціною Контракту з додаванням транспортних витрат.
Розглянувши документи, відповідач звернувся електронним листом до позивача з вимогою надати наступні документи: якщо товар страхувався - страхові документи; договір(угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором(угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі були; Рахунок про сплату комісійних, посередницьких послуг.
Судами встановлено, що позивачем були надані додаткові документи, а саме: Контракт на поставку тари для пакування яєць №13 від 1 квітня 2013 року; Додаткова угода №44 від 11.06.2015 року до Контракту на поставку тари для пакування яєць №13 від 1 квітня 2013 року; Рахунок-фактура (інвойс) 402039/1; Довідка ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати №53 від 15.06.2015 року; Рахунок на оплату від 15.06.2015 року №119; транспортну накладну CMR від 11.06.2015 року. Товар не страхувався
Відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості за №125130005/2015/610053/1 від 16.06.2015 р., і картка відмови в прийнятті митної декларації № 125130005/2015/00091 (ГТД №125130005/2015/544725 від 16.06.2015 р.,
Спірне рішення обґрунтоване відсутністю всіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що надані позивачем документи відповідають вимогам МК України та мають всі відомості для проведення розрахунків щодо співставлення даних для визначення митної вартості товарів. При цьому, відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу не зазначив у спірному рішенні докладної інформації та джерел, які використовувалися контролюючим органом при її визначенні.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що декларантом не надано даних, які підтверджують правильність визначення заявленої митної вартості товарів, у зв'язку з чим орган доходів і зборів правомірно застосував резервний метод визначення митної вартості, оскільки при його застосуванні відповідачем використана наявна інформація про митне оформлення ідентичного товару, що здійснювалось на митній території України найближчою датою.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу) та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товари, тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Судами встановлено, що відповідно п.п. 2 та 3 Додаткової угоди №44 до Контракту на поставку тари для пакування яєць №13 від 1 квітня 2013 року умовами поставки визначено FCA Tonder, Denmark (Інкотермс 2010), автомобільним транспортом; вартість тари та упаковки включено до вартості товару.
Згідно Інкотермс 2010 до обов'язків покупця по FCA належить, зокрема зобов'язання за свій рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.
Судами встановлено, що декларантом на підтвердження транспортних витрат були надані: міжнародна транспортна накладна CMR від 11.06.2015 року; складені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Рахунок на оплату №119 від 15 червня 2015 року та Довідка про транспортні витрати з доставки вантажу №53 від 15 червня 2015 року, в якій зазначено, що нею Позивачу надані транспортно-експедиційні послуги автомобілем на підставі відповідного Договору.
У відповідності до п. 1.1. Договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні №270 від 24 жовтня 2014 року, укладеного між Позивачем, як Замовником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Експедитором, у відповідності до умов цього Договору Замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а Експедитор забезпечує доставку вантажу в пункт призначення автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до умов Заявок Замовника, залучаючи до виконання умов цього Договору третю сторону.
При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, згідно міжнародної транспортної накладної CMR від 11.06.2015 року неможливо встановити фактичного перевізника товару.
З договору про перевезення № 270 від 24 жовтня 2014 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 вбачається, що остання є лише експедитором, яка має право згідно з підпунктом 2.2.9 укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язань за цим договором.
Однак, положеннями статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
З огляду на зазначене, довідка про транспортні витрати з доставки вантажу №53 від 15 червня 2015 року та Рахунок на оплату №119 від 15 червня 2015 року, які видані ФОП ОСОБА_1 не є документом, що підтверджує вартість транспортних витрат на перевезення товару, адже фактичним перевізником товару згідно пояснювального листа №01 від 14.03.2016р. наданого ФОП ОСОБА_1 було ПП „Фаворит-Інтер-Транс".
Крім того, судами встановлено, що згідно спірного рішення відповідача, метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень митної вартості товарів. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 Митного кодексу України; методи згідно зі ст.ст. 62, 63 Митного кодексу України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод використано з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від 12.05.2015 року №125130005/2014/543628. Рішення винесено з урахуванням термінів, передбачених ст. 53 Митного кодексу України, на письмове прохання суб'єкта ЗЕД. Проведено консультацію між митним органом та декларантом відповідно до вимог ст. 57, 59 Митного кодексу України.
Беручи до уваги, що відповідачем перед винесенням рішення про коригування митної вартості були витребувані додаткові документи, зокрема: договір(угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором(угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунок про сплату комісійних, посередницьких послуг, і проведено консультацію між митним органом та декларантом, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неправомірності спірного рішення через відсутність посилання на не підтвердження декларантом саме транспортних витрат.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що в даних спірних правовідносинах Київська митниця ДФС мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої у митній декларації №125130005/2015/543865 від 19.05.2015 р. митної вартості товару, а тому діяла відповідно до норм чинного законодавства.
Поряд з цим, контролюючий орган відповідно до вказаних законодавчих норм надавав позивачу можливість щодо підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України наголошує, що інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.
Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ясенсвіт" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: