21 грудня 2016 року м. Київ К/800/62637/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Стрелець Т.Г.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Дочірнього підприємства (далі - ДП) "Старокостянтинівський молочний завод" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Житомирська митниця) про скасування рішення за касаційною скаргою Житомирської митниці на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року
У липні 2014 року ДП "Старокостянтинівський молочний завод" в Хмельницькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до Житомирської митниці про скасування рішення.
Просило визнати протиправним та скасувати, як такі що не відповідають вимогам чинного законодавства, рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості:
- від 06 лютого 2014 року №101060000/2014/300071/2, №101060000/2014/300070/2;
- від 07 лютого 2014 року №101060000/2014/300073/2, №101060000/2014/300078/2, №101060000/2014/300079/2;
- від 11 лютого 2014 року №101060000/2014/300084/1, №101060000/2014/300082/1;
- від 13 лютого 2014 року № 101060000/2014/300090/1,
№101060000/2014/300091/1, №101060000/2014/300094/1, №101060000/2014/300095/1;
- від 20 лютого 2014 року №101060000/2014/300119/1, №101060000/2014/300118/1;
- від 21 лютого 2014 року №101060000/2014/300124/1, №101060000/2014/300121/1.
Також, просило визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні:
- від 06 лютого 2014 року №101060000/2014/00082, №101060000/2014/00081;
- від 07 лютого 2014 року №101060000/2014/00085, №101060000/2014/00089, №101060000/2014/00090;
- від 11 лютого 2014 року №101060000/2014/00095, №101060000/2014/00094;
- від 13 лютого 2014 року №101060000/2014/00103, №101060000/2014/00105, №101060000/2014/00107, №101060000/2014/00108;
- від 20 лютого 2014 року №101060000/2014/00135, №101060000/2014/00134;
- від 21 лютого 2014 року №101060000/2014/00142, №101060000/2014/00139.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Житомирська митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 вересня 2013 року між ДП "Старокостянтинівський молочний завод" (покупець) та Компанією "Ronald A.Chisholm Limited" (продавець) укладено контракт, відповідно до якого продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність молочні продукти (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.2 контракту); асортимент, кількість і ціна конкретної партії товару узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.3 контракту); ціна кожної окремої партії узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які підписуються сторонами на кожну партію товару (пункт 3.1 контракту); сума даного контракту складає 6000000,00 доларів США (пункт 3.3 контракту); порядок оплати узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного контракту, які підписуються сторонами на кожну партію товару (пункт 4.1 контракту); оплата за товар здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця (пункт 4.2 контракту); даний контракт вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 17 липня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за контрактом (пункт 10.1 контракту); протягом дії контракту сторони діють у відповідності з Офіційними правилами Інкотермс 2010 року (пункт 10.3 контракту).
15 листопада 2013 року між сторонами договору укладено додаткову угоду № 2 до контракту № 11/09, відповідно до якої продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність молочні продукти - несолоне солодко вершкове масло 82% вагою 168,75 тон, ціна за 1 тонну - 4 040,00 доларів США на суму 681 750,00 доларів США (пункт 1 угоди); товаровідправник: Ronald A.Chisholm Limited (пункт 4 угоди); виробники товару: High Desert Milk.Plant 6-45 (пункт 5 угоди); умови оплати по даній додатковій угоді: 10 відсотків попередньої оплати при підтвердженні замовлення 90 відсотків за 7 днів до моменту надходження товару в порт Одеса (пункт 6 угоди).
Також, 15 листопада 2013 року було укладено додаткову угоду № 3 до контракту № 11/09, відповідно до якої в порядку і на умовах, передбачених даним контрактом, продавець бере на себе зобов'язання поставити і передати покупцю у власність несолоне солодко вершкове масло 82% вагою 190,50 тон, ціна за 1 тонну - 4 085,00 доларів США на суму 778 192,50 доларів США (пункт 1 угоди) на тих же умовах.
Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті від 15 січня 2014 року № 9, від 15 січня 2014 року № 10, від 22 січня 2014 року № 11, від 22 січня 2014 року № 12, від 25 листопада 2013 року № 4.
З метою митного оформлення товару, визначеного у контракті від 11 вересня 2013 року та у додаткових угодах № 2 та № 3 до контракту № 11/09 (масло солодке, вершкове, натуральне), в період часу з 06 лютого 2014 по 21 лютого 2014 року декларантом заповнені та подані до підрозділу відповідача - митного посту "Житомир-центральний" вантажні митні декларації (далі - ВМД) разом з документами, перелік яких зазначено в оскаржуваних картках відмови. Усі ВМД стосуються одного зовнішньоекономічного контракту, одного виду продукції. Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом визначення митної вартості товару, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
За результатами здійснення аналізу супровідних документів поданих разом з митними деклараціями Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості та видано відповідні картки відмови у митному оформленні.
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень послугувало те, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки декларантом не подано основний документ, який підтверджує відомості про заявлену митну вартість, а саме банківський платіжний документ про оплату за товар (авансова оплата передбачена додатковими угодами від 15 листопада 2013 року № 2 та № 3 до зовнішньоекономічного договору та інвойсом від 11 грудня 2013 року №90079757).
Крім того, документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу (далі - МК) України, подані для митного оформлення містять розбіжності. Також, у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до частини третьої статті 53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, митним органом було прийнято оскаржувані картки відмови у митному оформленні та проведено коригування митної вартості товару за шостим методом визначення такої вартості.
Митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях: на основі ВМД від 21 січня 2014 року №205070000/2014/001712 та від 07 лютого 2014 року №101060000/2014/001461 з урахуванням коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо. При цьому митний орган керувався тим, що за його інформацією вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС щодо тарифів, митне оформлення яких вже здійснено, МК України від 13 березня 2012 року №4495-VІ.
Не погоджуючись з рішеннями митного органу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що в оскаржуваних рішеннях відповідачем не вказано, яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що призвела до виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару. Спірні рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої нею митної вартості товару та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини другої статті 55 МК України.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів та зазначає наступне.
Відповідно до статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
При цьому, частиною четвертою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Судами першої та апеляційної інстанцій у рішеннях правильно вказано, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Наведені обставини є підставою для скасування спірних рішень та карток відмови митного органу, прийнятими за наслідками здійснення митних процедур.
Також, єдиною обставиною, яка викликала сумнів у митного органу щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є те, що у відповідача наявна інформація щодо митної вартості схожого товару, яка відрізняється від вказаної позивачем у декларації.
З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Суд касаційної інстанції погоджується й з висновками судів, що надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їх дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, скасувавши спірні рішення відповідача.
Оскаржувані рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Житомирської митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення - без зміни.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Стрелець Т.Г.