м. Київ
22 листопада 2016 року П/800/349/16
Колегією суддів Вищого адміністративного суду України у складі головуючого - судді Заїки М.М., суддів: Загороднього А.Ф., Олексієнка М.М., Пасічник С.С., Рецебуринського Ю.Й розглянута у відкритому судовому засіданні справа за адміністративним позовом представника Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року № 1377-VІІІ «Про перейменування окремих населених пунктів та районів».
За результатами розгляду справи, колегією суддів ухвалено постанову про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що Верховна Рада України при прийнятті зазначеної постанови діяла в межах та у спосіб, передбачений Конституцією і Законами України. Зокрема, виключно парламент України наділений конституційними повноваженнями щодо перейменування населених пунктів і районів. Встановлені Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» процедура і строки перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять в собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, на переконання колегії, жодним чином не обмежують в часі конституційні повноваження Верховної Ради України, закріплені у пункті 29 частини першої статті 85 Конституції України.
З таким висновком погодитися не можу з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з положень зазначеної норми, встановлення для органів державної влади, органів місцевого самоврядування спеціально-дозвільного типу правового реагування є відповідним способом впорядкування їх діяльності в умовах правової держави та забезпечує підпорядкування реалізації владних функцій цими органами, їх посадовими особами закону, вводить їх діяльність у чіткі, зрозумілі для усіх рамки та обмежують можливості прояву свавілля. Закріплюючи заборони державним органам діяти поза законом, Конституція України виходить з визнання пріоритету права перед державою.
Таким чином, державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень та не мають права виходити за їх межі, встановлені законодавством.
Верховна Рада України, яка згідно із статтею 75 Конституції України, є єдиним органом законодавчої влади в Україні, як і будь-який інший державний орган, повинна діяти у відповідності до вимог, передбачених статтею 19 Основного Закону України.
Статтею 85 Конституції України визначені основні функції та повноваження Верховної Ради України. До таких повноважень відноситься: утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів (пункт 29 частини першої статті 85)
В той же час, порядок ліквідації символіки комуністичного тоталітарного режиму, строки прийняття рішень по перейменуванню населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, встановлені у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України від 9 квітня 2015 року N 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі - Закон № 317-VІІІ).
Відповідно до пункту 7 статті 7 цього Закону Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування доручено у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку провести громадські слухання та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
Верховна Рада України у тримісячний строк, який обчислюється з дня закінчення строку, визначеного пунктом 7 цієї статті Закону, приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, з урахуванням пропозицій, поданих Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. У разі якщо протягом строку, встановленого пунктом 7 цієї статті Закону, пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, не були подані до Верховної Ради України, відповідне рішення про перейменування таких населених пунктів та районів приймається Верховною Радою України на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті (пункт 8 статті 7 Закону).
Тобто цим Законом визначено строки прийняття рішень Верховною Радою України щодо перейменування населених пунктів і районів у випадках застосування Закону № 317-VІІІ.
Слід зазначити, що обмеженість, яка за змістом, так і за обсягом повноважень органів, що здійснюють функції держави, чіткими законними рамками, є обов'язковим стандартом функціонування влади в умовах правової, демократичної держави.
Як свідчать фактичні обставини справи, Закон № 317-VІІІ набрав чинності 21 травня 2015 року. 17 вересня 2015 року у місті Комсомольську Полтавської області були проведені громадські слухання, за результатами яких прийняті резолюція і рішення про залишення назви міста Комсомольськ. Резолюцію затверджено 20 жовтня 2015 року на сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання та направлено до Верховної Ради України.
Парламент України прийняв постанову про перейменування міста «Комсомольськ» на «Горішні Плавні» лише 19 травня 2016 року, тобто поза межами строків, передбачених Законом № 317-VІІІ..
З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд прийшов до помилкового висновку про безпідставність позову.
На підставі наведеного, позовні вимоги, на моє переконання, підлягали задоволенню.
Суддя Вищого адміністративного суду М.М. Олексієнко