20 грудня 2016 року м. Київ К/800/35152/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу.
Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до неї не додано документ про сплату судового збору або документ, який би підтверджував наявність пільг щодо сплати такого збору.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на час звернення позивача до суду, за подання до адміністративного суду позову розмір судового збору за вимоги немайнового характеру складав 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, а майнового - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218,00 гривень.
Згідно із підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору складає 120 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.
Із змісту судових рішень видно, що предметом спору є визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому розмір судового збору за подання касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за вимогами майнового та немайнового характеру складає 1169,28 (584,64+584,64) грн.
Скаржник заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на відсутність кошті, призначених на цю мету.
Розглянувши клопотання, вважаю, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Відповідно до статті 8 вказаного Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи те, що звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору буде суперечити завданню та меті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» в частині надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судового збору, а також може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір, підстави для задоволення клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги - відсутні.
Крім того, із матеріалів касаційної скарги видно, що скаржник додав роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень текст рішення суду першої інстанції.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до неї не додано належним чином завіреної копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як це передбачено Інструкцією з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174.
За таких обставин, у відповідності з частиною 3 статті 214 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно з якими вона підлягає залишенню без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити Головному управлінню ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без руху.
3. Надати Головному управлінню ДФС у м. Києві строк до 10 січня 2016 року для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
4. Повідомити Головне управління ДФС у м. Києві про необхідність сплатити судовий збір у сумі 1169,28 грн за реквізитами: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні, рахунок отримувача: 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)» та надання до суду оригіналу документу про його сплату.
5. Попередити Головне управління ДФС у м. Києві, що в разі не усунення недоліків скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає
Суддя С.В. Головчук