14 грудня 2016 року м. Київ К/800/26858/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мороз Л. Л., Стрелець Т. Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, за участю третіх осіб - ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "МД-БУД", про визнання дій протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року, касаційне провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року,
У грудні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (далі - Департамент) про визнання протиправними дій відповідача щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року та скасування виданих ОСОБА_3 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що 28 вересня 2011 року суб'єктом владних повноважень надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення містобудівної документації для відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення, площею 0,0170 га, з цільового призначення земель "для ведення садівництва", та площею 0,2000 га, з цільового призначення "для будівництва та обслуговування жилого будинку" на цільове призначення "для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку" за адресою: АДРЕСА_1, за умови внесення зміни до генерального плану та встановлення коефіцієнта, що застосовується для обчислення орендної плати, передбаченого для будівництва багатоповерхового будинку.
Однак, не виконавши, на думку позивачів, вищевказаного рішення, Департаментом прийнято рішення № 970 від 30 листопада 2011 року, яким змінено цільове призначення земельних ділянок, належних ОСОБА_3 на праві приватної власності.
31 березня 2014 року органом місцевого самоврядування видано містобудівні умови та обмеження № 40/22.01-15, з якими позивачі не погоджуються, вважаючи, що під час їх затвердження не було проведено громадські слухання та не визначено відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту та містобудівній документації, тобто генеральному плану забудови населеного пункту.
У зв'язку з цим, позивачі звернулись до суду з вимогою визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року та скасувати видані ОСОБА_3 містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 2.6 містобудівних умов № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, виданих Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради в частині визнання необхідним провести громадські обговорення наміру забудови (багатоповерхового житлового будинку) з мешканцями будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_2.
В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року постанову Зарічного районного суду міста Суми від 27 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування недосліджених обставин справи.
При новому розгляді, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Генерального плану міста Суми спірна забудова не передбачена. План детальної забудови території по АДРЕСА_1 не розглядався і не затверджувався, а громадські слухання щодо врахування громадських інтересів не проводились.
Разом з цим, містобудівні умови та обмеження № 6/11.01-32 забудови вказаної земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, які надані ОСОБА_3 не були скасовані, а тому згідно з вимогами діючого законодавства є чинними до завершення будівництва об'єкта, у зв'язку з чим відповідач не мав підстав видавати нові містобудівні умови та обмеження, а лише мав право внести до раніше виданих відповідні зміни.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року протиправними.
Визнано нечинними та скасовано містобудівні умови та обмеження № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року, що видані ОСОБА_3 щодо забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року постанову Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2016 року скасовано, а провадження у справі закрито.
У своїй касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати його рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
В свою чергу, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у своєму запереченні вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 0,217 га, розташованої по АДРЕСА_1.
Рішенням Департаменту № 970 від 30 листопада 2011 року змінено цільове призначення земельних ділянок, належних ОСОБА_3 на праві приватної власності, площею 0,0170 га, з цільового призначення земель "для ведення садівництва" та площею 0,2000 га, з цільового призначення "для будівництва та обслуговування жилого будинку" на цільове призначення "для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку".
25 січня 2012 року Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради видано ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження № 6/11.01-32 щодо забудови земельної ділянки на будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, забудовником якої було ТОВ "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"", з яким 25 січня 2012 року власником земельної ділянки ОСОБА_3 укладено відповідний договір про співробітництво.
Згідно з листом генерального директора ТОВ "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"" від 05 липня 2013 року за № 05/165 на ім'я начальника управління архітектури та містобудування Сумської міської ради слідує прохання скасувати містобудівні умови та обмеження № 6/11.01-32 забудови вказаної земельної ділянки у зв'язку з виникненням непередбачуваних обставин, а саме масових протестів громадян сусідніх з будівельним майданчиком житлових будинків.
09 липня 2013 року на вищевказаний лист надано відповідь, в якій вказано, що згідно з Порядком надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта, проте враховуючи звернення ТОВ "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"" містобудівні умови та обмеження № 6/11.01-32 від 25 січня 2012 року слід вважати нечинними.
Однак, 04 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та TOB "МД-БУД" укладено договір про співробітництво, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились співпрацювати з метою будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.
За результатами розгляду заяви вищевказаних сторін договору про співробітництво та доданих до неї документів, а саме: Державного акту на право власності на земельну ділянку, ситуаційного план-схему, викопіювання з топоплану, чергового кадастрового плану, фотофіксації ділянки та містобудівного розрахунку, Департаментом видано оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року.
Згідно з пунктом 1.3 оскаржуваних містобудівних умов та обмежень наміром забудови є будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку.
У пункті 1.8 наведених містобудівних умов та обмежень міститься посилання на містобудівну документацію, зокрема на проект внесення змін до Генерального плану міста Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради від 19 грудня 2012 року № 1943-МР та план зонування території міста Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради від 06 березня 2013 року № 2180-МР.
07 травня 2015 року Виконавчим комітетом Сумської міської ради прийнято рішення № 230, яким скасовано оскаржувані позивачами містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року.
Однак, рішенням Сумської міської ради № 4336 від 13 травня 2015 року скасовано вищевказане рішення Виконавчого комітету Сумської міської № 230 від 07 травня 2015 року "Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки".
Внаслідок оскарження рішення Сумської міської ради № 4336 від 13 травня 2015 року Зарічним районним судом міста Суми прийнято постанову від 07 липня 2015 року, що набрала законної сили 14 вересня 2015 року, у справі № 591/3552/15-а, якою визнано неправомірним та скасовано рішення Сумської міської ради № 4336 від 13 травня 2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент видачі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень діяли інші за № 6/11.01-32 від 25 січня 2012 року, а тому дії відповідача, які полягають у видачі нових містобудівних умов та обмежень є протиправними.
Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та постановляючи ухвалу про закриття провадження виходив з того, що спірні відносини, які розглядаються у даній справі носять приватноправовий характер, а не публічний, а тому їх вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Статтею 80 Земельного кодексу України обумовлено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Приписами статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
З огляду на обставини справи, між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникли спірні правовідносини стосовно забудови земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності останньому, що порушує права інших осіб.
Слід зауважити, що на теперішній час будівництво за вищевказаною адресою завершено та ведуться роботи по прийняттю до готовності багатоповерхового будинку, а тому оскаржуваний ненормативний акт вичерпав свою дію.
Крім того, 21 вересня 2015 року Харківським апеляційним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 818/653/15 з приводу визнання нечинним та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № СМ 083141270743 від 07 травня 2014 року, яким відмовлено у задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладені обставини, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду цивільними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Л. Л. Мороз
Т. Г. Стрелець