Справа № 687/846/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Назарчук Р.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
22 грудня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про зобов'язання здійснити нарахування пенсії на пільгових умовах,
В червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про зобов'язання здійснити нарахування пенсії на пільгових умовах.
Постановою Чемеровецького районного суду Хмельницької області ві 11 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, що призвело до невірного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явивилися.
23 листопада 2016 року на адресу суду надійшла заява (вх. 14432/16) від позивача (апелянта) про розгляд справи за його відсутності.
30 листопада 2016 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.14716/16) від відповідача.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.03.2016 позивач звернувся до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 2.
Листом від 29.04.2016 року №731/03 відповідач відмовив ОСОБА_2 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно ст. 13 п. "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з тим, що йому не зараховано у пільговий стаж періоди роботи з 22.08.1992 року по 01.10.2002 року через відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць зі шкідливими умовами праці згідно Порядку проведення атестації робочих місць та в періоди з 01.09.1992 року по 30.09.1992 року, з 01.03.1995 року по 31.03.1995 року, з 01.01.1996 року по 31.03.1996 року, з 01.12.1997 року по 31.12.1997 року відсутні відомості щодо нарахування заробітної плати позивачу.
ОСОБА_2М, вважаючи дану відмову незаконною та такою, що порушує його права, звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які б підтверджували атестацію робочого місця позивача в періоди з 22.08.1992 по 01.10.2002 та з 07.09.2009 по 23.12.2009 відсутні, а тому неможливо встановити та підтвердити пільговий характер його роботи у зазначений час і, як наслідок, зарахувати вказані періоди у спеціальний стаж, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2. А тому відповідачем правомірно прийнято рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі Порядок № 442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41).
Відповідно до вищевказаних нормативних актів основною метою атестації є регулювання відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне-забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Положеннями Порядку №442 визначено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підтвердження пільгового стажу роботи електрогазозварювальником в період з 22.08.1992 по 23.12.2008 та з 07.09.2009 по 23.12.2009 надано копії: трудової книжки, військового квитка, архівних довідок про заробітну плату.
Зазначені вище документи не містять в собі відомостей про результати атестації робочого місця позивача, а в досліджених копіях трудової книжки не відображені записи про витяги із наказів по підприємствах про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників або про наявність таких витягів як додатків.
Згідно копії довідки, виданої Чемеровецьким районним трудовим архівом за №108 від 11.10.2016 року вбачається, що у 1993 році по Чемеровецькому Ремонтно-транспортному підприємстві (РТП) відповідно до наказу №153-В від 27.08.1993 року проведена атестація ІТР і службовців, проте позивача у даному списку не зазначено.
Крім того, судом апеляційної інстанції витребувано та досліджено копію наказу Чемеровецького Ремонтно-транспортного підприємства (РТП) №153-В від 27.08.1993 року і також встановлено, що ОСОБА_2 у даному списку відсутній.
Додатково колегією суддів було досліджено копію трудового договору №989, згідно з яким позивач в період з 05.11.2007 по 01.04.2008 виконував роботу столяра, оскільки суд першої інстанції не встановив на якій посаді працював ОСОБА_2 в зазначений період.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації, а відтак її непроведення не є підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду роботи до пільгового стажу.
Судова колегія вважає необгрунтованим зазначене твердження апелянта та вказує, що нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядку № 442 визначено, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №№ 1, 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 25 листопада 2014 року (справа №21-519а14) та від 12 квітня 2016 року (справа №477/2598/14-а).
Оскільки матеріалами справи та витребуваними апеляційним судом доказами не підтверджується факт проведення атестації робочого місця за умовами праці ОСОБА_2 на посаді електрогазозварювальника за періоди роботи з 22.08.1992 по 23.12.2008 та з 07.09.2009 по 23.12.2009, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевказане, провівши системний аналіз норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції відзначає, що доводи ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлені судом першої інстанції обставини справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23 грудня 2016 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4