Справа № 127/2-а-466/2011
Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
22 грудня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. ,
секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
представника відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення способу і порядку виконання постанови суду по адміністративній справі №2-а-466/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницької області про визнання відмови неправомірною, зобов'язання провести перерахунок та доплату основної та додаткової пенсії, зобов'язання обраховувати,
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови суду по адміністративній справі № 2-а-466/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови неправомірною, зобовязання провести перерахунок та доплату основної і додаткової пенсії, зобовязання обраховувати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та невірне застосування норм процесуального права.
Позивач та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити.
Представник управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 05 січня 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці прийнято постанову по адміністративній справі №2-а-466/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови неправомірною, зобовязання провести перерахунок та доплату основної і додаткової пенсії, зобовязання обраховувати, згідно якої зобовязано Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. ст. 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 15 червня 2010 року щомісячно, а також здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з 15.06.2010 року у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, щомісячно та виплати різницю між нарахованою та раніше отриманою сумою пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області обрахувати ОСОБА_2 пенсію відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із розрахунку для непрацездатних громадян з наступним її перерахунком згідно змін чинного законодавства і встановлення нових розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян. Відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року постанова набрала законної сили.
25 квітня 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ОСОБА_5 управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження ВП №32348049 з примусового виконання виконавчого листа №2-а-466/2011, виданого 17 квітня 2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці по вищезазначеній адміністративній справі. Боржником в даному виконавчому провадженні зазначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2012 року замінено сторону по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання відмови неправомірною, зобов'язання провести перерахунок та доплату основної і додаткової пенсії, зобов'язання обраховувати з ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці. На підставі вказаної ухвали суду державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ОСОБА_5 управління юстиції у Вінницькій області 11 липня 2012 року прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження ВП №32348049, а саме: замінено боржника з ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці. Ухвала Ленінського районного суду м. Вінниці від 11 травня 2012 року та постанова від 11 липня 2012 року про заміну сторони виконавчого провадження ВП №32348049 на момент розгляду справи залишаються чинними.
28 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови суду по адміністративній справі № 2-а-466/2011 шляхом визнання боржником ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вказав на будь-які законні підстави для встановлення способу і порядку виконання постанови суду, а запропонований в заяві спосіб виконання рішення суду фактично є заміною сторони виконавчого провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Правила цієї статті кореспондуються із положеннями ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", де зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Таким чином, підставою для застосування положень ч. 1 ст. 263 КАС України є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Ст. 263 КАС України, закріплює, що задоволення заяви про зміну чи встановлення способу та порядку виконання рішення, можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Водночас, колегія суддів зазначає, що під зміною/встановленням способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Разом з цим, колегія суддів вказує, що змінюючи спосіб та порядок виконання постанови, суд не може змінювати суті прийнятого рішення.
У своїй заяві ОСОБА_2 як на обставини, що перешкоджають виконанню судового рішення, вказує на те, що ні Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ні управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці не вважають себе боржниками, а тому виконавчий лист у справі №2-а-466/2011 на сьогодні не виконаний.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що незгода зі своїм статусом сторони виконавчого провадження або з рішенням суду не може бути визнано тією обставиною, що перешкоджає виконанню рішення суду.
Крім того, як встановлено зі змісту заяви та пояснень представника позивача, ОСОБА_2 просить суд встановити спосіб та порядок виконання постанови суду по адміністративній справі №2-а-466/2011 шляхом визнання боржником по даній справі ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Суд апеляційної інстанції вважає, що заявник фактично просить суд змінити зміст ухвали суду від 11 травня 2012 року та постанови від 11 липня 2012 року про заміну сторони виконавчого провадження ВП №32348049, встановивши боржником по даній справі Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що заявником не надано будь-яких належних доказів щодо наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду та доказів того, що в разі встановлення способу і порядку виконання, рішення суду буде виконане.
Отже, вимоги заявника за своїм змістом не спрямовані на встановлення способу і порядку виконання рішення суду, а направлені на визнання боржником ОСОБА_5 управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, які у випадку їх задоволення, можуть істотно змінити зміст резолютивних частин вказаних вище рішень, що у відповідності з діючим законодавством є недопустимим.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необгрунтованість заяви ОСОБА_2 про встановлення способу і порядку виконання постанови суду по адміністративній справі № 2-а-466/2011.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права є необгрунтованими, оскільки суд першої інстанції, відповідно до вимог чинного законодавства, повно і всебічно з'ясував дійсні обставини справи та надав належну оцінку наявним у справі доказам.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм метеріального та процесуального права, тому колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 23 грудня 2016 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7