20 грудня 2016 р.Справа № 818/894/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Сіренко О.І.
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. по справі № 818/894/16
за позовом ОСОБА_2
до Сумської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,
28 вересня 2016 року постановою Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_2 (далі- позивач, ОСОБА_2В.) до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості задовольнено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС №805000011/2016/000051/2 від 18.07.2016 про коригування митної вартості товарів.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сумської митниці ДФС на користь ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Сумська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 року у справі № 818/894/16 скасувати, винести рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи заявлені у апеляційній скарзі вимоги, вказує, що надані декларантом відомості містять розбіжності та не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально в зв'язку з чим, відповідачем використано другорядний метод визначення митної вартості товарів "за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів", а не основний. Вказує, що позивачем не підтверджена вартість товару, наявні розбіжності в оригіналі договору з його перекладом, в митній декларації не зазначено даних про пошкодження транспортного засобу.
Заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не надавались.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.06.2016р. позивач - ОСОБА_2 придбав у громадянина ОСОБА_3 Гараже Куйтім Дуракі легковий автомобіль Renault Modus 1,2, що підтверджується копією Договору купівлі-продажу уживаного автомобіля з нотаріальним перекладом та посвідченням (а.с.8-9).
Вартість автомобіля склала 2650,00 швейцарських франків, які продавець отримав готівкою і про що зробив запис у договорі (а.с.9) .
07.07.2016р. позивачем ввезено придбаний транспортний засіб на митну територію України через Волинську митницю ДФС, що підтверджується копією митної декларації форми МД-2 (а.с.11-12).
Згідно розрахунків у декларації вартість автомобіля у національній валюті гривні склала 67339,91 грн. (а.с.11)
13.07.2016р. транспортний засіб був наданий під митний контроль Сумської митниці ДФС, що підтверджується печаткою на декларації (а.с.11).
13.07.2016 декларантом ФОП Калюжний ОСОБА_4 Т.Л. подано митну декларацію № 805130000/2016/009020 на товар «легковий автомобіль, що був у використанні, марка RENAULT, модель MODUS 1.2. Календарний рік виготовлення 2011, модельний рік виготовлення 2011. Тип кузова універсал. Номер кузова (VIN): VF1JP1RG545608509, тип двигуна бензиновий. Робочий об'єм циліндрів двигуна 1149 см3», з рівнем митної вартості 2650 швейцарських франків (далі -CHF).
Під час здійснення розгляду документів, поданих до митного контролю та митного оформлення, посадовою особою митниці встановлено, що надані документи містять ряд недоліків та розбіжностей.
18.07.2016 Сумською митницею ДФС було проведено коригування митної вартості автомобіля у бік збільшення до вартості 4300,00 швейцарських франків, про що зазначено у рішенні №805000011/2016/000051/2 від 18.07.2016р. (а.с.13).
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що органом доходів і зборів не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто в частині задоволення позовних вимог.
Згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 318 названого Кодексу, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст. 57 Митного кодексу України.
Так, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина друга названої вище статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано Сумській митниці ДФС митну декларацію та договір купівлі-продажу з ціною товару та розпискою у договорі про отримання коштів, тимчасове посвідчення на транспортний засіб для експорту.
Аналізуючи ч.2 ст. 53 Митного кодексу України можна встановити, що банківські платіжні документи могли мати місце, якби був сплачений рахунок, а саме: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок- проформа. По договору купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_2 та громадянина ОСОБА_3 Гараже Куйтім Дуракі кошти були отримані особисто покупцем, а не через банківську установу. Тому, твердження відповідача в апеляційній скарзі на відсутність платіжних документів про оплату є безпідставними.
Відповідно до ст. 60 МК України:
1) у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього; 2) під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними; 3) Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку; 4) Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари; 5) у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена; 6) у разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування; 7) у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Таким чином, при використанні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів важливо використовувати органами доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну (причому час експорту має збігатися або бути максимально наближеним до нього). Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Відповідачем не надано доказів наявності хоча б одного договору на подібний (аналогічний) автомобіль, який був проданий на експорт в Україну, і щоб час експорту подібного (аналогічного) автомобіля збігався із часом експорту транспортного .
Також, згідно до вимог ч.1 ст. 61 Митного кодексу України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.
Отже, враховуючи відсутність договору на подібний (аналогічний) автомобіль, який був проданий на експорт в Україну, і щоб час експорту подібного (аналогічного) автомобіля збігався із часом експорту транспортного засобу відповідач позбавлений можливості перевірити країну виробника транспортного засобу, який взятий за основу з мережі Інтернет.
Крім того, щодо роздруківки наданої відповідачем щодо вартості автомобіля RENAULT Modus 1,2 16V та обґрунтування цим числового значення скоригованої митної вартості (а.с.43-45), колегія суддів зазначає.
Роздруківка зроблена без перекладу, не містить дати її вчинення, не містить дати розміщення пропозиції продажу цього автомобіля, не містить даних, що саме цей автомобіль був проданий за договором на експорт в Україну і час його експорту збігається з часом експорту транспортного засобу ОСОБА_2 або є максимально наближеним до цього часу, як того вимагає застосований відповідачем метод. Роздруківка також не надавалась позивачу чи брокеру при винесенні оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Також, роздруківка не дозволяє вважати товари подібними (аналогічними) з наступних підстав:
- з роздруківки неможливо встановити країну-виробника товару, що на ній представлений:
- у договорі та в інших документах на транспортний засіб ОСОБА_2 зазначена марка автомобіля RENAULT Modus 1.2 75, на роздруківці з інтернету зазначена марка RENAULT Modus 1,2 16V Kombi;
- пробіг автомобіля ОСОБА_2 при продажу становив 153600 км, пробіг автомобіля на роздруківці - 69000 км;
- дата останньої перевірки двигуна автомобіля ОСОБА_2 (технічного огляду, скорочена назва MFK) згідно договору та тимчасового свідоцтва - 09.12.2011р., а дата останньої перевірки двигуна автомобіля на роздруківці -11 місяць 2015 року.
Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи відповідач належним чином не довів правомірність прийнятого ним рішення щодо коригування митної вартості.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2016р. по справі № 818/894/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_5
Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2016 р.