Справа: № 810/2613/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
15 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
Позивач звернулась до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 21.11.2013 № 2543 про стягнення боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 № 2543, сформовану Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, щодо зобов'язання ОСОБА_2 сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 6960,48 грн.; стягнуто з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 551, 20 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається матеріалів справи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (посвідчення від 18.11.2009 НОМЕР_1, категорія 4).
З 13 вересня 2009 року ОСОБА_2, є пенсіонеркою за віком (пенсійне посвідчення від 14.04.2010 серії ААЕ № 153483), як особа, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, отримала право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 08.06.2000 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, є платником податків, який обрав спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку. (дата (період) обрання спрощеної системи оподаткування - з 01.01.2012).
У квітні 2016 року позивачка звернулась до Головного управління ДФС у Київській області у порядку звернення громадян із запитом щодо заборгованості із єдиного соціального внеску.
З відповіді Головного управління ДФС у Київській області від 20.05.2016 № 885/14/10-36-13-02-12 ОСОБА_2 дізналась, що згідно з обліковими даними відповідача станом на 01.10.2013 вона мала заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску. З урахуванням часткового погашення позивачем боргу за рахунок коштів єдиного податку боргу податковий орган сформував і надіслав на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2013 № Ф-2543 на суму 6960,48 грн. Відповідач зазначає, що позивач одержав вимогу 12.02.2014, однак доказів на підтвердження цього факту суду не надав.
З облікової картки платника податків убачається, що недоїмку з єдиного внеску позивачу нараховано податковим органом за 2013 - 2014 роки.
Не погоджуючись з правомірністю винесення вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що визначення пільг при сплаті єдиного внеску застосовується до осіб, яким призначений вид пенсії «за віком», у тому числі й за умови зниження пенсійного віку в порядку Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дослідивши обставини справи колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 1058-IV) та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
У ч. 4 ст. 25 Закону N 1058-IV передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Ч. 1 ст. 26 Закону N 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
У ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» закріплено, що особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з наведених правових норм вбачається, що для виникнення в особи права на використання пільг при сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вимагається наявність двох обставин: 1) вихід особи на пенсію за віком; 2) наявність статусу платника єдиного податку. Додаткових умов для отримання вказаної пільги закон не передбачає.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду України від 15.04.2014 р. у справі № 21-70а14, яке відповідно до ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права.
Доводи апелянта стосовно того, що для отримання пільг при сплаті єдиного внеску необхідним є призначення особі пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним законом по відношенню до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який у частині врегулювання правовідносин у галузі пенсійного забезпечення окремих категорій громадян не суперечить змісту останнього, засновується на його загальних принципах та, зокрема, деталізує умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Тож, визначення пільг при сплаті єдиного внеску застосовується до осіб, яким призначений вид пенсії «за віком», без встановлення необхідності досягнення особою конкретного віку, як про це зазначає відповідач у своїй апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2016 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 20.12.2016.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.