20 грудня 2016 р. Справа № 876/8342/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення одноразової грошової допомоги,-
В грудні 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), в якому просив стягнути з відповідача суму недонарахованої та недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 80 335,68 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у відповідності до наказу МВС України від 29 травня 2009 року за №1153 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з посади начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті. При звільненні позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 42 402,00 гривень. З даною сумою він не згідний, оскільки розмір одноразової грошової допомоги при звільненні у відповідності до ч. 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повинен скласти 122 737,68 гривень (10 228,14 грн. (середньомісячний заробіток) x 24 (календарних років) x 50:100) замість нарахованих та виплачених 42 402,00 гривень, тобто сума недоплати складає 80 335,68 гривень
Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю; стягнуто із МВС України суму недонарахової та недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 80 335,68; допущено негайного виконання постанови суду про стягнення всієї суми боргу одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 із органів внутрішніх справ в розмірі 80 335, 68 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, МВС України оскаржило її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про зобов»язання МВС України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, оскільки у зазначений період позивач перебував у трудових відносинах з управлінням МВС України на залізничному транспорті, а не з МВС України.
Зазначає, що наказом МВС України №660 від 08.06.2015 року «Про ліквідацію Управління МВС України на Львівській залізниці», ліквідовано як юридичну особу публічного права Управління МВС України на Львівській залізниці. Наказом МВС України від 07.12.2015 року №1549 «Про внесення змін до наказу МВС України від 08.06.2015 року №660» затверджено склад комісії з ліквідації Управління МВС України на Львівській залізниці, голові ліквідаційної комісії доручено вжити заходів з ліквідації Управління у порядку визначеному законодавством.
Відтак, апелянт вважає, що вирішення питань щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні колишнім працівникам Управління МВС України на Львівській залізниці (за наявності такої заборгованості) покладається на вказаний підрозділ (Ліквідаційну комісію Управління МВС України на Львівській залізниці), а не на МВС України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у відповідності до наказу МВС України від 29 травня 2009 року за №1153 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку (із зняттям з військового обліку) за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з посади начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України на залізничному транспорті.
При звільненні позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 42 402,00 гривень.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі, що є заниженим ніж встановлений відповідними нормами закону.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов»язку щодо захисту Вітчизни.
Зокрема, абзацом першим пункту 2 статті 15 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров»я чи у зв»язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв»язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Пунктом 1 статті 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2262-ХІІ) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров»я чи у зв»язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» зокрема, частиною 1 пункту 10 цієї Постанови (в редакції, чинній на час звільнення зі служби) передбачено, що особам начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби за віком, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 14 цієї Постанови передбачено, що одноразова грошова допомога, передбачена пунктом 10 цієї Постанови, виплачується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів, виділених у Державному бюджеті на їх утримання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що розмір вказаної вище допомоги повинен визначатись із грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням зі служби.
Згідно зі статтею 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 в період із 29 жовтня 2007 року по 29 травня 2009 року (день повторного звільнення із органів внутрішніх справ) був незаконно звільнений з посади в органах внутрішніх справ, своїх функціональних обов»язків не виконував, фактично в посаді поновлений не був, в розпорядження органу внутрішніх справ згідно письмових наказів не зараховувався, хоча фактично в такому розпорядженні знаходився, а в період із 01 жовтня 2008 року до 29 травня 2009 року грошового забезпечення взагалі не отримував, остатньою штатною посадою перед звільненням зі служби була посада начальника відділу по обслуговуванню Львівської залізниці УБОЗ УМВС України на залізничному транспорті, яку він обіймав до жовтня місяця 2007 року.
Згідно довідки календарної вислуги років для надання грошової допомоги полковника міліції ОСОБА_1 від 17.07.2009 року вислуга років станом на 29 травня 2009 року складає у календарному обчисленні 24 роки 09 місяців 04 дні або повних 24 календарних років, полковник міліції - офіцерський склад, остання штатна посада - начальник відділу по обслуговуванню Львівської залізниці УБОЗ УМВС України на залізничному транспорті, стаття звільнення - п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Згідно розрахункового листа за жовтень 2007 року грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 10 228,14.
При цьому колегія суддів зазначає, що при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги необхідно враховувати щомісячну грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до Постанови КМУ від 15.01.2004 року №44 «Про затвердження порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового та начальницького складу» виплата грошової компенсації здійснюється установами, організаціями, підприємствами, що утримують військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв»язку з виконанням ними своїх обов»язків під час проходження служби, що пов»язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Така грошова компенсація є щомісячною, здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, зазначена щомісячна грошова компенсація податку з доходів фізичних осіб є складовою частиною суми заробітної плати та, відповідно, має враховуватись при розрахунку одноразової грошової допомоги.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні повинен скласти 122 737,68 грн. (10 228,14x24x50:100) замість нарахованих та виплачених 42 402,00 грн., тобто сума недоплати складає 80 335,68 грн.
Відповідно до ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою. Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними, не можуть бути скасовані та при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України).
Статтею 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка ратифікована Україною, визначено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та даних ним у своїх рішеннях тлумачень, заробітна плата, грошове утримання визнані аспектами права на володіння власністю. Відповідно до вимог ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477 від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Ніхто не може позбавити права на грошову та матеріальну винагороду за роки сумлінної, бездоганної і безперервної служби.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для військовослужбовців як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов»язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов»язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов»язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов»язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання службовцям певних гарантій, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки при звільненні позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 42 402,00 грн., що є заниженою та не відповідає вищенаведеним нормам Закону, а тому позов підлягає до задоволення шляхом стягнення в користь позивача суму недонарахової та недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, яка передбачена частиною 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 80 335,68 грн.
Крім цього, слід зауважити, що у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Яворівського районного суду Львівської області від 31 серпня 2016 року у справі №460/4945/15-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
ОСОБА_2
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.12.2016 року.