Справа: № 825/1691/16 Головуючий у 1-й інстанції: Д'якова В.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
22 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Желтобрюх І.Л.
за участю секретаря судового засідання: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третя особа - управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради про стягнення коштів,
У вересні 2016 року позивач, Державна фінансова інспекція у Чернігівській області, звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, до місцевого бюджету м. Чернігова грошові кошти у сумі 44325 грн. 58 коп.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
22 грудня 2016 року у судовому засіданні представником позивача заявлено про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби» №266 від 06 квітня 2016 року територіальні органи Державної фінансової інспекції реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби, зокрема Державну фінансову інспекцію в Чернігівській області реорганізовано шляхом приєднання до Північного офісу Держаудитслужби.
Враховуючи заявлене, керуючись ст.. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни первинного позивача - Державної фінансової інспекцію в Чернігівській області на правонаступника - Північний офіс Держаудитслужби в Чернігівській області.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1.2.4.2 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Чернігівській області на I квартал 2016 року та на підставі направлень на проведення ревізії від 15 лютого 2016 року № 50, проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності управління ЖКГ Чернігівської міської ради за період з 01 лютого 2014 року по 31 січня 2016 року, результати якої відображено у акті ревізії від 19 травня 2016 року № 25-06-21/4.
У ході здійснення ревізії Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області проведено зустрічну звірку документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків що здійснювались між Комунальним підприємством «Зеленбуд» Чернігівської міської ради та управлінням ЖКГ Чернігівської міської ради, за період з 01 лютого 2014 року по 01 лютого 2016 року.
Звіркою встановлено що до виконання робіт з косіння трави Комунальним підприємством «Зеленбуд» було залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, яким до актів виконання робіт за 2014 рік включено у складі загальновиробничих витрат єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 44661 грн.
13 січня 2014 року між управлінням ЖКГ Чернігівської міської ради та Комунальним підприємством «Зеленбуд» Чернігівської міської ради за результатом проведеної процедури відкритих торгів було укладено договір № 2 на надання послуг з «косіння трави».
Між Комунальним підприємством «Зеленбуд» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договори підряду та додаткові угоди, предметом яких є виконання робіт з викошування газонів в парках, скверах, вулицях м. Чернігова.
Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 06 травня 2016 року № 1462/10/25-01-13-02-10 за 2014 рік відповідачем нараховано та перераховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 7723 грн. 01 коп.
Позивачем зроблено висновок, що до актів форми Кб-2в, у складі загальновиробничих витрат відповідачем включено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 36937 грн. 99 коп. фактична сплата та нарахування якого не підтверджено документально (різниця між 44661 грн (включено до актів форми Кб-2в) та 7723 грн. 01 коп. (нараховано та сплачено до бюджету фактично).
Позивачем встановлено, що вказані суми не уточнені управлінням ЖКГ Чернігівської міської ради на стадії взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт на підставі даних про фактичні величини цих витрат по кожному об'єкту, чим порушено вимоги п. 4.3.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, п. 3 додатку 1 до Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 31 грудня 2010 року № 573, абзацу 1 п. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-УІ, чим завищено вартість виконаних робіт на суму 44325 грн. 58 коп. з урахуванням податку на додану вартість, та завдано збитків загальному фонду міського бюджету в сумі 44 325 грн. 58 коп..
06 червня 2016 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №25-06-18-14/3703 «Щодо усунення порушень законодавства» зі строком зворотного інформування до 06 вересня 2016 року.
Оскільки, кошти у сумі 44325 грн. 58 коп. до місцевого бюджету повернуті не були, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення № 499/2011), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення № 499/2011).
Відповідно до пункту 6 Положення № 499/2011 Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.
Положенням № 499/2011 установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.
Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються чи перевіряються.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності управління ЖКГ Чернігівської міської ради за період з 01 лютого 2014 року по 31 січня 2016 року.
Натомість, 06 червня 2016 року позивачем на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 направлено вимогу №25-06-18-14/3703 «Щодо усунення порушень законодавства» зі строком зворотного інформування до 06 вересня 2016 року.
Проте для виникнення у Державної фінансової інспекції права на пред'явлення вимоги про усунення порушень необхідним є дотримання встановленого законодавством порядку: проведення ревізії, складання акта за результатами такої ревізії, формулювання вимог із фіксацією виявлених порушень.
Крім того, зазначені повноваження Державної фінансової інспекції можуть бути реалізовані відносно підприємств, установ та організацій, що контролюються.
Так, у межах спірних правовідносин Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не є суб'єктом, підконтрольним органам Державної фінансової інспекції.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на порушення відповідачем п. 4.3.2 ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, п. 3 додатку 1 до Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 31 грудня 2010 року № 573.
Відповідно до п.1.1. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 цей стандарт установлює основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування.
Згідно з розділом 1 Методичних рекомендацій, останні призначені для використання при формуванні виробничої собівартості будівельних, монтажних, реставраційних, пусконалагоджувальних та ремонтно-будівельних робіт (далі - будівельно-монтажні роботи) під час спорудження нових об'єктів, реконструкції, реставрації та ремонту об'єктів (далі - будівництво) як підрядним, так і господарським способами. Методичні рекомендації можуть застосовуватись будівельними організаціями незалежно від форм власності й підпорядкування, відокремленими виробничими підрозділами, що виконують будівельно-монтажні роботи.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем виконувались роботи відповідно договорів підряду та додаткових угод, предметом яких є виконання робіт з викошування газонів в парках, скверах, вулицях м. Чернігова.
Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дія ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 та Методичних рекомендацій №573 не поширюється на правовідносини, що мають місце між відповідачем та Комунальним підприємством «Зеленбуд».
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення до місцевого бюджету м. Чернігова грошових коштів у сумі 44325 грн. 58 коп.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення набирає та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2016
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна, І.Л. Желтобрюх
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Безименна Н.В.