Справа: № 826/5444/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
20 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Скаленку Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» про стягнення заборгованості,-
Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило:
- стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (код ЄДРПОУ 03366569, адреса: 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 30/1) кошти у сумі 21 941,76 грн. (двадцяти однієї тисячі дев'ятисот сорока однієї грн. 76 копійок) на користь Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (код ЄДРПОУ 26079358, адреса: 01601, місто Київ, Спортивна площа, 3, р/р 25605759 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» місто Київ, МФО 380805, код платежу 50030400).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку використання комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, за результатами якої складено акт від 28.12.2015 №107.
На наслідками вказаної перевірки за період до 01.01.2015 виявлено порушення, на підставі чого Київським міським відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення від 11.01.2016 № 2-ц про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким стягнуто з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» страхові коштів у загальному розмірі 21 941,76 грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було сплачено названу заборгованість позивачем було подано даний позов до суду.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вимоги Фонду про стягнення заборгованості є обґрунтованими, оскільки доказів на підтвердження оскарження або скасування рішення, яким у встановленому чинним законодавством порядку стягнуто з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» страхових коштів у загальному розмірі 21 941,76 грн. відповідачем не надано.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 11.01.2016 № 2-ц, яким з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» вирішено стягнути 21 941,76 грн. є неправомірним.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України;
Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Основні завдання і функції Фонду соціального страхування України та його робочих органів визначені ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зокрема, основними завданнями Фонду та його робочих органів є, крім іншого: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; проведення перевірок достовірності поданих страхувальниками відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний) підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності; здійснення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, у тому числі на підставі інформації з електронного реєстру листків непрацездатності; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Приписами ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені права, обов'язки та відповідальність Фонду соціального страхування України.
Так, п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Фонд має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.
Крім того, Фонд має право накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону (п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
В силу ч. 6 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів.
Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
При цьому, ч. 7 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що своєчасно не сплачені фінансові санкції та адміністративні штрафи стягуються із страхувальника в дохід Фонду в порядку, встановленому законом.
У взаємозв'язку із наведеним слід зазначити, що згідно з пунктами 4-6 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягає реорганізації шляхом злиття із Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та утворення їх правонаступника - Фонду соціального страхування України. Робочі органи Фонду соціального страхування України утворюються через реорганізацію шляхом злиття відповідних робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень.
Станом на дату подання позову та на момент розгляду справи, заходи, пов'язані з утворенням Фонду соціального страхування України та його робочих органів, не завершені. Тому, згідно з пунктом 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції відповідні виконавчі дирекції та їх робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
У даному випадку судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку із виявленими в ході перевірки порушеннями, позивачем прийнято рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 11.01.2016 № 2-ц, яким вирішено стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» страхові кошти у загальному розмірі 21 941,76 грн., з огляду на що Фонд звернувся з позовом до суду про стягнення останніх.
Апелянт у своїй скарзі наголошує на тому, що непогоджується з рішенням про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 11.01.2016 № 2-ц та вважє його необгрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження скасування даного рішення у встановленому чинним законодавством порядку, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страхові кошти у загальному розмірі 21 941,76 грн. підлягають стягненню з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2016 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Василенко Я.М
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2016.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.