Справа: № 826/2132/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
22 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Желтобрюх І.Л.
за участю секретаря судового засідання: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
У лютому 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі», звернулись до суду першої інстанції за адміністративним позовом у якому просили визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0006932208 від 19 листопада 2015 року, №000881101 від 09 лютого 2016 року та №0000301102 від 09 лютого 2016 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року та прийняти нову, якою адміністративний позов - задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
22 грудня 2016 року у судовому засіданні Київського апеляційного адміністративного суду представник позивача заявив клопотання про приєднання до справи нових доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Представник позивача зазначив, що документи не подавались до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що справа розглядалась у порядку письмового провадження.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2016 року адміністративний позов надійшов до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2016 року відкрито провадження у справі.
06 червня 2016 року відбулось попереднє судове засідання на якому був присутній представник позивача.
19 липня 2016 року відбулось наступне судове засідання у якому суд ухвалив перейти до письмового провадження у справі.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції ухвалена 01 листопада 2016 року.
Так, позивач мав можливість подати додаткові документи як до переходу у письмове провадження, так і під час розгляду справи у порядку письмового провадження судом першої інстанції.
Позивачем не доведено, що його представники звертались до суду першої інстанції із клопотанням про приєднання відповідних письмових доказів до матеріалів справи. Не доведено і відмови суду першої інстанції у прийнятті будь-яких доказів від представників позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання обґрунтованим ненадання письмових доказів до суду першої інстанції та можливості їх дослідження під час розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.
За результатами перевірки складено акт № 5562/26-58-22-08-17/38316724 від 27 жовтня 2015 року, яким встановлено порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56 пункту 14.1, пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2255866 грн., пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1042905 грн. та завищення від'ємного значення яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму 37932 грн.
19 листопада 2015 року на підставі зазначеного акту прийняті податкові повідомлення - рішення №0006922208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 564 358 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 521 453 грн., № 0006932208 яким зменшено розмір від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2015 року на 37 932,00 грн. та № 0006942208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3 383 799 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1 127 933 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 1721/10/26-15-10-06-35 від 29 січня 2016 року податкове повідомлення - рішення №0006932208 від 19 листопада 2015 року залишено без змін, податкове повідомлення - рішення №0006922208 від 19 листопада 215 року скасоване у частині основного платежу в сумі 741 667 грн. та у частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 370 834 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0006942208 від 19 листопада 2015 року скасоване у частині основного платежу в сумі 1 956 240 грн. та у частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 978 120 грн.
09 лютого 2016 року прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000881101, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 451 857 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 150 619 грн. та №0000301102, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 451 857 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 149 813 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у період, що підлягав перевірці, позивач мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «УНК-Десна-Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «УОТ - ТРЕЙД», Товариством з обмеженою відповідальністю «НТК ГРУП», Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс».
Фінансово - господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «УНК-Десна-Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УОТ - ТРЕЙД» здійснювались на підставі договорів поставки нафтопродуктів № 01/04 від 10 квітня 2013 року та № 02/11 від 05 листопада 2012 року відповідно до яких постачальник зобов'язується передати у власність покупцю світлі нафтопродукти в строки та на умовах, встановлених в договорі, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
Пунктом 1.2 вказаних договорів встановлено, що ціна, загальна кількість, найменування та інші характеристики Товару, що поставляється на умовах даного Договору, вказуються у рахунках-фактурах Постачальника/видаткових накладних/Специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного Договору.
Згідно з пунктом 2.1 договорів поставка товару здійснюється на умовах: ЕХW - нафтобаза постачальника. Адреса нафтобази вказується постачальником у видаткових накладних; СРТ - термінал покупця. адреса терміналу повідомляється покупцем додатково, якщо інше не вказано у рахунках-фактурах постачальника або в інших додатках до даного договору. товар поставляється погодженими сторонами партіями. постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладними та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними), які підписані представниками обох сторін.
Пунктом 2.4 вказаних договорів встановлено, що товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по якості - відповідно до технічних умов та інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника) по кількості - відповідно до товарно-транспортних або накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі) на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки товару.
Відповідно до пункту 3.2 договорів ціна за одиницю товару узгоджується сторонами у відповідності до діючих ринкових цін на момент відпуску товару у відповідній специфікації та підтверджується видатковими накладними на товар, виписаними постачальником.
Всупереч вимогам зазначених договорів, позивачем не надано специфікацій, паспортів/сертифікатів заводу виробника на товари.
Фінансово - господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «НТК ГРУП» здійснювались відповідно до договору № 03/06 від 05 червня 2014 року.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, асортименти, кількість товару обмовляються «Сторонами» у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з пунктом 2.2 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати державним стандартам і технічним умовам на даний вид товару й підтверджуватися сертифікатом якості заводу-виробника товару.
Пунктом 3.6 вказаного договору встановлено, що поставка товару, у межах даного договору, здійснюватись в терміни 3 (трьох) робочих днів, після підписання специфікації до даного Договору, на наступних умовах поставки: EXW - резервуари нафтобази, вказаної у відповідній Специфікації до даного Договору; і/або і/або СРТ - станція або пункт призначення, вказані у специфікації до даного Договору.
Відповідно до пункту 3.11 договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості відповідно до умов даного договору і специфікацій до нього, а також відповідно до паспорту якості, виданого заводом-виробником. Постачальник зобов'язується передати транспортній організації, відповідно, паспорт якості (посвідчення про якість) разом з іншими супровідними документами на товар, що надаються для перевезення товару автотранспортом (при умовах поставки товару: СРТ станція або пункт призначення, зазначені у відповідній специфікації до даного договору), або покупцю (при умовах поставки товару: ЕХУ незалежно від місця передачі товару) в залежності від умов поставок товару, зазначених у відповідних заявках до даного договору.
Згідно з пунктом 3.13 договору за результатами поставки товару сторонами підписується видаткова накладна про отримання товару, обов'язок по складанню видаткової накладної про отримання товару покладається на постачальника. При цьому видаткова накладна про отримання товару оформляється на підставі даних про кількість товару, зазначених у відповідній специфікації до даного договору.
Всупереч вимогам зазначеного договору позивачем не надано сертифікатів/паспортів якості заводу-виробника товару на підтвердження факту отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «НТК ГРУП».
На підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Еко-Плюс» позивачем надано суду копії видаткових накладних, рахунків -фактур, податкових накладних та товарно-транстпортних накладних.
У податкових накладних та рахунках фактурах підставою для складання відповідних документів зазначено договір купівлі - продажу № 13/11/12 від 13 листопада 2012 року, копії відповідного договору не надано.
Крім зазначеного, на підтвердження реальності фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами позивачем надано рахунки - фактури.
Так, у даних рахунках - фактурах та рахунках на оплату, у графі «Виписав(ла)» міститься підпис скріплений печаткою підприємства, та не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила та в більшості видаткових накладних в графі «Отримав(ла)» на зазначено даних особи, яка підписала відповідний документ та відповідно отримала товар.
Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до п. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами договорів, укладених позивачем з контрагентами, передбачено якими документами підтверджується їх виконання. Натомість, відповідних документів позивачем не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006932208 від 19 листопада 2015 року, №000881101 від 09 лютого 2016 року та №0000301102 від 09 лютого 2016 року.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс Профі» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення набирає та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2016
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
І.Л. Желтобрюх
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Безименна Н.В.