Справа: № 826/20024/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
20 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Приходько К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) та просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0028861701, яким ФОП ОСОБА_2 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 576057,60 грн., з яких 460846,10 грн. - за основним платежем, 115211,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 року №0028871701, яким ФОП ОСОБА_2 визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 679383,75 грн., з яких 543507,00 грн. - за основним платежем та 135876,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва 30 травня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, заперечення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог Позивачем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) податкового, валютного та іншого законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету держави податків, зборів та інших платежів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.
В ході проведення перевірки, Відповідачем встановлено, що Позивачем порушено:
-пп.138.2 ст.138 та п.177.4 ст.177 ПК України (далі - ПК України), завищено валові витрати на загальну суму 2710859,95 грн., в результаті чого занижено зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року на загальну суму 460846,10 грн.;
-п.198.6 ст.198 ПК України, завищено податковий кредит з податку на додану вартість, в результаті чого занижено зобов'язання з вказаного податку на загальну суму 543507,00 грн. за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, про що складено акт від 28.02.2014 року №367/26-53-17-01/НОМЕР_1.
Податковим органом на підставі висновків вказаного акта винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 05.06.2014 року:
- №0028861701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 576057,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 460846,10 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 115211,50 грн.;
-№0028871701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 679383,75 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 543507,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 135876,75 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (Постачальник) та ТОВ «Новогородецький кур'єр» (Покупець) укладено договори поставки: від 04.01.2013 року №53, від 09.02.2012 року №СФ-002, відповідно яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити вартість товару, асортимент, кількість та ціна якого визначаються специфікаціями, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною.
На підтвердження виконання цих договорів надано специфікації №1 від 09.02.2012 року, від 27.02.2012 року №2, видаткові накладні від 24.02.2012 року №РН-008, від 01.03.2012 року №РН-11, від 15.03.2012 року №РН-9, від 16.03.2012 року №РН-010, від 19.03.2012 року №РН-15, від 26.03.2012 року №РН-006, від 04.04.2012 року №РН-7, від 12.06.2012 року №РН-0000082, від 14.08.2012 року №РН-57, від 07.09.2012 року №РН-58, від 23.10.2012 року №РН-84, від 30.10.2012 року №РН-85, довіреності.
Також, між ТОВ «Атехно» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладено договори: від 15.03.2012 року №15/03,від 02.04.2012 року №02/04, від 14.05.2012 року №14/05-2, від 02.08.2012 року №02/08, відповідно до яких продавець зобов'язується передати у власність покупцеві запасні частини до будівельного та добувного обладнання, визначені у п.1.2 цього договору, далі «товар», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі.
На підтвердження виконання вказаних договорів надано специфікації від 15.03.2012 року №1, від 02.04.2012 року №1, від 14.05.2012 року №1, від 06.08.2012 року №1, від 09.08.2012 року №2, видаткові накладні від 30.03.2012 року №4, від 30.03.2012 року №РН-23, від 12.04.2012 року №9, від 25.04.2012 року №10, від 22.05.2012 року №12, від 30.05.2012 року №14, від 06.08.2012 року №37, від 09.08.2012 року №39, довіреність, податкові накладні від 17.11.2011 року №1111706.
Крім того, між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) та ДП «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (Покупець) укладено договори поставки: від 01.03.2012 року №01/03/12 та від 15.02.2012 року №15/02.2012, відповідно до яких постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.
На підтвердження виконання вказаних договорів надано видаткові накладні від 28.04.2012 року №РН-28, від 28.04.2012 року №РН-29, від 26.03.2012 року №РН-20, накладні від 20.03.2012 року№18, довіреності, розрахунок на оплату від 27.03.2012 року №144, розрахунок-фактуру №СФ-0000903 від 29.03.2012 року, акт здачі-прийняття робіт від 30.03.2012 року №ОУ-0000314, накладну від 07.05.2012 року №74880, розрахунок від 07.05.2012 року №382845, податкові накладні від 09.04.2012 року №159, від 07.05.2012 року №101, рахунок на оплату від 05.04.2012 року №1522, від 07.05.2012 року №2024.
Між ТОВ «Лога» (Виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (Замовник) укладено договір від 04.04.2012 року №04/04-4, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконувати ремонтно-відновлювальні роботи та роботи з подальшого обслуговування гідроагрегатів замовника, а замовник зобов'язується дотримуватись правил експлуатації та рекомендацій виконавця щодо експлуатації гідроагрегатів.
На підтвердження виконання вказаного договору надано розрахунок-фактуру від 04.04.2012 року №СФ-04/04-4, від 11.01.2012 року №СФ-0000037, від 09.02.2012 року №СФ-0000200, від 20.02.2012 року №СФ-0000138, від 09.11.2012 року №СФ-0000101, від 20.03.2012 року №2003/8, від 10.04.2012 року №01406, акт здачі-прийняття робіт від 24.05.2012 року №ОУ-05/24-1, від 09.11.2012 року №ОУ-0000105, від 31.07.2012 року №ОУ-0000005, від 31.07.2012 року №ОУ-0000006, від 31.07.2012 року №ОУ-0000007 від 31.07.2012 року №ОУ-0000008, видаткову накладну від 14.02.2012 року №РН-0000173, від 27.02.2012 року №К-001292/002095, від 05.12.2012 року №К-022850/002095, акт надання послуг від 23.02.2012 року №ОУ-0000085, податкові накладні від 25.04.2012 року №213, рахунок на оплату від 19.04.2012 року №233.
Між ТОВ «Амон Груп» (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладено договори: від 14.02.2012 року №14/02, від 02.04.2012 року №02/04, відповідно до яких продавець зобов'язується передати покупцеві запасні частини до будівельного та добувного обладнання, визначені у п.1.2 цього договору, далі "товар", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, викладених у цьому договорі.
На підтвердження виконання вказаних договорів надано специфікації від 14.02.2012 року №1, від 02.04.2012 року №1, видаткові накладні від 23.02.2012 року №РН-02, від 12.04.2012 року №РН-03, від 28.09.2012 року №РН-73, від 13.07.2012 року №РН-55, від 31.05.2012 року №РН-49, від 07.08.2012 року №РН-59, від 29.08.2012 року №РН-64, від 31.05.2012 року №РН-48, від 27.07.2012 року №РН-57, від 27.04.2012 року №РН-19, від 18.06.2012 року №РН-19,1, податкові накладні від 05.03.2012 року №2012-30, від 15.03.2012 року №2012-32, від 15.03.2012 року №2012-31, розрахунок на оплату від 26.04.2012 року №260401, від 28.05.2012 року №280504, від 04.07.2012 року №040703, довіреності, рахунок-фактура від 13.03.2012 року №СФ-012.
Між ТОВ «Транс централ» (Виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (Замовник) укладено договір від 04.05.2012 року №04/05-01, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання виконувати капітальний ремонт та сервісне обслуговування вузлів та агрегатів до імпортної техніки, а замовник своєчасно сплатити послуги.
До вказаного договору надано специфікацію від 08.05.2012 року №1, від 11.05.2012 року №3.
Також, між ФОП ОСОБА_2 (довіритель) та ДП «ЛІС» Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон» укладено договір доручення від 13.10.2011 року №13/10/11, відповідно до якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання виконати юридичні дії.
На виконання умов вказаного договору суду першої інстанції надано рахунки-фактури від 30.07.2012 року №СФ-00362-1, від 21.03.2012 року №СФ-0000075, від 02.04.2012 року №СФ-0000094, від 05.04.2012 року №СФ-0000103, від 14.05.2012 року №СФ-0000166, від 21.05.2012 року №СФ-0000174, від 01.03.2012 року №010312, від 05.03.2012 року №050311, від 19.03.2012 року №120319, від 27.03.2012 року №270312, від 24.07.2012 року №СФ-7266, акт здачі-прийняття робіт від 30.07.2012 року, видаткові накладні від 22.03.2012 року №РН-0000063, від 30.08.2012 року №СФ-7629, від 22.10.2012 року №СФ-8227, від 02.04.2012 року №РН-0000077, від 23.05.2012 року №РН-0000139, від 23.05.2012 року №РН-0000144, від 01.03.2012 року №РН-010311, від 01.03.2012 року №РН-120301, від 05.03.2012 року №РН-050311, від 19.03.2012 року №РН-120319, від 09.04.2012 року №РН-130213, від 24.07.2012 року №РН-0000097, від 30.08.2012 року №РН-0000170, від 22.10.2012 року №РН-0000288, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.03.2012 року №ОУ-0000038, податкову накладні від 27.02.2012 року №п0000001023.
Крім того, Позивачем надано перелік податкових накладних, виписаних на його ім'я контрагентами: ТОВ «Амон Груп», ТОВ «Атехно», ТОВ «Сучасний Трейдер», ТОВ «НТК Промтехсервіс», ПП «Прогрес-М», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «АМАКО Україна», ПП «Спецметизцентр», ТОВ «В.К.Ф. Редуктор-Агро», ТОВ «Пневмогідротенолоджіз», ТОВ «СУ №33», ПП «ТФ Спецдеталь», ТОВ «Компри», ПП «Джепартс», ТОВ «ТДС Спецтехніка», ТОВ «Генстар», ТОВ «Ренфорс», ПП «Автопромпідшипник».
Виписками з банківських рахунків підтверджується проведення між сторонами розрахунків у безготівковій формі.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у видаткових накладних, актах здачі-прийняття робіт, які послуги надавалися в даних документах всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах його господарської діяльності; господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.
Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів господарської діяльності, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
За приписами пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно п.138.4 ст.38 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).
За приписами п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
У відповідності підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За приписами п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
У відповідності п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Аналізуючи вказане, слід зазначити, що положення ПК України визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.
Апелянт посилається на те, що на виконання п.177.10 ст.177 ПК України Позивачем не надано книги обліку доходів і витрат та не надано документів на підтвердження здійснення господарської діяльності, а тому податковою інспекцією неможливо було дослідити питання стосовно отримання доходів.
Колегія суддів не приймає до уваги вказане, оскільки у висновках акта перевірки таких порушень не було зазначено.
На момент здійснення господарських операцій контрагенти Позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, їм було присвоєно індивідуальний податковий номер, а свідоцтва платників податку на додану вартість суб'єктів господарювання не було анульовано.
Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Частиною 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.
Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».
Також, з матеріалів справи вбачається, що контрагентами надано Позивачу податкові накладні, але Відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували виконання спірних операцій та підписання первинних документів не уповноваженими особами та доказів, які свідчили б про порушення кримінальних справ за обставинами діяльності контрагентів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2014 року №0028861701, №0028871701.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Відповідачем не було перевірено належних документів Позивача, а донарахування значних сум грошових зобов'язань пов'язується виключно з обставиною щодо неотримання Позивачем повідомлення про проведення перевірки, так як наслідок, ненадання для перевірки документів, що підтверджують господарську діяльність ФОП ОСОБА_2
Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 212. 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 23 грудня 2016 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.