Справа: № 823/967/16 Головуючий у 1-й інстанції: Орленко В.І.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
20 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ КБ «Стандарт» Ірклієнка Ю.П. щодо невключення ОСОБА_3 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Ірклієнка Ю.П. внести вимоги ОСОБА_3 у розмірі 65242,00 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що з урахуванням відсутності належним чином заявлених вимог позивача з моменту відкликання банківської ліцензії і до 27 липня 2015 року, відповідач у відповідності до вимог законодавства відмовив у визнанні кредиторських вимог, заявлених ОСОБА_3
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає необхідним зупинити провадження у справі, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що 10 лютого 2016 року Конституційним Судом України відкрито провадження за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1, 4, 5 ст.41 Конституції України.
В силу п.3 ч.1 ст.156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно ч.2 ст.61 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині.
В силу вимог ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 3 ст.61 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.
Відповідно до ст.69 вказаного Закону рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.70 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі необхідності Конституційний Суд України може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку. Конституційний Суд України має право зажадати від органів, зазначених у цій статті, письмового підтвердження виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України.
Частиною 6 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 (про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, у випадку визнання неконституційними норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» такі втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, Конституційний Суд України вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Разом з тим, визнання неконституційними норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відповідності їх Конституції України може призвести до порушення його логічної структури, зумовити появу прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого рішення.
Отже, за результатами розгляду подання щодо конституційності положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із предметом даного спору, в залежності від рішення Конституційного Суду України може змінитися. Вказане підтверджує висновок про істотність результатів розгляду судом конституційної юрисдикції подання Верховного Суду України для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що невизначеність у питанні про те, чи відповідають положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Конституції України, зокрема, щодо конституційності наділення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб функцією нагляду за банками, та необхідність забезпечення конституційних прав і свобод позивача унеможливлює розгляд даної адміністративної справи до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України, що є підставою для зупинення провадження в адміністративній справі відповідно до п.3 ч.1 ст.156 КАС України.
З огляду на викладене, з метою повного та об'єктивного розгляду справи, для недопущення порушення прав сторін у справі, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зупинення провадження у справі до винесення Конституційним Судом України рішення за наслідками розгляду подання Верховного Суду України від 08 липня 2015 року щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1, 4, 5 ст.41 Конституції України.
Керуючись ст.ст.156, 160, 195, 196, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Зупинити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії до винесення Конституційним Судом України рішення за наслідками розгляду подання Верховного Суду України від 08 липня 2015 року щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, ст.ст.21, 22, ч.ч.1, 4, 5 ст.41 Конституції України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 23 грудня 2016 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук