Справа: № 825/1910/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
Іменем України
21 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.
суддів: Земляної Г.В.
Межевича М.В.
за участю секретаря Грисюк Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині, -
ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - Ніжинська РДА) про визнання протиправними та скасування пунктів 3 та 4 розпорядження від 12.07.2016 р. №157 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, по якій змінюється цільове призначення, про змінення цільового призначення земельної ділянки та про затвердження розрахунку визначення сум відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва".
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.07.2016 р. Ніжинською РДА прийнято розпорядження №157 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, по якій змінюється цільове призначення, про зміну цільового призначення земельної ділянки та про затвердження розрахунку визначення сум відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва» (далі - Розпорядження №157).
Вказаним розпорядженням змінене цільове призначення належної позивачу земельної ділянки, площею 4,9763 га для ведення особистого селянського господарства на цільове призначення «для рибогосподарських потреб», яка розташована на території Данинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.
Пунктом 3 Розпорядження №157 затверджено розрахунок визначення сум відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці загальною площею 4,9763 га, пов'язаний зі зміною цільового призначення з «для ведення особистого селянського господарства» на «для рибогосподарських потреб» гр. ОСОБА_3 на території Данинської сільської ради Ніжинського району Чернігівській області
Пунктом 4 Розпорядження №157 зобов'язано ОСОБА_3 у двомісячний термін сплатити втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 150697,00 грн.
Позивачем 23.08.2016 р. направлено до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області запит на отримання спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, замовлено проект на зняття та перенесення ґрунтового покриву та утворення штучної водойми, в подальшому планується створення фермерського господарства, діяльність якого буде спрямована на штучне розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції та її реалізації.
Не погоджуючись з Розпорядження №157, позивач 05.09.2016 р. звернувся із заявою до Ніжинської РДА про скасування пунктів 3, 4 цього розпорядження у зв'язку з тим, що при зміні цільового призначення земельної ділянки втрати сільськогосподарського виробництва відсутні.
Листом Ніжинської РДА від 08.09.2016 р. №03-20/2424 позивача повідомлено про те, що частиною 1 статті 208 Земельного кодексу України передбачені випадки звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. У зв'язку з тим, що цільове призначення земельної ділянки змінилося, а також тому, що власником земельної ділянки є фізична особа, а не сільськогосподарське, рибогосподарське або лісогосподарського підприємство, організація та установа, вищевказана норма щодо звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва до позивача не може бути застосована.
Згідно ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 11.04.2002 р. №502 передбачено, що підставою для оформлення та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням, є лише погодження проекту землеустрою по зміні цільового призначення земельної ділянки органом місцевого самоврядування і відповідними державними органами та затвердження цього проекту органом виконавчої влади.
Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв'язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв'язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.
Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок визначення втрат регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17.11.1997 р. №1279 (далі - Постанова №1279).
Згідно п. 4 Постанови №1279 відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
З положень ст. 59 Земельного кодексу України вбачається, що рибогосподарські водойми створюються на землях водного фонду, які належать до окремої категорії земель за цільовим призначенням, відмінної від сільськогосподарських.
Отже в даному випадку внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, відбулось фактичне вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 направлено до Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області запит на отримання спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, замовлено проект на зняття та перенесення ґрунтового покриву та утворення штучної водойми для штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції та її реалізації, чим підтверджується фактичне вилучення сільськогосподарських угідь з категорії земель сільськогосподарського призначення для потреб не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.
При цьому, статтею 208 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Зокрема, від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, тобто реалізація таких земельних ділянок юридичними особами, а не фізичними особами.
Отже, так як відведена земельна ділянка площею 4,9763 га належить ОСОБА_3 та ним же і використовується, підстави для звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва відсутні.
Разом з тим, від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при знятті та перенесенні ґрунтового покриву належної ОСОБА_3 земельної ділянки, та утворення штучної водойми для штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури, повернення такої земельної ділянки у стан, придатний для попереднього використання неможливий.
Надані позивачем матеріали моніторингу ґрунтів такої земельної ділянки, видані Чернігівської філії Державної установи "Інститут охорони ґрунтів України" у 2016 році та робочий проект, виданий ТОВ "Водопроект "Чернігів" щодо екологічного покращення земельної ділянки, містять висновки про те, що обстежені ґрунти відповідають ґрунтам дуже низької якості. Однак такі висновки не встановлюють причиновий характер такої якості землі, факту непридатності використання даної земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства» та не змінюють правового статусу такої земельної ділянки, тобто її цільового призначення, яке було раніше визначено уповноваженим органом виконавчої влади.
Позивачем не надано доказів проведення належної експертизи земельної ділянки або доказів, що використання такої земельної за цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» є неможливим, що і могло б зумовити його здійснити розроблення проекту землеустрою за іншим цільовим призначенням.
Чинне законодавство прямо встановлює обов'язок відшкодування збитків та компенсацію втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва у разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, крім викупу земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України, у постанові від 20.10.2013 р. по справі №21-313а13.
Таким чином, пункти 3 та 4 Розпорядження від 12.07.2016 р. №157 є правомірними та не підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, які впливають на правильність вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, тому апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
головуючий суддя Сорочко Є.О.
судді Земляна Г.В.
Межевич М.В.
Повний текст ухвали складено 22.12.2016 року
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Межевич М.В.
Земляна Г.В.