Справа: № 826/6180/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
20 грудня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Скаленку Р.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2016 у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Катех-Електро» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 № 0007452202, прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 063 652, 00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 № 0007462202, прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо сум податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код платежу 11020300 на загальну суму 1 353 507, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 902 338, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 451 169, 00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 № 0007472202, прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо сум податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100 на загальну суму 2 418 497, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 612 331, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 806 166, 00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2016 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи за результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 04.11.2015 № 971/26-54-22-02/200006134 «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» (код за ЄДРПОУ 20006134) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Промінвест Пластик» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Одесакабель» за період лютий 2015 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Груп» за період лютий та березень 2015 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька Кабельна Компанія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Стенлі-К» за квітень 2015 року, приватним підприємством «Віва Трейдинг» період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвторсплав» за період з 01.04.2014 по 31.03.2015», в якому встановлено порушення позивачем вимог:
- 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 902 338,00 грн. та неможливість включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2015 році по операціях з ТОВ «Метал Холдинг Груп» за період лютий, березень 2015 року, ТОВ «Стенлі-К» за період квітень 2015 року на суму 8 366 923, 00 грн.;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 612 331,00 грн., у тому числі за квітень, травень, червень 2014 року, лютий та квітень 2015 року, та завищено суму залишку від'ємного значення за квітень 2015 року на суму 1 063 652, 00 грн.
На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 25.11.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0007452202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 063 652, 00 грн.;
- № 0007462202 щодо сум податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код платежу 11020300 на загальну суму 1 353 507, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 902 338, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 451 169, 00 грн.;
- № 0007472202 щодо сум податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100 на загальну суму 2 418 497, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 612 331, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 806 166, 00 грн.
Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ПІІ ТОВ «Катех-Електро» дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, а тому й звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ПІІ ТОВ «Катех-Електро» (покупець) та ТОВ «Метал Холдинг Груп» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 12.02.2015 №17-з, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його; найменування, асортимент, кількість та ціна товару вказується у накладних на відвантаження товару.
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору місцем поставки товару є склад продавця, доставка товару здійснюється покупцем зі складу продавця; за окремою домовленістю сторін доставка товару може здійснюватися продавцем.
Згідно з видатковими накладними за лютий, березень 2015 року ТОВ «Метал Холдинг Груп» поставило позивачу товар - злитки алюмінієві, та виписало податкові накладні на загальну суму 7 323 747, 60 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 220 624,60 грн.
Перевезення товару здійснювалось перевізником - ТОВ «Тал-Транс», на склад покупця та за замовленням продавця, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних.
Між ПІІ ТОВ «Катех-Електро» (покупець) та ТОВ «Стенлі-К» (постачальник) укладено договір поставки від 09.02.2015 №02/091, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця заготівку алюмінієву, злитки алюмінієві, катанку алюмінієву, мідну відповідно до листів-заявок, оформлених накладних, виставлених рахунків-фактур або додатків-специфікацій.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник здійснить постачання товару покупцеві на умовах FCA своїми засобами та за свій рахунок згідно Інкотермс 2010.
Відповідно до видаткових накладних за квітень 2015 року ТОВ «Стенлі-К» поставило позивачу товар - злитки алюмінієві, та виписало податкові накладні на загальну суму 2 716 560,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 452 760,00 грн.
Перевезення товару на склад покупця здійснювалось перевізником - ФОП ОСОБА_3, на замовлення постачальника, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних
Між ПІІ ТОВ «Катех-Електро» (покупець) та ПП «Віва Трейдинг» (постачальник) укладено договір постачання від 28.04.2014 №-280414, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця заготівку алюмінієву та катанку мідну відповідно до листів-заявок, оформлених накладних, виставлених рахунків-фактур або додатків-специфікацій.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник здійснить постачання товару покупцеві на умовах FCA смт. Коцюбинське своїми засобами та за свій рахунок згідно Інкотермс 2000.
Відповідно до видаткових накладних за квітень 2014 року ПП «Віва Трейдинг» поставило позивачу товар - заготівку алюмінієву та катанку мідну, та виписало податкові накладні на загальну суму 3 401 100,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 566 850,00 грн.
Перевезення товару на склад покупця здійснювалось перевізником - СПД ОСОБА_4, на замовлення постачальника, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних.
Між ПІІ ТОВ «Катех-Електро» (покупець) та ТОВ «Укрвторсплав» (постачальник) укладено договір постачання від 24.04.2014 №-0423-14/1, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця злитки алюмінієві відповідно до листів-заявок, оформлених накладних, виставлених рахунків-фактур або додатків-специфікацій.
Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник здійснить постачання товару покупцеві на умовах FCA смт. Коцюбинське своїми засобами та за свій рахунок згідно Інкотермс 2000.
Відповідно до видаткових накладних за квітень-червень 2014 року ПП «Віва Трейдинг» поставило позивачу товар - заготівку алюмінієву та катанку мідну, та виписало податкові накладні на загальну суму 2 614 484,70 грн., у тому числі податок на додану вартість 435 747,44 грн.
Перевезення товару на склад покупця здійснювалось перевізником - ТОВ «Диал+», на замовлення постачальника, що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних.
Як встановлено в акті перевірки та підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, позивач перерахував на рахунки постачальників грошові кошти на повну суму вартості поставленого товару.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Як вбачається з даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації з мережі Інтернет за посиланням http://catec-ua.com/ ПІІ ТОВ «Катех-Електро» здійснює діяльність з виробництва електронних та електричних проводів і кабелів та неспеціалізованої оптової торгівлі.
Зокрема позивач виготовляє кабельно-провідникову продукцію, у виробництві якої використовуються заготовка алюмінієва, злитки алюмінієві, катанка мідна, як сировина, та реалізує виготовлену продукцію покупцям.
Як було встановлено судом першої інстанції у ПІІ ТОВ Катех-Електро» задіяна та сертифікована Система управління якістю стосовно виробництва кабельно-провідникової продукції.
Позивач є власником об'єкта нерухомого майна - «Майновий комплекс по виробництву кабельно-провідникової продукції», розташований за адресою: смт. Коцюбинське Київської обл., пров. Будівельний, 9/11, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Коцюбинської селищної ради, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.12.2010 за №2987914.
Як свідчить акт перевірки (стор. 6) станом на ІІ квартал 2015 року чисельність працюючих ПІІ ТОВ Катех-Електро» складала 201 особа.
На підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів суд встановив, що придбані у ТОВ «Метал Холдинг Груп», ТОВ «Стенлі-К», ПП «Віва Трейдинг» та ТОВ «Укрвторсплав» заготівка алюмінієва, алюмінієві злитки, катанка мідна використані у власній господарській діяльності як сировина для виготовлення кабельно-провідникової продукції, яка, у свою чергу, реалізована на адресу третіх осіб; частина придбаних злитків алюмінієвих поставлена ТОВ «Катех-Енерго».
На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договори поставки, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладі щодо відносин придбання товару; прибуткові накладні з доставки товару на склад, видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні щодо переробки сировина та продажу готової продукції третім особам.
Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання робіт вказує, що ПІІ ТОВ «Катех-Електро» здійснювало витрати на придбання у ТОВ «Метал Холдинг Груп», ТОВ «Стенлі-К», ПП «Віва Трейдинг» та ТОВ «Укрвторсплав» товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ ТОВ «Метал Холдинг Груп», ТОВ «Стенлі-К», ПП «Віва Трейдинг» та ТОВ «Укрвторсплав», що вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагентів, а не для позивача.
У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.
Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.
Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на відсутність в контрагентів достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не була позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.
Доводи апелянта про те, що перевезення контрагентами товару, відносно якого обумовлювалось виконання умов договорів повинно бути підтверджене транспортними документами є необгрунтованими з огляду на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається перевізнику.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру; у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.11.2015 № 0007452202, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 063 652, 00 грн., № 0007462202 щодо сум податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, код платежу 11020300 на загальну суму 1 353 507, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 902 338, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 451 169, 00 грн.; та № 0007472202 щодо сум податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14010100 на загальну суму 2 418 497, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 612 331, 00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 806 166, 00 грн. Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 4 835 656, 00 грн.
Отже, ставка судового збору за подачу позову повинна становити: (4 835 656, 00 х 1,5%) = 72 534, 84 грн.
Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 79 788, 32 грн. (72 534, 84 грн. х 110 %).
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2016 - без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 79 788, 32 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 22.12.2016.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.