Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
21 грудня 2016 року справа №812/1136/16
84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Лисичанський шляхрембуд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 812/1136/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до Комунального підприємства «Лисичанський шляхрембуд» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 776255,00грн.,-
23 вересня 2016 року Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - позивач, податковий орган, податкова інспекція, контролюючий орган) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Лисичанський шляхрембуд» (далі - відповідач, підприємство, платник податків) про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 776255,00грн. (а.с.3-5).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року позов задоволений повністю, стягнуто в дохід Державного бюджету України кошти комунального підприємства «Лисичанський Шляхрембуд» за податковим боргом за грудень 2014 року, травень - липень 2015 року, вересень - грудень 2015 року, березень - липень 2016 року з податку на додану вартість у розмірі 776255 грн. з рахунків у банках, які обслуговують такого платника податків (а.с.91-93).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що консолідований борг складається з визначеної суми у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги (а.с.100-105).
В судове засідання позивач не з'явився, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав необґрунтованості, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив справу розглянути без участі їх представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, з клопотанням про особисту участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції не звертався.
За нормами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.
Позивач, Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України (а.c.44-49).
Відповідач - Комунальне підприємство «Лисичанський Шляхрембуд», код ЄДРПОУ 05401887, зареєстрований як юридична особа (а.с.87-89), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції в м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області з 30 травня 1997 року, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 15 вересня 2016 року №1612091400199 (а.с.6), є платником податку на додану вартість (а.с.11).
На виконання вимог пункту 54.1 статті 54, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України відповідач подав до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області: податкову декларацію з податку на додану вартість від 19 січня 2015 року № НОМЕР_1 за грудень 2014 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 51544,00 грн. (а.с.8-9); податкову декларацію з податку на додану вартість від 20 травня 2015 року №9100973657 за квітень 2015 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 23551,00 грн. (а.с.10-11); податкову декларацію з податку на додану вартість від 16 червня 2015 року № НОМЕР_2 за травень 2015 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 47402,00 грн. (а.с.12-13); податкову декларацію з податку на додану вартість від 20 липня 2015 року № НОМЕР_3 за червень 2015 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 76138,00 грн. (а.с.14-15); податкову декларацію з податку на додану вартість від 18 вересня 2015 року № НОМЕР_4 за серпень 2015 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 35298,00 грн. (а.с.16-17); податкову декларацію з податку на додану вартість від 17 жовтня 2015 року № НОМЕР_5 за вересень 2015 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 140316,00 грн. (а.с.18-19); податкову декларацію з податку на додану вартість від 18 листопада 2015 року №9236269752 за жовтень 2015 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 71413,00 грн. (а.с.20-21); податкову декларацію з податку на додану вартість від 17 грудня 2015 року № НОМЕР_6 за листопад 2015 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 179059,00 грн. (а.с.22-23); податкову декларацію з податку на додану вартість від 18 січня 2016 року № НОМЕР_7 за грудень 2015 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 34436,00 грн. (а.с.24-25); податкову декларацію з податку на додану вартість від 06 травня 2016 року № НОМЕР_8 за березень 2016 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 11541,00 грн. (а.с.26); податкову декларацію з податку на додану вартість від 19 травня 2016 року № НОМЕР_9 квітень 2016 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 7162,00 грн. (а.с.27); податкову декларацію з податку на додану вартість від 17 червня 2016 року № НОМЕР_10 за травень 2016 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 78597,00 грн. (а.с.28); податкову декларацію з податку на додану вартість від 19 липня 2016 року № НОМЕР_11 червень 2016 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 4885,00 грн. (а.с.29); податкову декларацію з податку на додану вартість від 15 серпня 2016 року №9146257054 за липень 2016 року, в якій самостійно визначив податкові зобов'язання в розмірі 14913,00 грн. (а.с.30).
В порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України відповідач протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, самостійно суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену у податкових деклараціях, повністю не сплатив, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг з податку на додану вартість в сумі 776255,00 грн, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника (а.с.52-75).
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності стягнення податковим органом податкового боргу, який створився внаслідок несплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що регулюється Конституцією України, нормами Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.
За вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Відповідно до статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.
Пунктом 381 статті 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За вимогами пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
За приписами пунктів 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
До набрання чинності Податковим кодексом України спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
На виконання вищезазначених положень Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним до 01 січня 2011 року) контролюючим органом комунальному підприємству «Лисичанський Шляхрембуд» вручена перша податкова вимога від 08 жовтня 2001 року № 1/73 та друга податкова вимога від 10 грудня 2001 року № 2/158, що підтверджується корінцями податкових вимог, які містяться в матеріалах справи (а.с.32,33).
Враховуючи, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції перша податкова вимога від 08 жовтня 2001 року № 1/73 та друга податкова вимога від 10 грудня 2001 року № 2/158 є чинними та в матеріалах справи відсутні докази про скасування або відкликання податкових вимог, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.
З інтегрованої картки платника вбачається, що податкова заборгованість відповідача з податку на додану вартість складає 776255,00 грн.
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено існування податкового боргу податку на додану вартість у розмірі 776255,00 грн., що відповідачем не спростовано під час апеляційного розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення податкового боргу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Лисичанський шляхрембуд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 812/1136/16 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі № 812/1136/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області до Комунального підприємства «Лисичанський шляхрембуд» про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 776255,00 грн. - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
ОСОБА_2