м. Миколаїв
22 грудня 2016 року Справа № 814/2452/16
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1, вул. Коптєва, 23 а, кв. 7,Казанка,Казанківський район, Миколаївська область,56002
доГоловне управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001
провизнання незаконним звільнення ,поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі- відповідач) з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №303 о/с від 07.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з національної поліції України.
- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції.
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію”, визначає як одну з підстав звільнення зі служби в поліції звільнення “у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів”, про що особа повинна бути попереджена про майбутнє звільнення за два місяці. При цьому діючим законодавством передбачено, що власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Але, відповідач за період з 05.09.2016 року до дати фактичного звільнення, не запропонував позивачу жодної відповідної посади у складі поліції, хоч позивач проходив службу з 2002 року в органах внутрішніх справ, на момент звільнення мав звання капітана поліції, вислуга років складає 15 років 03 місяці 02 дні.
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, а наказ про звільнення не правомірним, оскільки у зв'язку з організайійно-штатними змінами в ГУ НП в Миколаївській області займану позивачем посаду скорочено та на виконання вимог ст. 68 Закону України “Про Національну поліцію” позивача попереджено за два місяці про його подальше майбутнє звільнення. А питання щодо призначення під час скорочення особи на іншу посаду є правом керівника та під час вирішення питання про призначення позивача на іншу посаду керівником було взято до уваги досвід попередньої роботи, виконання службових обов'язків та як наслідок не прийнято позитивного рішення.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 2001 року по листопад 2015 р. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, на час звільнення мав спеціальне звання капітана міліції.
04 січня 2016 року наказом ГУНП у Миколаївській області №2о/с “По особовому складу” відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України “Про Національну поліцію” позивач був призначений на посаду слідчого Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції з присвоєнням звання капітана поліції.
Відповідно до наказу №99 о/с від 04.05.2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України “Про Національну поліцію” (через службову невідповідність).
Миколаївським окружним адміністративним судом 18.08.2016 року по справі №814/1253/16 винесено постанову, якою скасовано наказ №99 від 04.05.2016 р. та поновлено позивача на посаді слідчого Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції.
На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУ НП в Миколаївській області №246 о/с від 02.09.2016 року, яким ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції.
Позивачу 05.09.2016 року під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади.
07 листопада 2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області №303 о/с позивач був звільнений з посади слідчого Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції за ч. 1 п.4 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” у зв'язку зі скороченням штатів.
Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд вирішуючи спір між сторонами виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Частиною другою статті 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що позивач у період з 2001 р. по листопад 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 04.01.2016 року по 07.11.2016 року проходив службу в поліції, що згідно положень п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби.
Як повідомив представник відповідача, наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016 року №360 дск “Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 р. №440 дек “Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області” були скасовані всі тимчасові штати ГУ НП в Миколаївській області та скорочені всі посади, в тому числі і посаду яку обіймав до звільнення позивач і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції.
Разом з тим, з матеріалів справи, в новому штатному розкладі було затверджено штат в кількості 3272 штатних одиниць, з яких поліцейські 2877, 2191 посад середнього складу поліції.
Крім того, посаду позивача - слідчого, яка є рівноцінною посаді, яку займав позивач до звільнення, було збережено, що підтверджується звітом про добір на службу та рух кадрів в ГУНВП в Миколаївській області.
В свою чергу, на час звільнення позивача не було зайнято 183 посади, з яких 154 посади саме слідчих.
Таким чином, суд доходить висновку, що в структурі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відбулась реорганізація, при цьому штат управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймав позивач, не було скорочено.
Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача зі служби в поліції проведено відповідно до п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію України”.
За загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15. Порядок звільнення працівника через скорочення штатів не визначений спеціальним законом, тому суд до даних правовідносин застосовує загальні положення норм трудового законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Відповідачем не було дотримано встановленого законодавством порядку звільнення працівника за скороченням штату. Під час розгляду справи відповідач, суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування не надав доказів скорочення штатів Головного управління Національної поліції в Миколаївські області, доказів пропонування позивачу інших вакантних посад при попередженні про звільнення, доказів відмови позивача від подальшого проходження служби.
Факт пропонування конкретних посад позивачу останнім заперечувався, з його пояснень вбачається, що йому не надано пропозицій про подальше проходження служби. Крім цього, представник відповідача також не стверджував про пропонування будь-яких вакантних посад позивачу.
У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Стаття 42 КЗпП України дає право адміністрації при скорочені чисельності штату працівників надавати переважне право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Таке право отримало назву "переважного права" на залишення на роботі. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Зазвичай роботодавець повинен приготувати довідку у довільній формі про результати порівняльного аналізу і навести дані, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. У процесі такого порівняльного аналізу можна враховувати такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломну освіту, документи про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, відсутність зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, відсутність скарг, обсяги виконуваних робіт, дотримання строків доручених завдань тощо.
Крім того, Верховний Суд України у постановах від 17 жовтня 2011 року справа № 21-237а11 та від 28.10.2014 р. справа №21-484а14 висловив позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Отже, відповідачем трудові гарантії позивача були порушені, у зв'язку із чим повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 р.
Згідно п. 2 зазначеного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 склала 33 робочих дні. Відповідно до довідки про грошове утримання, середньоденне грошове забезпечення позивача складало 176,13 грн., а середньомісячне - 5371,94 грн. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 5812,29 грн. (33 роб. дні * 176,13 грн.). При цьому, із цієї суми, сума заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 5371,94 грн. підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді.
Згідно зі ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі ст.24 Європейської соціальної хартії передбачено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення сторони зобов'язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби.
Оцінюючи докази відповідно до ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №303 о/с від 07.11.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з національної поліції України.
3. Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого Казанківського відділення поліції Новобузького відділу поліції.
3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 440,35 грн..
4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 5371,94 грн.
5. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Є.В. Марич