79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 грудня 2016 року №813/4462/16
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ланкевич А.З., перевіривши матеріали позовної заяви Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства «Євротранс» про стягнення коштів, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Державної служби України з безпеки на транспорті плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 15747,44 грн.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Завданням адміністративного судочинства, згідно зі статтею 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем ? орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
Відповідно до частини 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, встановлених законом.
Правовий аналіз пунктів 1?4 частини 4 статті 50 КАС України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
З огляду на наведене, пункт 5 частини 4 статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.
За пунктом 4 частини 4 статті 50 КАС України суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.
Повноваження позивача стосовно реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті визначено Законом України «Про дорожній рух» та Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року. Вказані нормативно-правові акти не містять норм, які б закріплювали повноваження Державної служби України з безпеки на транспорті звертатись до суду з позовом про стягнення з юридичної особи плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
З урахуванням наведеного, заявлений позов про стягнення грошових коштів в сумі 15747,44 грн. в якості плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не підпадає під дію пункту 4 частини 4 статті 50 КАС України.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 22.09.2015 року у справі №21-1884а15.
Відтак, звернення до адміністративного суду із пред'явленим позовом до юридичної особи не передбачено ані положеннями процесуального закону, ані положеннями Конституції та законів України, як того вимагають пункт 9 частини 1 статті 3, частина 3 статті 6 та пункт 5 частини 4 статті 50 КАС України. Більше того, вирішення заявленого спору не відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному у статті 2 вищенаведеного Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи заявлені в позовній заяві вимоги та характер спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства «Євротранс» про стягнення коштів в сумі 15747,44 грн. в якості плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом слід відмовити.
Поряд з тим, суд роз'яснює позивачу, що згідно з частиною 5 статті 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись ст.ст.109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства «Євротранс» про стягнення коштів.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.