ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
21 грудня 2016 року справа № 813/3034/16
Львівський окружний адміністративний суд,
у складі:
головуючого-судді Ланкевича А.З.,
секретар судового засідання Гойна Є.А.,
за участі представників:
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтергал» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив :
Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.07.2016 року:
- №0001694205 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 5583550,00 грн.;
- №0001704205 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем «податок на додану вартість» у сумі 6203944,00 грн.
Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки №898/28-10-42-05/38626927 від 05.07.2016 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» (код ЄДРПОУ 38626927) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ОСОБА_3 Мет» (ЄДРПОУ 39332454), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 04.04.2016». У вищенаведеному акті контролюючий орган, вказав, зокрема, про те, що господарські операції між ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та його контрагентом ТОВ «ОСОБА_3 Мет» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Торгова компанія «Інтергал». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість за 2015 рік. Окрім того, вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу про недоцільність залучення комерційних посередників. Щодо посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 24.02.2016 року, в якому останній ствердив про непричетність до діяльності ТОВ «ОСОБА_3 Мет» та відсутність у нього будь-якої інформації щодо підписання документів від імені даного товариства, то пояснив, що з огляду на передбачений чинним законодавством України принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відтак, такий протокол допиту свідка (директора ТОВ «ОСОБА_3 Мет») не може свідчити про фіктивну діяльність товариства. На підставі наведеного вважає, що податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 року №0001694205 та №0001704205 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, суть яких зводиться до наступного. Проведеною Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби документальною позаплановою виїзною перевіркою дотримання ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 04.04.2016 року, результати якої оформлені актом №898/28-10-42-05/38626927 від 05.07.2016 року, встановлено неправомірне відображення товариством у податковому обліку господарських операцій по придбанню у ТОВ «ОСОБА_3 Мет» товарів (робіт, послуг). На обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень послався на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 24.02.2016 року, який являвся директором ТОВ «ОСОБА_3 Мет» та від імені якого підписані податкові накладні та акти надання послуг комерційного посередництва. Як слідує зі змісту цього протоколу, гр.ОСОБА_4 фактичної господарсько-фінансової діяльності на ТОВ «ОСОБА_3 Мет» не здійснював, будь-яких документів не підписував. Водночас, за даними ІС «Податковий блок» підсистема «Архів електронної звітності», контрагент позивача ТОВ «ОСОБА_3 Мет» декларацію з податку на прибуток за 2015 рік та Звіт про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2015 року - не подавало. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що ТОВ «ОСОБА_3 Мет» проводило документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались. А подані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат (зокрема, акти про надання послуг комерційного посередництва), не мають сили первинних документів. Наведене в сукупності з іншими виявленими податковим органом фактами свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «Торгова компанія «Інтергал». За таких обставин, вважає, що викладені в акті перевірки №898/28-10-42-05/38626927 від 05.07.2016 року висновки щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 року №0001694205 та №0001704205 є правомірними і підстав для задоволення позову немає.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» зареєстроване, як юридична особа, 21.02.2013 року, Виконавчим комітетом Львівської міської ради, здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
На підставі направлень від 06.06.2016 року №368 та №369, виданих МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, наказу МГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 03.06.2016 року №382, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ОСОБА_3 Мет» (ЄДРПОУ 39332454), а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 04.04.2016 року, за результатами якої складено акт №898/28-10-42-05/38626927 від 05.07.2016 року (далі - акт перевірки від 05.07.2016 року).
У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем:
1) п.198.1, п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок якого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року на 6203944,47 грн. (по податку на додану вартість);
2) Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на 5583550,00 грн.
На обґрунтування цих висновків, відповідач, зокрема, зазначив, що товариством до перевірки представлено, серед іншого, акти про надання послуг комерційного посередництва, в яких перелічено лише одного постачальника - Tefida Business LLP, найменування товару, що придбавався та його кількість. Проте, згідно з інформацією, використаною під час перевірки, та ІС «Податковий блок» ІБД «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» ще до укладення договору комерційного посередництва з ТОВ «ОСОБА_3 Мет» проводило взаєморозрахунки з Tefida Business LLP в попередніх періодах.
У представлених товариством актах про надання послуг комерційного посередництва відсутня інформація про час, місце надання послуг, їх зміст та кількість постачальників. Будь-яких інших документів, що підтверджують здійснення пошуку товару, сприяння в узгодженні номенклатури, ціни, кількості, окремих партій товару та в укладенні відповідних додаткових угод, додатків - ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» не представлено.
Також контролюючий орган послався на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 24.02.2016 року, який являвся директором ТОВ «ОСОБА_3 Мет» та від імені якого підписані податкові накладні та акти надання послуг комерційного посередництва. Зі змісту цього протоколу слідує, що гр.ОСОБА_4 заперечував свою діяльність у вказаному підприємстві, пояснив, що посади директора та головного бухгалтера не займав та нікого на це вповноважував, а про ТОВ «ОСОБА_3 Мет» вперше почув від співробітників податкової міліції.
За результатами зібраної при проведенні податкової перевірки інформації, відповідач дійшов висновку, що представлені ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» документи не підтверджують факт придбання послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарської операції з ТОВ «ОСОБА_3 Мет». А тому, на думку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, операції між ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та його контрагентом-постачальником ТОВ «ОСОБА_3 Мет» є безтоварними, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку, а в підсумку до заниження податкових зобов'язань перед бюджетом.
На підставі акта перевірки від 05.07.2016 року, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 року:
- №0001694205, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 5583550,00 грн.;
- №0001704205, згідно з яким завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем «податок на додану вартість» у сумі 6203944,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач в адміністративному порядку не оскаржував.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкових повідомлень-рішень від 25.07.2016 року №0001694205 та №0001704205, вважаючи їх такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини.
Між ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та ТОВ «ОСОБА_3 Мет» укладено договір комерційного посередництва №АП-22-12/2014 від 22.12.2014 року, відповідно до п.1.1. якого, цей договір є договором комерційного посередництва (агентський договір), за яким комерційний агент (ТОВ «ОСОБА_3 Мет») зобов'язується надати довірителю (ТОВ «Торгова компанія «Інтергал») посередницькі послуги при здійсненні довірителем господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок довірителя. Комерційний агент забезпечує здійснення поставок нафтопродуктів постачальниками в кількості 160000 метричних тон +/- 10% протягом 12 місяців. Нафтопродукти, що постачаються за сприяння комерційного агента включають дизельне паливо, бензини, мазут та авіаційне пальне, але в будь-якому випадку у відповідності до діючих в Україні державних стандартів та технічних умов.
Згідно з п.1.2. договору комерційний агент здійснює всі необхідні заходи забезпечення поставок нафтопродуктів, а також сприяє Довірителю в укладенні з продавцями відповідних договорів та додаткових угод до нього на поставку партій товару. Детальні умови щодо номенклатури товару, його кількості, вартості, а також інші необхідні дані визначаються в додаткових угодах до цього договору, які в будь-якому випадку є невід'ємною частиною даного договору.
Використовуючи свій досвід і ділову репутацію комерційний агент забезпечує практичну допомогу довірителю в укладенні господарських договорів з продавцями на умовах, максимально вигідних для довірителя.
Комерційний агент зобов'язався забезпечити безперервність та своєчасність поставок товару, а також виконання об'ємів імпорту нафтопродуктів.
У розділі 3 визначено права та обов'язки комерційного агента та порядок виконання посередницьких послуг. В т.ч. вказано, що документи, зазначені у п.п.3.2.1. та 3.2.2. договору комерційний агент зобов'язався надавати довірителю виключно на вимогу останнього, який має право на свій розсуд визначати форму такої вимоги та строки надання інформації. ОСОБА_5 застереження стосується також і порядку виконання комерційним агентом ІІ етапу.
При проведенні співпраці між ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та ТОВ «ОСОБА_3 Мет» були укладені наступні додаткові угоди до договору комерційного посередництва №АП-22-12/2014 від 22.12.2014 року, а саме:
1) додаткова угода №1 від 24.12.2014 року, відповідно до п.1 якої комерційний агент
зобов'язується узгодити з продавцем поставку нафтопродуктів в першому кварталі
2015 року та ефективно сприяти в укладенні відповідних угод, додаткових угод, тощо
на наступних умовах: товар: дизельне паливо; кількість: 22000,000+/-10% мт; ціна: в доларах США, погоджується на кожну партію товару;
2) додаткова угода №2 від 20.03.2015 року, відповідно до п.1 якої комерційний агент зобов'язується узгодити з продавцем поставку нафтопродуктів в другому кварталі 2015 року та ефективно сприяти в укладенні відповідних угод, додаткових угод, тощо на наступних умовах: товар: дизельне паливо; кількість: 33000,000 +/- 10 % мт; ціна: в доларах США, погоджується на кожну партію товару;
3) додаткова угода №3 від 22.06.2015 року, відповідно до п.1 якої комерційний агент зобов'язується узгодити з продавцем поставку нафтопродуктів в третьому кварталі 2015 року та ефективно сприяти в укладенні відповідних угод, додаткових угод, тощо на наступних умовах: товар: дизельне паливо; кількість: 45000,000+/-10% мт; ціна: в доларах США, погоджується на колену партію товару; товар: бензин автомобільний А1-92; кількість: 200,000 +/- 10% мт; цін : в доларах США, погоджується на кожну партію товару.
4) додаткова угода №4 від 21.09.2015 року, відповідно до п.1 якої комерційний агент зобов'язується узгодити з продавцем поставку нафтопродуктів в четвертому кварталі 2015 року та ефективно сприяти в укладенні відповідних угод, додаткових угод, тощо на наступних умовах: товар: дизельне паливо; кількість: 55000,000 +/-10% мт; ціна: в доларах США, погоджується на кожну партію товару; товар: бензин автомобільний А1-92; кількість: 1500,000 +/-10% мт; ціна: в доларах США, погоджується на колену партію товару.
ТОВ «ОСОБА_3 Мет» були надані ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» послуги комерційного посередництва, передбачені умовами договору комерційного посередництва №АП-22-12/2014 від 22.12.2014 року та додатковими угодами: №1 від 24.12.2014 року, №2 від 20.03.2015 року, №3 від 22.06.2015 року та №4 від 21.09.2015 року. За результатами наданих послуг між сторонами складені, погоджені та підписані ОСОБА_5 надання послуг комерційного посередництва, а саме:
1) №1 від 30.12.2015 року. ОСОБА_5 підтверджується надання комерційним агентом послуг довірителю щодо погодження з продавцем поставки від постачальника Tefida Business LLP дизельного палива у кількості 22642,063 мт вартістю 379235558,57 гривень. Загальна вартість послуг комерційного посередника склала 11377066,75 грн., в т.ч. ПДВ - 1896177,79 грн.
2) №2 від 30.12.2015 року. ОСОБА_5 підтверджується надання комерційним агентом послуг довірителю, щодо погодження з продавцем поставки від постачальника Tefida Business LLP дизельного палива у кількості 33703,040 мт вартістю 599200002,71 гривень. Загальна вартість послуг комерційного посередника склала 13781600,06 грн., в т.ч. ПДВ - 2296933,34 грн.
3) №3 від 15.12.2015 року. ОСОБА_5 підтверджується надання комерційним агентом послуг довірителю, щодо погодження з продавцем поставки від постачальника Tefida Business LLP дизельного палива у кількості 32769,516 мт вартістю 550412183,81 гривень, бензину автомобільного АІ-92 у кількості 203,539 мт вартістю 3984651,71 грн., а також від постачальника FOXVEST LLP дизельного палива у кількості 15695,031 мт вартістю 259633539,04 грн. Загальна вартість послуг комерційного посередника склала 3850000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 641666,67 грн.
4) №4 від 17.12.2015 року. ОСОБА_5 підтверджується надання комерційним агентом послуг довірителю, щодо погодження з продавцем поставки від постачальника Tefida Business LLP дизельного палива у кількості 16257,203 мт вартістю 281410772,70 гривень, бензину автомобільного АІ-92 у кількості 1393,007 мт вартістю 27415921,96 грн., а також від постачальника FOXVEST LLP дизельного палива у кількості 39201,103 мт вартістю 681663031,02 грн. Загальна вартість послуг комерційного посередника склала 8215000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1369166,67 грн.
На підтвердження виконання договірних зобов'язань з ТОВ «ОСОБА_3 Мет» та оплати придбаних товарів, позивач також долучив:
- лист Tefida Business LLP №19/12/14 від 19.12.2014 року;
- звіт про виконання умов договору комерційного посередництва №АП-22-12/2014 від 22.12.2014 року;
- контракт між Tefida Business LLP та ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» №10 від 20.01.2015 року; додаткові угоди №б/н, №№1-8 до контракту №10 від 20.01.2015 року; додатки №№1-36 до контракту №10 від 20.01.2015 року;
- контракт між Tefida Business LLP та ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» №11 від 23.01.2015 року; додаткові угоди №б/н, №№1, 2 до контракту №11 від 23.01.2015 року; додатки №№1-7 до контракту №11 від 23.01.2015 року;
- контракт між Tefida Business LLP та ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» №09 від 23.122014 року; додаткові угоди №б/н, №№1-6 до контракту №09 від 23.12.2014 року; додатки №№1-27 до контракту №09 від 23.12.2014 року;
- контракт між Foxvest LLP та ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» №FXV1506-I від 15.06.2015 року; додаткові угоди №б/н, №№1-4 до контракту №FXV1506-I від 15.06.2015 року; додатки №№1-22 до контракту №FXV1506-I від 15.06.2015 року;
- контракт між Foxvest LLP та ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» №0110 від 01.10.2015 року; додаткові угоди №б/н, №№1, 2 до контракту №0110 від 01.10.2015 року; додатки №№1-5 до контракту №0110 від 01.10.2015 року;
- листи Tefida Business LLP до ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та ТОВ «ОСОБА_3 Мет» щодо укладення контракту №09 від 23.12.2014 року, додаткових угод та додатків до контракту;
- листи Tefida Business LLP до ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та ТОВ «ОСОБА_3 Мет» щодо укладення контракту №10 від 20.01.2015 року, додаткових угод та додатків до контракту;
- листи Tefida Business LLP до ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та ТОВ «ОСОБА_3 Мет» щодо укладення контракту №11 від 23.01.2015 року, додаткових угод та додатків до контракту;
- листи Foxvest LLP до ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та ТОВ «ОСОБА_3 Мет» щодо укладення контракту №0110 від 01.10.2015 року, додаткових угод та додатків до контракту;
- листи Foxvest LLP до ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та ТОВ «ОСОБА_3 Мет» щодо укладення контракту №FXV1506-I від 15.06.2015 року, додаткових угод та додатків до контракту;
- видаткові накладні;
- податкові накладні;
- митні декларації (форма МД-2) про розмитнення нафтопродуктів, отриманих від Tefida Business LLP (до контрактів №09 від 23.12.2014 року, №10 від 20.01.2015 року, №11 від 23.01.2015, №0110 від 01.10.2015 року та №FXV1506-I від 15.06.2015 року);
- листи ТОВ «ОСОБА_3 Мет» щодо направлення інформації про стан ринку нафтопродуктів за період з 12.01.2015 року по 22.12.2015 року.
На підтвердження факту надання ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» послуг зі зберігання та перевезення нафтопродуктів, придбаних за посередництва ТОВ «ОСОБА_3 Мет», позивач представив суду такі документи:
- договори поставки нафтопродуктів; додаткові угоди до договорів; додатки до договорів; акти прийому-передачі за договорами поставки;
- товарно-транспортні накладні;
- довіреності на отримання ТМЦ;
- реєстр договорів зберігання;
- договори відповідального зберігання нафтопродуктів: №НК0208 від 27.02.2015 року; №БС 011115/1 від 01.11.2015 року та додаткова угода до нього; №З-15 від 20.02.2015 року;
- договори про надання послуг з приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів: №28/04/01-15ХР від 28.04.2015 року, №10/07/01-14ХР від 10.07.2014 року, №08/07/01-14ХР від 08.07.2014 року, №15/07/02-14ХР від 15.07.2014 року, №15/07/01-14ХР від 15.07.2014 року, №17/07/01-14ХР від 17.07.2014 року, №28/07/02-14ХР від 28.07.2014 року, №01/08/01-14ХР від 01.08.2014 року, №04/08/01-14ХР від 04.08.2014 року, №02/06/01-15ХР від 02.06.2015 року, №05/09/02-14ХР від 05.09.2014 року, №30/07/02-14ХР від 30.07.2014 року, №30/07/01-14ХР від 30.07.2014 року, №20/08/01-14ХР від 20.08.2014 року, №27/10/01-14ХР від 27.10.2014 року, №27-11/14 від 27.11.2014 року, №12/11/01-14ХР від 12.11.2014 року, №26/02/01-15ХР від 26.02.2015 року;
- договор хранения нефтепродуктов №539Х/хр від 04.09.2015 року;
- договор по прилму, хранению и отпуску авиатоплива №18/12-2015 від 18.12.2015 року; протокол №1 согласования цены на предоставляемые услуги по приему, хранению и выдаче 1 тонны Топлива к договору №18/12-2015 від 18.12.2015 року;
- договоры на оказание услуг по приему, хранению и отпуску нефтепродуктов: №07/07/01-14ХР від 07.07.2014 року, №10/07/02-14ХР від 10.07.2014 року, №27/3/1-15ХР від 27.03.2015 року;
- договір суборенди майна №47 від 01.09.2015 року та додаткові угоди №№1, 2 до договору;
- договор на аказание услуг по перевалке нефтепродуктов №05-08-14-ТК від 05.08.2014 року та приложение №№1, 2;
- договір на послуги з приймання, зберігання та видачі авіапалива №МА390/15 від 23.12.2015 року та додатки №№1, 2 до договору;
- договір про надання послуг по зберіганню нафтопродуктів в ДО «Комбінат «Айстра» №56 від 23.12.2015 року;
- договір про надання послуг №КІ-1/08-15 від 12.08.2015 року;
- договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПЗ/ДН-4/14/112/ДНЮ-4 від 12.06.2014 року, додаткова угода 31 до договору та додаток до договору;
- договір на охорону і супроводження вантажів №10/14 від 01.07.2014 року та протокол узгодження договірної ціни до договору;
- договір про транспортне експедирування з тимчасовим використанням під'їзної колії №15.07/14-Д від 15.07.2014 року;
- договір про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів №81/Е від 01.07.2014 року та додатки №№1, 2 до договору;
- договір зберігання №28/01-3 від 28.01.2015 року.
На підтвердження використання ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» у власній господарській діяльності придбаних за посередництвом ТОВ «ОСОБА_3 Мет» товарів, позивач долучив відомість реалізації таких товарів із зазначенням ціни реалізації.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Згідно з підп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Господарською діяльністю в розумінні підп.14.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
В силу вимог п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з підп.135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).
Відповідно до підп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, згідно з підп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України розуміють витрати, прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III Податкового кодексу.
За правилами абз.1 п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
У той же час, підп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, серед іншого, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181. п.14.1 ст. 14 ПК України).
Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст.198 ПК України.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Водночас, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Так, за змістом положення п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).
Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ має містити дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності факту придбання робіт (послуг), відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів. Реальність, в свою чергу, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідні роботи (послуги) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.
А тому, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).
Оцінюючи долучені до матеріалів справи первинні документи - в сукупності та кожен зокрема - суд вважає, що такі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами. Зазначені документи, як слідує з їх змісту, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
Щодо посилань відповідача на факт існування правовідносин між ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та Tefida Business LLP ще до моменту залучення комерційного посередника - ТОВ «ОСОБА_3 Мет» за договором комерційного посередництва №АП-22-12/2014 від 22.12.2014 року, суд враховує таке.
Як вбачається зі змісту листа від 19.12.2014 року, Tefida Business LLP повідомило позивача про припинення співпраці з попереднім торговим представником - ТОВ «Вітімпекс» та залучення у якості нового торгового представника ТОВ «ОСОБА_3 Мет». У зв'язку із цим, постачальник просив провести переговори з торговим представником ТОВ «ОСОБА_3 Мет» та укласти відповідний договір торгового представництва (комерційного посередництва).
Одночасно, Tefida Business LLP повідомило, що у випадку не підписання ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» договору торгового представництва з ТОВ «ОСОБА_3 Мет», наступні поставки світлих нафтопродуктів можуть бути повністю припинені.
Як наслідок, листом від 23.12.2014 року Tefida Business LLP повідомило ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» про факт проведення переговорів між Tefida Business LLP та комерційним посередником ТОВ «ОСОБА_3 Мет». За результатами даних переговорів компанією-постачальником було прийнято позитивне рішення щодо укладення з ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» контракту №09 від 23.12.2014 року на постачання світлих нафтопродуктів», проект якого був доданий до вищевказаного листа.
Одночасно, Tefida Business LLP повідомило позивача про те, що усі подальші дії по узгодженню умов контракту та умов поставок окремих партій світлих нафтопродуктів будуть здійснюватись виключно через комерційного представника (в тому числі, підготовка та підписання додаткових договорів, додатків, доповнень, інвойсів до контракту).
Факт укладення кожного з додатків та доповнень до контракту №09 від 23.12.2014 року за посередництва ТОВ «ОСОБА_3 Мет» підтверджується відповідним листом Tefida Business LLP, адресованим як покупцю нафтопродуктів - ТОВ «Торгова компанія «Інтергал», так і комерційному посереднику.
Таким чином, підставою для співпраці з ТОВ «ОСОБА_3 Мет» стала власне рекомендація Tefida Business LLP. Однак, контролюючий орган цього не врахував та не дослідив договори комерційного посередництва, які укладалися між ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» та ТОВ «ОСОБА_3 Мет», і як наслідок прийшов висновку про їх нереальність та відсутність у позивача ділової мети.
Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбання послуг відповідає видам діяльності позивача та доказам щодо використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача. Разом з тим, досліджені у судовому засіданні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер. Водночас положеннями ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. А тому, викладені в акті перевірки від 05.07.2016 року висновки контролюючого органу, які ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними належними та допустимими доказами, не можуть бути взяті судом до уваги. Попри це, будь-яких інших доказів на обґрунтування правомірності вищезазначених висновків представник відповідача на надав та суд не встановив.
Щодо тверджень контролюючого органу про те, що в представлених ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» до перевірки актах про надання послуг комерційного посередництва відсутня інформація про час, місце надання послуг, їх зміст та кількість постачальників, суд зазначає наступне.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.
При цьому в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.
Власне, та обставина, що надані позивачем акти про надання послуг комерційного посередництва не мають таких реквізитів як час, місце надання послуг, їх зміст та кількість постачальників, по своїй суті є недоліком первинного документу, і жодним чином, без доведення контролюючим органом належними засобами факту підроблення вказаних актів, та за наявності документів, що підтверджують використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання позивачем послуг у вигляді комерційного посередництва.
В той же час, Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Таким чином, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту, є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.
Підставою ж для формування позивачем податкового кредиту були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписані ТОВ «ОСОБА_3 Мет» за наслідками операцій з постачання послуг. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.
Щодо посилань відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 24.02.2016 року, в якому останній ствердив про непричетність до діяльності ТОВ «ОСОБА_3 Мет» та відсутність у нього будь-якої інформації щодо підписання документів від імені даного Товариства, суд враховує таке.
У ч.2 ст.61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. З огляду на що, посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.
Власне ж факт заперечення гр.ОСОБА_4 своєї участі у діяльності ТОВ «ОСОБА_3 Мет» та у підписанні від імені цього товариства первинних документів не може слугувати достатнім свідченням безтоварності спірних операцій; відповідні пояснення були надані гр.ОСОБА_4 слідчим органам у кримінальній справі, а тому слід враховувати що дана особа є зацікавленою в уникненні відповідальності за можливе невідображення операцій з поставки товарів/послуг у податковій звітності; суд також відзначає, що під час податкової перевірки гр.ОСОБА_4 не надавав пояснень податковому органу безпосередньо з приводу взаємовідносин ТОВ «ОСОБА_3 Мет» з позивачем у справі.
Згідно вимог чинного законодавства, контрагент належним чином повинен бути зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що доводить достатній об'єм правоздатності останнього для укладення спірної угоди. А згідно з приписами ч.1 ст.16 та ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відомості, які внесені до ЄДР вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відтак, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування, сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.
В той же час, суд враховує положення ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Листом ВАСУ від 14.11.2012 року за №2379/12/13-12 преюдиційність вищевказаної норми права конкретизовано, а саме: положення ч.4 ст.72 цього Кодексу поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.
Таким чином, посилання фіскального органу на протокол допит свідка у кримінальному провадженні, де ще немає вироку по справі - не є належним доказом, а тому дана обставина не може бути взята судом до уваги як належний та допустимий доказ порушення позивачем податкового законодавства.
Більше того, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.07.2015 року (справа №821/2809/13-а), результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства про кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.
Поряд з тим, Верховний суд України у постановах від 04.10.2016 року у справі №810/7161/14 та від 26.04.2016 року у справі №2а-4201/11/2670 вказує, що при розгляді конкретної справи суди такі доводи (аналогічні справі, що розглядається) органу влади мають перевіряти та оцінювати.
З огляду на що, суд не приймає до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 24.02.2016 року, який являвся директором ТОВ «ОСОБА_3 Мет» та від імені якого підписані податкові накладні та акти надання послуг комерційного посередництва, оскільки сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій.
Доказів на підтвердження того, що ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» було обізнане щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди відповідачем не надано та в судовому засіданні судом не встановлено.
Оскільки подана ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» первинна документація, що стосуються господарських операцій з суб'єктом господарювання ТОВ «ОСОБА_3 Мет», повністю підтверджує реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод послуг для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання таких послуг у господарській діяльності, суд приходить висновку, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.
У постановах від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо і контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
До того ж, суд враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ОСОБА_3 Мет», факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 05.07.2016 року, щодо завищення позивачем податкового кредиту, які фактично обґрунтовано лише нікчемністю договорів на підставі показів свідка (директора контрагента), а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та достовірність задекларованих ТОВ «Торгова компанія «Інтергал» даних податкового обліку, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат.
Тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення від 25.07.2016 року №0001694205 та №0001704205 не відповідають критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п.1 ч.2 ст.162 вищенаведеного Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню. А тому, спірні рішення слід скасувати як протиправні.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0001694205 від 25.07.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 5583550 (п'ять мільйонів п'ятсот вісімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0001704205 від 25.07.2016 року про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за платежем «податок на додану вартість» у сумі 6203944 (шість мільйонів двісті три тисячі дев'ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтергал» судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 176812 (сто сімдесят шість тисяч вісімсот дванадцять) гривень 42 копійки.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі, до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.
Оригінал повного тексту постанови складено в одному примірнику 23.12.2016 року.