ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
20 грудня 2016 року справа № 813/4101/16
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Брильовського Р.М.,
при секретарі Зубач С.А.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що факту несплати суми авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки визначені цим Кодексом не було в цьому випадку, оскільки відповідна сума коштів була своєчасно перерахована до бюджету на відповідний код бюджетної класифікації Дрогоб. УК/18050400 , про що свідчить квитанція банку № 4273.221.3 від 18.09.2014. Відповідно до частини 5 статті 78 Бюджетного кодексу України податки, збори та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Отже, платник виконав свої зобов'язання перед бюджетом. Шкоду бюджету цим не було спричинено. ФОП ОСОБА_3 вчасно було сплачено відповідну суму єдиного податку до бюджету. Що стосується встановлення подальшої несвоєчасної сплати наступних платежів єдиного податку протягом 2014-2016 років, то цей факт теж спростовується вчасними та в повному обсязі сплаченими сумами єдиного податку, які підтверджуються квитанціями банку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, зазначила, що спірне рішення винесене відповідно до вимог чинного податкового законодавства, просила в задоволенні позову відмовити. Заперечення обґрунтовує тим, що в згідно з карткою особового рахунку за позивачем обліковувався податковий борг з єдиного податку, у зв'язку з чим до позивача застосована штрафна санкція в розмірі 2102,60 грн.
Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зарестрований державним реєстратором ОСОБА_4 14.10.2003 № запису 24140170000003855 та перебувала на обліку в Дрогобицькій об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Львівській області.
Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 05 жовтня 2016 було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати платником податків - фізичною особою - сум єдиного податку за 2014 - 2016 роки.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт № 1404/1301/НОМЕР_1 від 05.10.2016 р.
У висновках цього Акту ДПІ вказує на порушення п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України (далі ПКУ), а саме несвоєчасна сплата суми єдиного податку по коду платежу 18050400 (єдиний податок) та як наслідок відповідальність відповідно до ст. 122 ПКУ.
05 жовтня 2016 р. Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на підставі висновків Акту перевірки від 05.10.2016 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 за яким нараховано штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного податку за 2014-2016 роки в сумі 2102 грн. 60 коп.
Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач вважає неправомірним та просить його скасувати.
ФОП ОСОБА_3 було перераховано до бюджету на відповідний код бюджетної класифікації Дрогоб. УК/18050400 єдиний податок за вересень 2014 в розмірі 244,00 грн, про що свідчить квитанція банку №4273.221.3 від 18.09.2014.
Однак, позивач єдиний податок повинен був сплатити до Дрогобицького УДКС с.Лішня.
Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань.
В силу норм ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), платниками єдиного внеску є: фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Так, згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 293 Податкового кодексу України встановлено ставки єдиного податку.
Так, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Пунктом 295.1. статті 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Згідно з п.300.1 ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєрідність та повноту сплати єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до ст. 122.1 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 було своєчасно перераховано до бюджету на відповідний код бюджетної класифікації Дрогоб. УК/18050400 єдиний податок за вересень 2014 в розмірі 244,00 грн, про що свідчить квитанція банку №4273.221.3 від 18.09.2014, однак, помилково був сплачений не до Дрогобицького УДКС с.Лішня, а до Дрогоб.УК м.Дрогобича.
Разом з тим судом було враховане наступне.
У відповідності до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 38.1 ст. 38 цього ж Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПК України).
При цьому зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 9.3 ст. 9 ПК України).
Пунктами 4 і 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки та збори (обов'язкові платежі) рахуються зачисленими в дохід Державного бюджету з дня їх зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» закріплене в Положенні про єдиний казначейський рахунок», затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26.06.2002р. № 122, та визначається як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
Єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством (п. 2.1 цього Положення).
Також зі змісту пунктів 2.2 і 2.3 Положення про Єдиний казначейський рахунок слідує, що всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), незалежно від того, до якого бюджету вони сплачені, в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування податку на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що помилкова сплата позивачем податкового зобов'язання по єдиному податку до Дрогоб.УК м.Дрогобича, а не до Дрогобицького УДКС с.Лішня не може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, адже позивач вчасно провів платіж з єдиного податку, кошти зараховані до Державного бюджету України у визначений законом строк, а це свідчить про виконання податкового обов'язку своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.06.2015, в якій зроблений правовий висновок та зазначено, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобовязання до державного бюджету в строк, встановлений п.57.1 ст. 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак діяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобовязання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0021321301 від 05.10.2016.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0021321301 від 05.10.2016.
Стягнути з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 21 коп.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Суддя Р.М. Брильовський