10.2.4
Іменем України
22 грудня 2016 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1276/16
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Смішливої Т.В.
при секретарі судового засідання Кравцової Т.О.
за участю
позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/1276/16 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому позивач просить скасувати рішення від 12 лютого 2016 року №№ 6-29 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, за період з 20 травня 2004 року до 27 січня 2016 року на суму 12134,03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені суперечать чинному законодавству та є незаконними, оскільки станом на 12 лютого 2016 року управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не мало повноважень на застосування пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з виключенням такої норми Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Також в обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказала, що з 06 серпня 2011 року набрали чинності норми пункту 5 розділу І Закону України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», яким частину п'ятнадцяту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню». Таким чином, за твердженням позивача, з 06 серпня 2011 року за нормами частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначені в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.
За наслідками досудового оскарження спірних рішень позивачем отримані рішення про результати розгляду скарги від головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 22 березня 2016 року № 2338/09 та Пенсійного фонду України від 31 травня 2016 року № 18036/07-10, якими скаргу залишено без задоволення, а рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 лютого 2016 року №№ 6-29 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду - без змін.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення від 31 жовтня 2016 року № 12382/09-19/1, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі (а.с. 49-51). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим, з посиланням на норму абзацу 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Зазначив, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Відповідальність за несплату (неперерахування), несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у вигляді штрафу та нарахування пені передбачена пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Нараховані рішеннями від 12 лютого 2016 року за №№ 6-29 фінансові санкції та пеня застосовані до позивача у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за найманих працівників за період 2004-2006 років, про що свідчать дані картки особового рахунку. Несвоєчасна сплата страхових внесків допущена позивачем у період чинності норми Закону, що передбачала відповідальність за це порушення. Порушення строків сплати страхових внесків є закінченим з першого дня прострочення сплати узгодженої суми страхових внесків. Законодавство відокремлює права та обов'язки суб'єктів системи пенсійного забезпечення та, відповідно, розмежовує відповідальність за невиконання покладених Законом обов'язків, пов'язаних зі сплатою внесків фізичної особи-підприємця як застрахованої особи (за себе) та як страхувальника (за найманих працівників). Також відповідач вказав на пропуск позивачем строку звернення до суду. У клопотанні від 29 листопада 2016 року за № 13949/09-19/1 відповідач вказав, що норми абзаців 2 та 3 частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не розповсюджуються на страхувальників (роботодавців), які використовують працю найманих працівників. Фінансові санкції не застосовуються виключно фізичним особам-підприємцям, які не сплатили (своєчасно не сплатили) за себе внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування під час провадження господарської діяльності. Оскаржувані фінансові санкції застосовані до фізичної особи ОСОБА_1 саме як до страхувальника (роботодавця), який використовує працю найманих працівників (а.с. 157).
У судове засідання представник управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 183). В запереченнях проти адміністративного позову та клопотанні від 29 листопада 2016 року № 13949/09-19/1 відповідач просить розглянути справу за відсутності його представника (а.с. 157 на звороті).
До матеріалів позовної заяви фізична особа - підприємець ОСОБА_1 додала заяву від 19 жовтня 2016 року, у якій просить поновити строки для подачі адміністративного позову з уточненими позовними вимогами (а.с. 34). В обґрунтування поданої заяви позивач зазначила, що 14 липня 2016 року вона звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними дій та скасування рішень від 12 лютого 2016 року №№ 6-29. Ухвалою суду від 15 липня 2016 року у справі № 812/798/16 зазначений адміністративний позов залишено без руху з огляду на відсутність доказів сплати судового збору. На виконання ухвали суду від 15 липня 2016 року у справі № 812/798/16 позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою суду від 05 серпня 2016 року у справі № 812/798/16 позовну заяву повернуто позивачеві без розгляду. На вказану ухвалу подано апеляційну скаргу, яку ухвалою апеляційного суду від 12 вересня 2016 року залишено без руху з огляду на відсутність доказів сплати судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 03 жовтня 2016 року апеляційну скаргу повернуто позивачу. Позивач вважає, що її звернення до апеляційного суду з оскарженням ухвали від 05 серпня 2016 року у справі № 812/798/16 про повернення без розгляду позовної заяви не може стати на заваді звернення до суду за захистом своїх прав, а наведене є підставою для відновлення строків на звернення до суду.
Щодо заявленого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду суд зазначає таке.
Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 лютого 2016 року №№ 6-29 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на загальну суму 12134,03 грн. оскаржувались позивачем у досудовому порядку.
Остаточним рішенням від 31 травня 2016 року № 18036/07-10 Пенсійний фонд України рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 лютого 2016 року №№ 6-29 про застосування фінансових санкцій залишив без змін, скаргу ОСОБА_1 - без задоволення (а.с. 31-32).
Рішення Пенсійного фонду України від 31 травня 2016 року № 18036/07-10 про результати розгляду скарги отримано позивачем 17 червня 2016 року, про що свідчить поштовий конверт, в якому надіслане поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 0101410182077, та відомості з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» з пересилання поштових відправлень (а.с. 33, 166).
14 липня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду в межах строків звернення до суду, встановлених частиною четвертою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем подано адміністративний позов про визнання незаконними дій та скасування рішень управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 лютого 2016 року №№ 6-29 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (а.с. 35-36).
Зазначений адміністративний позов ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року у справі № 812/798/16 повернуто позивачу через несплату судового збору та відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення оплати судового збору (а.с. 38).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі № 812/798/16 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи і повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 року у справі № 812/798/16 апелянту (а.с. 40).
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2016 року у справі № 812/798/16 позивачем отримано 17 жовтня 2016 року, про що свідчить поштовий конверт, в якому надіслано поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором № 8430105505160, та відомості з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» з пересилання поштових відправлень (а.с. 41, 167).
До Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою та заявою про поновлення строків звернення до суду позивач повторно звернувся 19 жовтня 2016 року, про що свідчить поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором № 9341600318688, в якому надіслано позов (а.с. 43).
Відповідно до частини 4 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України правила даної статті, яка регламентує питання поновлення та продовження процесуальних строків, не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Своєчасне звернення до суду 14 липня 2016 року за захистом порушених прав та відсутність коштів на той час для сплати судового збору суд вважає поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим дана адміністративна справа розглядається та вирішується судом по суті.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 12 жовтня 1993 року та з 22 жовтня 1993 року взята на облік як платник страхових внесків за № 2406 в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10 листопада 2016 року № НОМЕР_1 та свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 116-117, 190).
На виконання вимог частини другої статті 17, статей 19, 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (тут і надалі посилання на норми вказаного закону наводяться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) ОСОБА_1 як страхувальник подала до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за:
- квітень 2004 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 8,20 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 8,20 грн. (а.с. 121);
- травень 2004 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 8,20 грн., у тому числі у тому числі за ставкою 1-5 % - 8,20 грн. (а.с. 122);
- червень 2004 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 8,20 грн., у тому числі у тому числі за ставкою 1-5 % - 8,20 грн. (а.с. 123);
- липень 2004 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 8,20 грн., у тому числі у тому числі за ставкою 1-5 % - 8,20 грн. (а.с. 124);
- березень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 86,49 грн., у тому числі за ставкою 32 %, 4 %, 42 %, 6,4 % - 83,87 грн., за ставкою 1-5 % - 2,62 грн. (а.с. 132);
- квітень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 198,94 грн., у тому числі за ставкою 32 %, 4 %, 42 %, 6,4 % - 187,34 грн., за ставкою 1-5 % - 11,60 грн. (а.с. 133);
- травень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 198,94 грн., у тому числі за ставкою 32 %, 4 %, 42 %, 6,4 % - 187,34 грн., за ставкою 1-5 % - 11,60 грн. (а.с. 134);
- червень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 11,60 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 11,60 грн. (а.с. 135);
- липень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 12,40 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 12,40 грн. (а.с. 136);
- серпень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 12,40 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 12,40 грн. (а.с. 137);
- вересень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 12,40 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 12,40 грн. (а.с. 138);
- жовтень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 13,28 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 13,28 грн. (а.с. 139);
- листопад 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 13,28 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 13,28 грн. (а.с. 140);
- грудень 2005 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 13,28 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 13,28 грн. (а.с. 141);
- січень 2006 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 14,00 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 14,00 грн. (а.с. 142);
- лютий 2006 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 14,00 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 14,00 грн. (а.с. 143);
- березень 2006 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 14,00 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 14,00 грн. (а.с. 144);
- квітень 2006 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 14,00 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 14,00 грн. (а.с. 145);
- травень 2006 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 14,00 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 14,00 грн. (а.с. 146);
- червень 2006 року, в якому визначила до сплати загальну суму страхових внесків в розмірі 14,00 грн., у тому числі за ставкою 1-5 % - 14,00 грн. (а.с. 147);
Також, управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області актом перевірки правильності та повноти нарахування, своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування приватного підприємця ОСОБА_1 від 22 червня 2006 року № 84 (далі - акт перевірки від 22 червня 2006 року № 84) донарахувало позивачу за найманих працівників страхові внески в розмірі 2544,53 грн. (а.с. 159-160).
На підставі акта перевірки від 22 червня 2006 року № 84 управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно з пунктом 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058 прийняло рішення від 22 червня 2006 року № 688 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в розмірі 804,81 грн. (а.с. 163).
Як вбачається з картки особового рахунку страхувальника, страхові внески, нараховані за базові звітні періоди квітень-липень 2004 року, березень-грудень 2005 року, січень-червень 2006 року, сплачені позивачем з порушенням встановленого абзацом першим частини шостої статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) строку - пізніше 20 календарних днів із дня закінчення місячного базового звітного періоду (а.с. 109-111, 111а-111б).
Донараховані актом перевірки від 22 червня 2006 року № 84 страхові внески за найманих працівників в розмірі 2544,53 грн. та застосовані рішенням від 22 червня 2006 року № 688 фінансові санкції у розмірі 804,81 грн. сплачені позивачем з порушенням встановленого абзацом 2 частини тринадцятої статті 106 Закону № 1058 строку - пізніше десяти робочих днів з дня одержання відповідних акта та рішення, що також вбачається з картки особового рахунку страхувальника (а.с. 111а-111б).
Згідно з частиною другою статті 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Виконавчі органи Пенсійного фонду відповідно до пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058 застосовують до страхувальників фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно із підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1), фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, у таких розмірах:
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14 .
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
12 лютого 2016 року у відповідності із підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 Інструкції № 21-1 на підставі даних картки особового рахунку платника управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058 прийняло рішення про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду:
- № 6 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 14,00 грн. за звітний базовий період - травень 2006 року (а.с. 52);
- № 7 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 14,00 грн. за звітний базовий період - червень 2006 року (а.с. 54);
- № 8 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 14,00 грн. за звітний базовий період - квітень 2006 року (а.с. 56);
- № 9 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 14,00 грн. за звітний базовий період - березень 2006 року (а.с. 58);
- № 10 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 14,00 грн. за звітний базовий період - лютий 2006 року (а.с. 60);
- № 11 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 14,00 грн. за звітний базовий період - січень 2006 року (а.с. 62);
- № 12 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 13,28 грн. за звітний базовий період - грудень 2005 року (а.с. 64);
- № 13 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 13,28 грн. за звітний базовий період - листопад 2005 року (а.с. 66);
- № 14 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 13,28 грн. за звітний базовий період - жовтень 2005 року (а.с. 68);
- № 15 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 12,40 грн. за звітний базовий період - вересень 2005 року (а.с. 70);
- № 16 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 12,40 грн. за звітний базовий період - серпень 2005 року (а.с. 72);
- № 17 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 12,40 грн. за звітний базовий період - липень 2005 року (а.с. 74);
- № 18 за несвоєчасну сплату фінансових санкцій в сумі 804,81 грн. за рішенням від 22 червня 2006 року № 688 (а.с. 76);
- № 19 за несвоєчасну сплату донарахованих страхових внесків за ставкою 4 %, 32 %, 42 % в сумі 2544,53 грн. за актом перевірки від 22 червня 2006 року № 84 (а.с. 78);
- № 20 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 4 %, 32 %, 42 % в сумі 187,34 грн. за звітний базовий період - травень 2005 року (а.с. 80);
- № 21 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 4 %, 32 %, 42 % в сумі 187,34 грн. за звітний базовий період - квітень 2005 року (а.с. 82);
- № 22 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 4 %, 32 %, 42 % в сумі 83,87 грн. за звітний базовий період - березень 2005 року (а.с. 84);
- № 23 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 11,60 грн. за звітний базовий період - червень 2005 року (а.с. 86);
- № 24 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 11,60 грн. за звітний базовий період - травень 2005 року (а.с. 88);
- № 25 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 11,60 грн. за звітний базовий період - квітень 2005 року (а.с. 90);
- № 26 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 8,20 грн. за звітний базовий період - липень 2004 року (а.с. 92);
- № 27 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 1,50 грн. за звітний базовий період - червень 2004 року (а.с. 94);
- № 28 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 1,50 грн. за звітний базовий період - травень 2004 року (а.с. 96);
- № 29 за несвоєчасну сплату страхових внесків за ставкою 1-5 % в сумі 8,20 грн. за звітний базовий період - квітень 2004 року (а.с. 98).
Вирішуючи питання щодо наявності у управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повноважень на прийняття після 1 січня 2011 року спірних рішень суд виходить з такого.
Пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058 в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу в установленому розмірі.
Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058 була виключена.
Водночас, відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області після 1 січня 2011 року має повноваження на прийняття оспорюваних рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) у 2004-2006 роках страхових внесків, оскільки порушення щодо сплати страхових внесків виникли у період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 19 лютого 2013 року у справі № 21-432а12, від 26 березня 2013 року у справі № 21-71а13, від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-332а13, від 19 листопада 2013 року у справі № 21-327а13, від 11 березня 2014 року у справі № 21-465а13, від 12 травня 2015 року у справі № 21-370а15.
Разом з тим, до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058 Законом України від 07 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» були внесені зміни, відповідно до яких зазначену норму доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню».
З розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень 2004 року - червень 2006 року, акта перевірки від 22 червня 2006 року № 84, квитанцій про сплату єдиного податку, свідоцтва про сплату єдиного податку на 2006 рік, виданого СПД ОСОБА_1, свідоцтва платника єдиного податку серії Б № 697838, виданого СПД ОСОБА_1 18.12.2013, та листа державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 29 листопада 2016 року № 15940/12-14-13-01/20 (а.с. 120-147, 159-160, 165, 185-189, 191) судом встановлено, що у спірний період (2004-2006 роки) та на час прийняття відповідачем спірних рішень (лютий 2016 року) позивач був суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування (був платником єдиного податку), що свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. У зв'язку з цим спірні рішення управління Пенсійного Фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2014 року у справі № 21-208а14.
Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Також суд зазначає, що винятків щодо не застосування фінансових санкції (штрафу, пені) та адміністративних стягнень, а також примусових стягнень органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, в залежності від використання/невикористання праці найманих осіб, абзац 2 частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058 не містить. Тому твердження відповідача про те, що положення абзаців 2 та 3 частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058 не розповсюджуються на страхувальників (роботодавців), які використовують працю найманих працівників, є помилковими.
З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.
Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Відповідно до приписів частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 лютого 2016 року №№ 6-29 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на загальну суму 12134,03 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає повному задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути понесені нею і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 99, 100, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 12 лютого 2016 року №№ 6-29 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на загальну суму 12134,03 грн. (дванадцять тисяч сто тридцять чотири грн. 03 коп.).
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, місце проживання: 93400, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код 21792459, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) судовий збір в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову у повному обсязі складено та підписано судом 23 грудня 2016 року.
Суддя ОСОБА_2