31 серпня 2016 року 810/1615/16
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»
про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про стягнення адміністративного-господарських санкцій у сумі 1 225 643,77 грн. та пені у сумі 18 384,75 грн., разом 1 244 028,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році виник обов'язок зі сплати адміністративно - господарських санкцій у сумі 1 225 643,77 грн. Враховуючи, що вказані грошові кошти відповідачем у строк, визначений цим Законом, добровільно на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не перераховано, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно - господарських санкцій у наведеному вище розмірі, а також пені за порушення термінів їх сплати у сумі 18 384,75 грн.
В судовому засіданні 31.08.2016 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову від 01.06.2016.
В зазначених запереченнях, представник відповідача вказав, що Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» та його відокремленими підрозділами у 2015 році вчинено усі визначені законодавством дії, направлені на забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, передбаченого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з підприємства адміністративно - господарських санкцій та пені є необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Укргідроенерго» (ідентифікаційний код 20588716, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород) зареєстроване в якості юридичної особи 05.01.1995, що підтверджується відомостями, наведеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 28-29).
До складу підприємства входять наступні відокремлені підрозділи без права юридичної особи: філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; філія «Канівська ГЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; філія «Кременчуцька ГЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; філія «Дніпродзержинська ГЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; філія «Дніпровська ГЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; філія «Каховська ГЕС імені ОСОБА_3» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; філія «Дністровська ГЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»; філія «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (а.с. 30).
Відповідач є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
У лютому 2016 року Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2015 році становила 2923 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 104 осіб (а.с. 6).
Розмір адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті не визначено.
На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» працевлаштування 13 інвалідів у 2015 році, оскільки на його підприємстві в силу вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII повинно бути створено 117 робочих місць, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працює лише 104 осіб.
Відтак, позивач вважає, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 1 225 643,77 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2015 році та 13 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними (275581300,0 грн. (фонд оплати праці штатних працівників) : 2923 х 13 = 1 225 643,77 грн.).
У зв'язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів частини другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 18 384,75 грн. (а.с. 7).
Суму адміністративно - господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, у зв'язку з чим Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з даним позовом.
Відповідач із висновками позивача про наявність у підприємства обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у зв'язку з порушенням вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII не погоджується та зазначає, що у 2015 році ним вчинено усі визначені чинним законодавством дії, направлені для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до передбаченого цим Законом нормативу, у тому числі створено робочі місця для працевлаштування інвалідів, надано державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
На підтвердження власних доводів відповідачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії звітності форми № 3-ПН, що подавалась підприємством та його відокремленими підрозділами протягом 2015 року до районних центрів зайнятості (а.с. 35-176).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон України № 875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інвалідів.
Частиною третьою статті 18 Закону України № 875-XII встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини друга та п'ята статті 19 Закону України № 875-XII).
Згідно з приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Цим же Порядком визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" від 31.05.2013 № 316, який набрав чинності 12.07.2013, затверджено певний перелік форм звітності, зокрема, форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".
Суд звертає увагу на те, що вказана форма звітності використовуються для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як таких, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.
Крім того, зазначена у наведеній вище формі звітності інформація про наявність на підприємстві вільних робочих місць (вакантних посад) сприяє у працевлаштуванні громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідів.
Таким чином, за своїм змістом вказана звітність є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.
У свою чергу, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, в силу приписів частини першої статті 18 Закону України № 875-XII здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (частина третя статті 18 1 Закону України № 875-XII).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що 30.08.2016 позивачем через канцелярію суду було подано копії відповідей міських центрів зайнятості на листи - запити позивача, а саме:
- лист Дніпродзержинського міського центру зайнятості від 29.06.2016 № 1485 в якому останній повідомляє, що Філія Дніпродзержинська ГЕС Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» протягом 2015 року надала звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою № 3-ПН з 7-ма вакансіями для працевлаштування інвалідів. З них одна особа працевлаштована, 5 осіб відмовились від працевлаштування, одній особі відмовлено у зв'язку з працевлаштуванням іншої особи;
- лист Новодністровського міського центру зайнятості від 16.06.2016 № 228/24-07 в якому останній повідомляє, що Філія «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» протягом 2015 року надала звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою № 3-ПН з 12-ма вакансіями для працевлаштування інвалідів. З них дві особи працевлаштовані, а на інші вакансії особи для працевлаштування не направлялись через відсутність у них відповідної кваліфікації та/або заборону МСЕК на виконання тих чи інших видів робіт, але вакансії були укомплектовані іншими особами з числа безробітних;
- лист Вишгородського міського центру зайнятості від 15.04.2016 № 181-1/02 в якому останній повідомляє, що Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» протягом 2015 року подавалась звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою № 3-ПН для працевлаштування інвалідів, однак інвалідів на працевлаштування не направляли.
З наданих копій Інформації за формою № 3-ПН, судом встановлено, що відповідачем було направлено Інформацію про 7 вакансій для працевлаштування інвалідів;
- лист Вишгородського міського центру зайнятості від 22.08.2016 № 441/05 в якому останній повідомляє, що Філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» протягом 2015 року подала 23 звіти «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» за формою № 3-ПН, однак інвалідів, якіб відповідали заявленим вакансіям не перебувало на обліку в центрі зайнятості, відмов у працевлаштуванні не було.
З наданих копій Інформації за формою № 3-ПН, судом встановлено, що відповідачем було направлено Інформацію про 27 вакансій для працевлаштування інвалідів.
Крім того, відповідачем було надано копії листів-відповідей від центрів зайнятості на його звернення щодо отримання інформації про подачу відповідачем до центру зайнятості форми 3-ПН.
Так, серед вказаних відповідей крім аналогічної інформації, що була надана позивачем, відповідачем було надано відпоповідь Світловодського міськрайонного центру зайнятості від 08.08.2016 № 08-16/1876/05, відповідно до якої «Філіє Кременчуцька ГЕС Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» протягом 2015 року було подано 16 звітів форми 3-ПН, для інвалідів подано 1 вакансію.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» та його філіями протягом 2015 року до районних центрів зайнятості подавалась звітність форми № 3-ПН з проханням направити на підприємство осіб з обмеженими можливостями. У вказаних звітах підприємством відображено інформацію про характеристики вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та основні вимоги до претендентів на вакансії. Загальна кількість вакансій, що була подана відповідачем, перевищує кількість 13 робочих місць, що не зайняті особами з обмеженими можливостями за які відповідачу адміністративно-господарські санкції.
Жодних доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем було виконано вимоги статті 18 Закону України № 875-XII щодо обов'язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 20 Закону України № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Оцінюючи доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України № 875-XII нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що адміністративно - господарські санкції за своєю правовою природою є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно - господарські санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає нормативу, не можуть застосовуватись до суб'єкта господарювання у разі, якщо такий суб'єкт вжив усіх передбачених законодавством заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях немає складу правопорушення.
Аналогічна правова позиція висвітлена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.12.2009 по справі № 21-2151во009 та від 16.04.2013 у справі № 21-81а13.
В силу приписів абзацу другого частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи приписи наведених вище правових норм та зважаючи на те, що відповідач вжив у 2015 році усіх залежних від нього заходів, направлених на працевлаштування інвалідів, доводи Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стосовно наявності у відповідача обов'язку сплатити адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному позивачем розмірі суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення нею витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ::
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 вересня 2016 р.