73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
12 грудня 2016 року Справа № 923/976/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Херсонської міської ради м.Херсона
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, (посвідчення серія А3432 від 12.05.2016р.), довіреність №9-357-9/21 від 07.04.2016р.
від відповідача: ОСОБА_3 (посвідчення № 484 від 24.06.2010р.), представник за договором № 31г від 11.10.2016р.
Херсонська міська рада звернулася до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Херсон про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Ухвалою від 12.09.2016р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2016р.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду № 193 від 26 вересня 2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із прийняттям Постанови Верховної Ради України №5157 від 22.09.2016 року про звільнення судді Ситюка В.Г.
Автоматизованою системою з розподілу справ визначено суддю Сулімовську М.Б. для розгляду справи № 923/976/16.
Ухвалою від 29.09.2016р. справу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 13.10.2016р.
11.10.2016р. відповідачем подано відзив на позовну заяву та додаткові докази.
Ухвалою від 13.10.2016р. за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 22.11.2016р.
В судовому засіданні 22.11.2016р. відповідачем подано додаткові докази, які судом долучено до матеріалів справи.
За клопотанням представника Херсонської міської ради в судовому засіданні 22.11.2016р. оголошено перерву до 25.11.2016р.
Ухвалою від 25.11.2016р. за клопотанням представника позивача розгляд справи продовжено до 12.12.2016р. та відкладено на 06.12.2016р.
В судове засідання 06.12.2016р. представник позивача не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Ухвалою від 06.12.2016р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Херсонської міської ради та поданням клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 12.12.2016р.
В судове засідання 12.12.2016р. представники сторін з'явились.
Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду справи в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладення розгляду справи до вирішення Херсонським окружним адміністравтиним судом питання про призначення до розгляду адміністративного позову Херсонської міської ради до відповідача ОСОБА_4 Державної архітектурної будівельної інспекції у Херсонській області, третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та скасування Свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Підтримуючи клопотання представник Херсонської міської ради зазначила, що під час дослідження документів, наданих відповідачем, було з'ясовано внесення ним неправдивих відомостей у будівельні декларації. У зв'язку з чим позивачем було подано адміністративний позов до Херсонського окружного адміністративного суду про скасування будівельних декларацій та запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці за адресою м.Херсон, на розі просп.200-річчя Херсона та вул.Некрасова, що належить до комунальної власності та звільнення якої вимагається у справі №923/976/16.
В подальшому позивач має намір звернутись до господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №923/976/16 до вирішення пов'язаної з нею адміністративної справи, у зв'язку з чим представник вважає за необхідне відкласти розгляд даної справи до винесення адміністравтиним судом ухвали про порушення провадження у справі за вищенаведеним позовом Херсонської міської ради.
Представник відповідача проти задоволення клопотання представника позивача заперечив, вважає його необґрунтованим та зауважив про зловживання Херсонською міською радою своїми процесуальними правами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В даному випадку суд зауважує, що розгляд справи (з урахуванням зміни складу суду) триває більше двох місяців; за клопотаннями представника позивача розгляд справи неодноразово відкладався, а ухвалою від 25.11.2016р. за заявою позивача в порядку статті 69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 12.12.2016р.
Таким чином, протягом розгляду справи судом було створено сторонам всі умови для забезпечення дотримання їх процесуальних прав.
Враховуючи необґрунтованість підстав для можливості продовження строку розгляду спору та відсутність такої необхідності станом на 12.12.2016р., суд дійшов висновку відмовити позивачу у задоволенні клопотання про продовження строку розгляду справи.
Після відхилення клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи судом ухвалено про перехід до розгляду справи по суті позовних вимог.
Представник позивача підтримала вимоги Херсонської міської ради з підстав, викладених у позові, просить їх задовольнити.
Зазначила, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.08.2010р., укладеного між сторонами, відповідачу було передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0209 га. Разом з тим, на момент звернення Херсонської міської ради до суду із даним позовом строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився, втім земельна ділянка не повернута. Крім цього, за результатами обстеження земельної ділянки 19.08.2016р. встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 139,67 кв. м., про що складено відповідний акт №2. У зв'язку з чим Херсонська міська рада просить зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розтошованої в м.Херсоні по просп. 200-річчя Херсона та вул.Некрасова в районі будинку №16, шляхом знесення тимчасових споруд.
Представник відповідача проти позовних вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідачу на праві власності належить об'єкт нерухомості - кафе з прибудовою з легких конструкцій, розташоване на розі просп. 200-річчя Херсона та вул.Некрасова в м.Херсоні. Проте, у своєму складі даний об'єкт тимчасових споруд не містить, що підтверджено Звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об'єкта. Також звернув увагу на те, що ще в березні 2016 року відповідач звернувся до Херсонського міського голови з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки з урахуванням збільшення її площі. За результатами розгляду клопотання на засіданні постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин, що відбулось 01.11.2016р., комісією надано позитивний висновок про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, що підтверджено додатком до протоколу №51.
За наведеного представник відповідача позовні вимоги Херсонської міської ради вважає необґрунтованими, просить відмовити в їх задоволенні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Згідно зі ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу України права власника здійснюють органи державної влади.
За приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 123 Земельного кодексу України унормовано, що надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За приписами ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст.126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно зі ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайнятті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснення за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Як зазначено в підпункті 3.1 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.
У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільне її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб. Окрім цього, Земельний кодекс України становить правомірність використання земельної ділянки в залежність від встановлення її меж у натурі (на місцевості) та державної реєстрації правовстановлюючого документа.
За приписами ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" землі комунальної власності є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування. Право комунальної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах визначається як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд у своїх інтересах майном, що належить їй безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Пунктом 5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Пункт 4 ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Так, відповідний порядок визначається Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011р.
За умовами п.2.1 Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.
Згідно п.2.2 Порядку замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу ради із відповідною заявою у довільній формі про можливість встановлення тимчасової споруди.
Відповідно до п.п.2.17, 2.18 Порядку строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій з урахуванням строків реалізації їх положень.
Продовження строку дії паспорта прив'язки здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив'язки органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
Згідно п.п.2.30, 2.31 Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.
Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 15.04.2010р. між Херсонською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.18-20), за умовами якого, відповідачеві було передано в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення під кафе, яка знаходиться у м.Херсоні на розі просп.200-річчя Херсона та вул.Некрасова, із земель, раніше наданих в оренду.
Згідно п.п. 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,0209 га, у томі числі: ділянка площею 0,0002 га - під тимчасовою забудовою, ділянка площею 0,0104 га - під проїздами, проходами та площадками.
На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, які належать Орендарю на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при товарній біржі "Аграрна біржа" від 17.03.2008р. по справі №35/2008, а також інші об'єкти інфраструктури: через земельну ділянку проходить кабель зв'язку та дренаж.
Відповідно до умов п.2.2 договір укладено на два роки, з моменту закінчення строку дії попереднього договору оренди, строком до 07.09.2011р.
Договір оренди земельної ділянки зареєстровано в Херсонському міському відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі 4АА001970 записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 27.08.2010р. №041071300200.
06.02.2012р. між сторонами укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (а.с.17), відповідно до якої строк дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0209 га поновлено на п'ять років до 07.09.2016р.
Додаткову угоду зареєстровано в ОСОБА_4 Держкомзему у м.Херсоні 19.07.2012р. за №651010004000762.
Як свідчать матеріали справи, 02.12.2012р. відповідачеві було видано паспорт прив'язки стаціонарної тимчасової споруди №69 (а.с.14) для здійснення підприємницької діяльності для встановлення сезонного критого майданчика біля власного кафе на розі просп.200-річчя Херсона та вул.Некрасова, зі строком дії до 02.12.2013р.
Листом від 23.04.2013р. №01-40-115 (а.с.16) ОСОБА_4 містобудування та архітектури Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради повідомило відповідача про анулювання дії паспорту прив'язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від 02.10.2012р. №69 у зв'язку із встановленням порушення вимог паспорту прив'язки - збільшення площі під майданчиком на 80,0 кв.м. встановленою огорожею. За наведеного фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 вказаним листом було зобов'язано звільнити земельну ділянку та привести її в первісний стан.
З метою здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, відповідно до положень ст.189 Земельного кодексу України, відповідальними особами Інспекції з контролю за благоустроєм та санітарним станом м.Херсона, відділу нормативного регулювання споживчого ринку управління споживчого ринку міської ради і відділу планування та забудови міста управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться в м.Херсоні на розі просп.200-річчя Херсона та вул.Некрасова, в районі будинку №16.
За результатами обстеження складено Акт №2 обстеження земельної ділянки від 19.08.2016р. (а.с.10), відповідно до якого площа земельної ділянки складає 348,67 кв.м., з яких 209 кв.м. - площа земельної ділянки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 27.08.2010р., 139,67 кв.м. - площа самовільно зайнятої земельної ділянки. Цільове призначення - під кафе, магазин та пекарню.
Також в наведеному Акті зазначено, що землекористувачем є ОСОБА_1; між міською радою та останнім укладено договір оренди земельної ділянки, під кафе, площею 209,0 кв.м.; земельна ділянка площею 139,67 кв.м. - самовільно зайнята; паспорт прив'язки тимчасової споруди на розі просп.200-річчя Херсона та вул.Некрасова, в районі будинку №16 відсутній; правовстановлюючі документи на об'єкт - відсутні.
Як зазначає позивач, згідно Акту обстеження №2 від 19.08.2016р. встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 139,67 кв. м., що є прямим порушенням норм Земельного кодексу України та прав позивача.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких ґрунтуються його заперечення проти позову.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" визначено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Окремо слід зауважити, що сторони спору є рівними у своїх правах та охоронюваних законом інтересах.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на Акт обстеження земельної ділянки №2 від 19.08.2016р., яким встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 139,67 кв.м.
Дослідивши вказаний Акт суд зазначає, що останній не містить посилання на наявність на самовільно зайнятій земельній ділянці самочинно збудованих або встановлених об'єктів та споруд.
За прохальною частиною позову Херсонська міська рада просить зобов'язати фізичну особу-підприємця звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення тимчасових споруд.
Під час вивчення в судовому засіданні Акту обстеження судом з'ясовувалося питання щодо визначення об'єкту, яким самовільно зайнято земельну ділянку площею 139,67 кв.м.
Представник позивача зауважила, що незважаючи на відсутність в Акті від 19.08.2016р. посилань на наявність тимчасової споруди, даний факт також підтверджено листом ОСОБА_4 містобудування та архітектури від 23.04.2013р. №01-40-115 (а.с.16) та фотоматеріалами, доданими до Акту обстеження від 19.08.2016р. (а.с.12-13).
Що стосується листа ОСОБА_4 містобудування та архітектури від 23.04.2013р., то суд зауважує, що в даному листі зазначено про збільшення площі під майданчиком на 80,0 кв.м. (встановлення огорожі). При цьому площа самого майданчика не зазначена, в той час як в Акті обстеження від 19.08.2016р. мова йде про 139,67 кв.м. самовільно зайнятої земельної ділянки. Отже позивачем не доведено, що лист від 23.04.2013р. та Акт обстеження від 19.08.2016р. стосуються одних і тих же об'єктів.
Що стосується фотоматеріалів як додатків до Акту обстеження від 19.08.2016р., ксерокопії яких додано до матеріалів справи, то останні не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів в підтвердження доводів позивача, оскільки згідно даних фотографій неможливо ідентифікувати об'єкти, які на них зафіксовані, неможливо встановити час проведення фотозйомки, що унеможливлює встановлення достовірності того, що зафіксовані на фотографіях об'єкти стосуються предмету спору.
Також суд звертає увагу на те, що за прохальною частиною позову Херсонська міська рада просить суд зобов'язати фізичну особу-підприємця усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою по просп.200-річчя Херсона та вул.Некрасова, в районі будинку №16, шляхом знесення тимчасових споруд.
Проте, позивачем не зазначено прізвища фізичної особи-підприємця а також розміру земельної ділянки, яка підлягає звільненню від тимчасових споруд, при цьому будь-яких заяв та уточнень протягом розгляду справи суду не подано.
Відповідно до ст.28 Закону України "Про врегулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що в період дії договору оренди землі від 15.04.2010р. з урахуванням Додаткової угоди від 06.02.2012р., за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - кафе з прибудовою з легких конструкцій, загальною площею 348,1 кв.м., розташований за адресою м.Херсон, просп.200-річчя Херсона, будинок б/н/вул.Некрасова, будинок б/н, що підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер 45173971 від 06.10.2015р. та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.44, 79).
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
У відповідності до ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно положень ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, крім іншого, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.
Відповідно до Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об'єкта - кафе з прибудовою з легких конструкцій, розташованого на розі просп.200-річчя Херсона і вул.Некрасова в м.Херсоні (а.с.66-88), виконаного 20.09.2016р. експертом з технічного обстеження будівель і споруд на замовлення відповідача, під час обстеження основних несучих та огороджувальних конструкцій кафе з прибудовою та за результатами аналізу правових документів встановлено, що у складі об'єкта тимчасові споруди відсутні.
Позивач, з посиланням на Акт обстеження земельної ділянки №2 від 19.08.2016р., просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення тимчасових споруд.
Однак, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на момент обстеження земельної ділянки на ній розміщено об'єкт нерухомості, який не містить у своєму складі тимчасових споруд. Протилежного суду не доведено.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що 30.03.2016р. (за п'ять місяців до закінчення строку дії договору оренди землі) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Херсонського міського голови з клопотанням (а.с.54) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, орієнтовною площею 315 кв.м., за адресою м.Херсон, на розі просп. 200-річчя Херсону та вул.Некрасова під кафе з прибудовою із земель фактичного користування.
Як пояснив представник відповідача, з незалежних від фізичної особи-підприємця причин дане питання не було розглянуто органом місцевого самоврядування до закінчення строку дії договору оренди землі.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, а саме Додатку до протоколу №51 від 01.11.2016р. засідання постійної комісії з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин (а.с.65), за результатами розгляду заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на розі просп.200-річчя Херсона та вул.Некрасова, площею 315 кв.м. під кафе з прибудовою (на підставі Свідоцтва на право власності від 06.10.2015р.), із земель, що перебувають у нього в оренді до 07.09.2016р. (209 кв.м.) та земель комунальної власності (106 кв.м.).
За наведених обставин, з огляду на підстави, викладені у позовній заяві, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України - 19.12.2016р.
Суддя М.Б. Сулімовська