Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" грудня 2016 р.Справа № 922/3609/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення коштів в розмірі 327 427,03 грн.
за участю представників сторін:
не з'явились.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до Договору про фінансовий лізинг №00007325 від 07 травня 2013 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3609/16.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10 листопада 2016 року розгляд справи було відкладено на 24 листопада 2016 року.
В судовому засіданні 24 листопада 2016 року судом було оголошено перерву до 14 грудня 2016 року.
09 грудня 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. №42287), в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із захворюванням та перебуванням на лікарняному представника відповідача.
09 грудня 2016 року електронною поштою від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі позивача (вх. №2512).
В призначене на 14 грудня 2016 року судове засідання позивач свого уповноваженого представника не направив, додаткових документів в обґрунтування своєї позиції по справі не надав.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а не обов'язком, а явка позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе проводити розгляд справи в даному судовому засіданні без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні.
Вирішуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
Так, відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Водночас, у пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-4 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України).
Разом з тим, клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували викладені в ньому обставини, а також доказів, які б підтверджували неможливість заміни тимчасово непрацездатного представника. За таких обставин, суд дійшов висновку, що хвороба представника відповідача не є поважною причиною його нез'явлення в судове засідання, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, яких вона може уповноважити на представництво її інтересів у господарському суді.
Крім того, суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання), проте, документів в обґрунтування своєї правової позиції відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні про відкладення справи не зазначено. З урахуванням викладеного, оскільки явка в судове засідання представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг України" (Лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоореджувач) був укладений Договір про фінансовий лізинг №00007325 від 07 травня 2013 року (надалі - Договір) разом із Загальними комерційними умовами внутрішнього фінансового лізингу (Контракт), відповідно до якого Об'єктом лізингу є транспортний засіб VW Polo Sedan 1.6 | benzin, 2013 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZDG058831, двигун №CFN 413039 (далі - Об'єкт лізингу).
У відповідності до пункту 3.2. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі - Умови лізингу), Порше Лізинг Україна придбаває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту.
Згідно із пунктом 3.4. Умов лізингу, після завершення строку лізингу за Контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за цим Контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення Лізингоодержувачем всіх належних до сплати Платежів за Контрактом, купівельна ціна Об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою Лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом, розмір купівельної ціни буде відповідним чином.
Пунктом п. 4.2. Умов лізингу передбачено, що після завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладають договір купівлі-продажу, підписують додаткову угоду до цього контракту або оформлюють таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.
Відповідно до положень пункту 6.1. Умов лізингу, що становлять невід'ємну частину Договору, Лізингоодержуач зобов'язався щомісяця здійснювати Порше Лізинг Україна лізингові платежі у відповідності до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) (далі - Графік), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту.
Кожний лізинговий платіж включає в себе: відсотки (проценти) за користування Обсягом фінансування; частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину Вартості Об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом.
Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.5. Умов лізингу, лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).
Пунктом 8.2. Умов лізингу передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до Лізингоодержувача застосовуються такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (пп.8.2.1); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.8.3.1 цього Контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за 3 вимогу (пп.8.2.2); компенсація будь - яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до Контракту. (пп.8.2.3) Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті Лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання Контракту Порше Лізинг Україна.
Відповідно до п. 8.3.2. Умов лізингу, якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів, Порше Лізинг Україна має право розірвати Договір і витребувати об'єкт лізингу від лізнгоодержувача , в тому числі у примусовому порядку з виконавчим написом нотаріуса.
Строк лізингу за цим Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі Лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п. 12.1., 12.2. Умов лізингу).
Згідно пункту 12.10. Умов лізингу, у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання Контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка Об'єкта лізингу, доставка Об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу.
У пункті 12.12. Умов лізингу визначено, що Лізингоодержувач має право розірвати Контракт, якщо Об'єкт лізингу не буде доставлений Лізингоодержувачу протягом 90 календарних днів з першочергово погодженої дати, та за умови, що така затримка не спричинена невиконанням Лізингоодержувачем своїх зобов'язань. Контракт розривається на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Лізингоодержувачем на адресу Порше Лізинг Україна. Повернення платежів здійснюється у відповідності до пункту 6.10. та інших положень Контракту.
Пунктом 12.13 Контракту погоджено, що у передбачених пунктами 12.6 та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони.
Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) Сторони узгодили порядок сплати лізингових платежів, дату, розмір.
На виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00007325 від 07 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач в свою чергу прийняв Об'єкт лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі від 20 травня 2013 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками (т. 1, арк. с. 38).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за договором у період з листопада 2014 року по листопад 2015 року не було здійснено повної сплати лізингових платежів, а саме:
- несплата щомісячного лізингового платежу за листопад 2014 року на суму 4 978,36 грн., відповідно до рахунку №00237317 від 03 листопада 2014 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 листопада 2014 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за грудень 2014 року на суму 5 866,40 грн., відповідно до рахунку №00245191 від 03 грудня 2014 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 грудня 2014 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за січень 2015 року на суму 6 227,77 грн., відповідно до рахунку №00254076 від 14 січня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 січня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за лютий 2015 року на суму 7 765,29 грн., відповідно до рахунку №00257217 від 02 лютого 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 лютого 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за березень 2015 року на суму 9 610,50 грн., відповідно до рахунку №00262950 від 06 березня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 березня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2015 року на суму 9 033,88 грн., відповідно до рахунку №00268851 від 06 квітня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 квітня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2015 року на суму 8 105,88 грн., відповідно до рахунку №00274548 від 06 травня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 травня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2015 року на суму 8 081,66 грн., відповідно до рахунку №00280210 від 04 червня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 червня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2015 року на суму 8 082,43 грн., відповідно до рахунку №00285014 від 03 липня 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 липня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за серпень 2015 року на суму 8 110,11 грн., відповідно до рахунку №00291046 від 03 серпня 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 серпня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за вересень 2015 року на суму 8 401,50 грн., відповідно до рахунку №00295758 від 02 вересня 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 вересня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за жовтень 2015 року на суму 8 124,34 грн., відповідно до рахунку №00300857 від 05 жовтня 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 жовтня 2015 року;
- несплата щомісячного лізингового платежу за листопад 2015 року на суму 8 845,50 грн., відповідно до рахунку №00306168 від 02 листопада 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 листопада 2015 року.
Таким чином, внаслідок несплати відповідачем вищевказаних лізингових платежів у останнього виникла заборгованість у сумі 101 233,62 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
З огляду на викладені обставини, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача основну суму заборгованості за Договором про фінансовий лізинг №00007325 від 07 травня 2013 року в розмірі 101 233,62 грн., плату за фактичний час користування Об'єктом лізингу в сумі 106 132,21 грн., збитки в розмірі 85 607,26 грн., штраф у сумі 4 496,56 грн., пеню в розмірі 5 095,85 грн., 3% річних - 4 169,02 грн., суму інфляційних втрат - 20 692,51 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Згідно з частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.
В силу ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
На виконання умов Договору про фінансовий лізинг №00007325 від 07 травня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передало, а відповідач в свою чергу прийняв Об'єкт лізингу,що підтверджується Актом прийому-передачі від 20 травня 2013 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками (т. 1, арк. с. 38).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором у період з листопада 2014 року по листопад 2015 року не було здійснено повної сплати лізингових платежів строк яких настав, а саме:
- лізинговий платіж за листопад 2014 року на суму 4 978,36 грн., відповідно до рахунку №00237317 від 03 листопада 2014 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 листопада 2014 року;
- лізинговий платіж за грудень 2014 року на суму 5 866,40 грн., відповідно до рахунку №00245191 від 03 грудня 2014 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 грудня 2014 року;
- лізинговий платіж за січень 2015 року на суму 6 227,77 грн., відповідно до рахунку №00254076 від 14 січня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 січня 2015 року;
- лізинговий платіж за лютий 2015 року на суму 7 765,29 грн., відповідно до рахунку №00257217 від 02 лютого 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 лютого 2015 року;
- лізинговий платіж за березень 2015 року на суму 9 610,50 грн., відповідно до рахунку №00262950 від 06 березня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 березня 2015 року;
- лізинговий платіж за квітень 2015 року на суму 9 033,88 грн., відповідно до рахунку №00268851 від 06 квітня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 квітня 2015 року;
- лізинговий платіж за травень 2015 року на суму 8 105,88 грн., відповідно до рахунку №00274548 від 06 травня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 травня 2015 року;
- лізинговий платіж за червень 2015 року на суму 8 081,66 грн., відповідно до рахунку №00280210 від 04 червня 2015року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 червня 2015 року;
- лізинговий платіж за липень 2015 року на суму 8 082,43 грн., відповідно до рахунку №00285014 від 03 липня 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 липня 2015 року;
- лізинговий платіж за серпень 2015 року на суму 8 110,11 грн., відповідно до рахунку №00291046 від 03 серпня 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 серпня 2015 року;
- лізинговий платіж за вересень 2015 року на суму 8 401,50 грн., відповідно до рахунку №00295758 від 02 вересня 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 вересня 2015 року;
- лізинговий платіж за жовтень 2015 року на суму 8 124,34 грн., відповідно до рахунку №00300857 від 05 жовтня 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 жовтня 2015 року;
- лізинговий платіж за листопад 2015 року на суму 8 845,50 грн., відповідно до рахунку №00306168 від 02 листопада 2015 року, належного до сплати відповідно до Графіку погашення не пізніше 15 листопада 2015 року.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вище встановлені обставини, оскільки строк сплати лізингових платежів за період з листопада 2014 року по листопад 2015 року настав та враховуючи те, що договір фінансового лізингу припинив свою дію, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості за договором фінансового лізингу №00007325 від 07 травня 2013 року в сумі 101 233,62 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення плати за фактичний час користування об'єкта лізингу в сумі 106 132,21 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути об'єкт лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів (пункту 12.6.1 Контракту).
Пунктом 12.8 Контракту передбачено, що після розірвання договору лізингодавець має право негайно скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхньої сплати.
Пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до пункту 12.9. Контракту, у разі дострокового лізингу/розірвання контракту відповідно до п.12 контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об'єкт лізингу як передбачено п.4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об'єкту лізингу відповідно до інших умов контракту Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто, сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна ринковою вартість об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. №00007325 від 16 листопада 2015 року про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору.
Відповідно до п. 12.13 Умов лізингу, у випадках, передбачених п.п 12.6 та 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Даною вимогою Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна повідомило відповідача щодо відмови Лізингодавця від договору про фінансовий лізинг №00007325 від 07 травня 2013 року та вимагало від відповідача повернути Об'єкт лізингу за таким Договором.
Згідно відмітки, зробленої УДППЗ "Укрпошта" на описі поштового відправлення (т. 1, арк. с. 66) повідомлення-вимога №00007325 від 16 листопада 2015 року була надіслана Відповідачу 19 листопада 2015 року.
У зв'язку з вищевикладеним, суд погоджується з висновком позивача про те, що Договір фінансового лізингу №00007325 від 07 травня 2013 року припинив свою дію 03 грудня 2015 року (десятий робочий день).
Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно із ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові від 19 грудня 2011р. у справі N 3-136гс11 Верховний Суд України зазначив, що за змістом частин 2, 3 ст. 653 ЦК України, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.
У зв'язку з чим, вимоги про стягнення плати за фактичний час користування об'єкта лізингу в сумі 106 132,21 грн. є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Підпунктом 8.2.1. Умов лізингу сторони домовились, що за прострочення сплати платежу відповідач сплачує пеню в розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку із чим, вимоги про стягнення пені в розмірі 5 095,85 грн., 3% річних у сумі 4 169,02 грн. та інфляційні втрати в розмірі 20 692,51 грн. підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 4 496,56 грн. передбаченого пунктами 8.2.2, 8.3.1. Умов лізингу за направлення вимог щодо сплати заборгованості по лізинговим платежам - не підлягають задоволенню, оскільки позивачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів направлення відповідачу відповідних вимог.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 85 607,26 грн., що складаються з:
- 16 200,00 грн. - витрати на правову допомогу;
- 69 407,26 грн. - упущена вигода.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.
Згідно з приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.
Відповідно до п. 8.2.3 Контракту, у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати.
Пунктом 12.10 Контракту визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема витрат на правову допомогу.
За загальним правилом, витрати на правову допомогу взагалі не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення збитків у формі витрат на правову допомогу в сумі 16 200,00 грн. не підлягають задоволенню.
Викладена вище правова позиція узгоджується з висновками, наведеними в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/20/2014.
При розгляді позовних вимог в частині стягнення збитків - упущеної вигоди в розмірі 69 407,26 грн., суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що договір фінансового лізингу №00007325 від 07 травня 2013 року був розірваний в позасудовому порядку, у зв'язку з відмовою позивача від вказаного договору, про що не заперечує позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
З огляду на зазначене, після розірвання договору у позивача відсутні будь-які підстави вимагати сплати невиплачених процентів та комісій за лізинговими платежами з листопада 2016 року по квітень 2018 року, які при цьому, не можуть бути кваліфіковані як збитки, в тому числі упущена вигода в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.
Крім того, зарахування до бази розрахунку збитків (упущеної вигоди) лізингових платежів як частини відшкодування вартості предмету лізингу суперечить як умовам договору, так і законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу. Тому такий лізинговий платіж не може бути складовою упущеної вигоди лізингодавця.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014р. по справі №910/18234/13.
У зв'язку з чим, вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 69 407,26 грн. є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які покликається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відтак, враховуючи вищевикладене в сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Порше Лізинг Україна” підлягають частковій відмові.
Щодо вимоги відповідача стосовно зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" провести реструктуризації заборгованості за Договором фінансового лізингу №00007325 від 07 травня 2013 року, викладеної у запереченням на позовну заяву, суд відмовляє в її задоволенні, оскільки дане питання не віднесене до компетенції суду, а є правом сторін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 26, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до Договору про фінансовий лізинг №00007325 від 07 травня 2013 року - відмовити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61174, АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1В, код ЄДРПОУ 35571472) основну суму заборгованості за Договором про фінансовий лізинг №00007325 від 07 травня 2013 року в розмірі 101 233 (сто одна тисяча двiстi тридцять три) грн. 62 коп., пеню в розмірі 5 095 (п'ять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 85 коп., 3% річних у сумі 4 169 (чотири тисячi сто шiстдесят дев'ять) грн. 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 20 692 (двадцять тисяч шiстсот дев'яносто двi) грн. 51 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 967 (одна тисяча дев'ятсот шiстдесят сiм) грн. 87 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 106 132,21 грн., збитків в розмірі 85 607,26 грн. та штрафу в сумі 4 496,56 грн. - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.12.2016 р.
Суддя ОСОБА_2
справа №922/3609/16