01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26
"05" грудня 2016 р. Справа № 911/3292/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1О.В.", м. Сквира
до відповідача приватного підприємства Приватна науково-виробнича фірма "Юніс", с. Великі Єрчики Сквирського району,
про стягнення 91 764,39 грн.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 07.01.2016 № 01;
від відповідача: не з'явився;
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1О.В.", м. Сквира, Київська область, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 04.10.2016 до відповідача - приватного підприємства Приватна науково-виробнича фірма "Юніс", с. Великі Єрчики, Сквирського району, Київської області, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 91 764,39 грн. за договором купівлі-продажу №07КЗЮВ від 25.02.2013, з яких: 14 746,62 грн. основний борг, 77 017,77 грн. процентів, та покласти на відповідача судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №07КЗЮВ від 25.02.2013 відповідно до видаткових накладних позивачем було поставлено товар на загальну суму 49 284,84 грн., який був відповідачем частково оплачений в розмірі 21 506,88 грн. та частково повернутий на суму 13 301,34 грн., у зв'язку із чим станом на дату звернення до суду у відповідача утворилась прострочена заборгованість в сумі 14 746,62 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку з врахуванням нарахованих у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 77 017,77 грн. процентів.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2016 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1О.В." до приватного підприємства Приватна науково-виробнича фірма "Юніс" про стягнення 91 764,39 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №07КЗЮВ від 25.02.2013 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 07.11.2016.
Ухвалою суду від 07.11.2016 розгляд справи №911/3292/16 відкладено на 21.11.2016.
21.11.2016 від приватного підприємства Приватно науково-виробничої фірми "Юніс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судовому засіданні 21.11.2016 представником позивача подано супровідний лист з додатками. Ухвалою суду від 21.11.2016 розгляд справи відкладено на 05.12.2016.
В судове засідання 05.12.2016 з'явився представник позивача, в усних поясненнях позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судові засідання 07.11.2016, 21.11.2016 та 05.12.2016 свого представника не направив, витребувані ухвалами суду від 11.10.2016, 07.11.2016 та 21.11.2016 документи не представив та відзив на позов не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином.
Суд, у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копії ухвал господарського суду від 11.10.2016, 07.11.2016 та 21.11.2016 рекомендованим листом з повідомленням. Копію ухвали суду про порушення провадження у справі №911/3292/16 від 11.10.2016 відповідач отримав 15.10.2016, копію ухвали суду про відкладення розгляду справи від 07.11.2016 отримав 12.11.2016, а копію ухвали суду від 21.11.2016 відповідач отримав 29.11.2016, що підтверджується залученими до матеріалів справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Згідно підпункту 3.9.2. пункту 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами, яких достатньо для прийняття обґрунтованого рішення.
Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1О.В", м. Сквира Київська область (далі по тексту - ТОВ "ОСОБА_1О.В") до відповідача - приватного підприємства Приватна науково-виробнича фірма "Юніс", с. Великі Єрчики Сквирського району, Київської області (далі по тексту - ПП ПНВФ "Юніс"), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 25.02.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1О.В" (продавець) та ПП ПНВФ "Юніс" (покупець) Договір купівлі-продажу № 07КЗЮВ (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити і передати покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та здійснити його оплату.
Згідно умов Договору:
- за цим договором постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію сільгоспвиробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку, визначених у цьому договорі та у специфікаціях (додатках) до нього (пункт 1.1 договору);
- загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, ціна і інші умови, визначаються специфікаціями (додатками) до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору);
- цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2013, а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання (пункт 2.1 договору);
- товар постачається партіями в асортименті та кількості, які визначаються сторонами у специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 3.2 договору);
- ціна товару розрахована по курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні. На день фактичної оплати покупцем, у разі зростання курсу продажу іноземної валюти на МВРУ до української гривні, ціна товару автоматично збільшується на таку різницю, а сума належна до оплати розраховується за формулою (сума оплати помножена на відношення валютного курсу МВРУ на день фактичної оплати до валютного курсу МВРУ у на день укладення договору) (пункт 4.1 договору);
- оплата за товар здійснюється у національній валюті України (у гривнях) згідно цін, вказаних у відповідних додатках (специфікаціях) до цього договору, скоригованих відповідно п.п.4.1 даного договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. У випадку, якщо курс продажу відповідної іноземної валюти на МВРУ до української гривні на дату оплати товару є нижчим курсу продажу відповідної іноземної валюти на МВРУ до української гривні на дату відвантаження такого товару, покупець зобов'язується використовувати курс продажу відповідної іноземної валюти на МВРУ до української гривни на дату відвантаження такого товару для цілей оплати такого товару (пункт 4.5 договору);
- датою оплати вважається дата фактичного зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 4.6 договору);
- покупець зобов'язаний зробити попередню оплату у розмірі 30 % від ціни замовленої партії товару, вказаної в рахунку на оплату у розмірі 30% від ціни замовленої партії товару, вказаної в рахунку на оплату товару, виставленого продавцем (пункт 4.7договору);
- решта вартості товару виплачується покупцем згідно графіку: до 15.10.2013 тридцять п'ять відсотків вартості партії товару отриманої покупцем, до 15.11.2013 тридцять п'ять відсотків вартості партії товару отриманої покупцем Повний розрахунок за товар здійснюється до 15.11.2013 (пункт 4.9 договору);
- згідно ч.3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП= (СПП *0,5*Д) : 100, де СП- сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП- сума простроченого платежу, Д- кількість календарних днів прострочення платежу (пункт 8.2.5 договору);
- сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає три роки (пункт 8.2.6 договору);
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно положень статті 712 ЦК України за до говором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Частиною 1 ст.655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Позивачем були здійснені поставки товару відповідачу на загальну суму 49 284,84 грн., про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей, а саме: видаткова накладна №1191 від 14.06.2013 на суму 30 177,84 грн. товар за якою отримано на підставі довіреності №82 від 14.06.2013, видаткова накладна №1030 від 30.05.2013 на суму 11 464,20 грн. товар за якою отримано на підставі довіреності №№69 від 29.05.2013, видаткова накладна №1208 від 18.06.2013 на суму 7 642,80 грн. товар за якою отримано на підставі довіреності №84 від 14.06.2013.
Відповідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Умовами договору купівлі-продажу від 25.02.2013 №07КЗЮВ сторони узгодили, що повний розрахунок за товар здійснюється 15.11.2013 (пункт 4.9 договору).
За таких обставин, строк оплати отриманого за накладними №1191 від 14.06.2013 видаткова накладна №1030 від 30.05.2013, видаткова накладна №1208 від 18.06.2013, товару є таким, що настав.
Як вбачається з поданих позивачем копій банківських виписок, відповідач сплатив позивачу грошові кошти частково, а саме 29.05.2013 сплатив 3 439,26 грн., 17.06.2013 сплатив 2 292,84 грн., 27.06.2014 сплатив 15 774,78 грн.
Також, судом встановлено, що відповідачем було частково повернуто товар позивачу на загальну суму 13 031,34 грн., що підтверджується копією накладної на повернення №ВН-0000001 від 29.11.2013.
За таких обставин, документально підтверджена сума основного боргу за договором купівлі-продажу №07КЗЮВ, строк оплати якої настав, станом на день розгляду справи становить 49 284,84грн. (сума поставки) - 21506,88 грн.( сума оплати) - 13 031,34 грн. (вартість повернутого товару) = 14 746,62 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Суд ухвалами від 11.10.2016, 07.11.2016 та 21.11.16 зобов'язував відповідача подати докази оплати заборгованості за договором. Відповідач вимоги суду не виконав, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.
Крім того, посилаючись на ст.ст. 536, 692 та 694 ЦК України, позивач твердить, що з відповідача належать до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктом 8.2.5 Договору, яким передбачено, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СППЧ0,5ЧД):100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів простроченого платежу. ( пункт 8.2.5. договору), а відтак складає 77 017,77 грн.
Суд звертає увагу на те, що вказані проценти договором передбачені не як плата за користування чужими грошима, а саме як засіб відповідальності за господарське правопорушення, господарська санкція за прострочення будь-якого платежу, і розраховуються в процентах від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Верховний Суд України у постановах від 24.12.2013 № 3-37гс13 та від 01.07.2014 № 3-31гс14, №3-32гс14 висловив таку позицію.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України застережено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за час користування грошима, що не були своєчасно сплачені боржником.
Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
За своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені договором за кожен день прострочення, охоплюються визначенням пені.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інший період нарахування санкцій встановлений пунктом 8.2.6 договору, а саме до моменту виконання зобов'язань, тобто за весь час прострочення. Тому, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати та припинитись в день, по який позивачем заявлено нарахування процентів.
Частина 2 ст. 343 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” обмежує максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. У наведених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).
За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:
підставаСтрок оплатиОплата, грн.Сума боргу,грн.Період нарахуванняПеня
Платіжне доручення №155 3 439,26 (29.05.2013)
Платіжне доручення №185 2 292,84 (17.06.2013)
Видаткова накладна №1030 від 30.05.13 на 11 464,20 грн.15.11.2013 5 732,10
Видаткова накладна №1191 від 14.06.13 на 30 177,84 грн.15.11.2013 35909,94
Видаткова накладна №1208 від 18.06.13 на 7 642,80 грн.15.11.2013 43552.7416.11.2013-28.11.2013 201.66
Накладна на повернення №ВН-0000001 13031,34 (29.11.2013)30 521,4029.11.2013-26.06.20142649,09
Платіжне доручення №639 15 774,78 (27.06.2014)14 746,6227.06.2014 - 30.01.20169903,57
Всього 14 746,62 12 754.32
судом встановлено, що за період з 16.11.2013 по 30.01.2016 належна до стягнення з відповідача на користь позивача пеня становить 12 754,32 грн.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного підприємства Приватна науково-виробнича фірма "Юніс" на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1О.В" 14 746,62 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу №07КЗЮВ від 25.02.2013, 12 754,32 грн. пені.
Додатково суд звертає увагу позивача на те, що згідно умов пункту 2.1 він не позбавлений права на нарахування та стягнення з відповідача курсової різниці (дооцінки вартості товару), що не була предметом розгляду у даній справі.
Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд, у відповідності до третього абзацу першої частини статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в мінімальному встановленому законом розмірі покладає на відповідача в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1О.В." до приватного підприємства Приватна науково-виробнича фірма "Юніс" задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства Приватна науково-виробнича фірма "Юніс" (09024, Київська область, Сквирський район, село Великі Єрчики, вулиця Коноплястого, будинок 7, ідентифікаційний код 19036868 )
на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1О.В." (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вул. Щорса, будинок 100, ідентифікаційний код 37349109)
14 746,62 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сорок шість гривень шістдесят дві копійки) основного боргу,
12 754, 32 грн. (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири гривні тридцять дві копійки ) пені,
1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 21.12.2016.
Суддя О.В. Конюх