Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2016 р.Справа № 922/3180/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" (м. Харків)
до Військової частини НОМЕР_1 (м. Харків)
простягнення 165318,61 грн.,
за участю представників:
позивача - юрисконсульта 1 категорії Оганян Л.А. (довіреність №01-16юр/6868 від 12.09.2016 р.),
відповідача - старшого офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_1 майора юстиції Печенізького В.С. (довіреність №2130 від 13.07.2016 р.),
Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка була прийнята у наданій редакції ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2016 р. як уточнення щодо періодів нарахованих санкцій, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. в сумі 120241,22 грн. (з яких: пеня з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. складає 35826,90 грн., з 01.06.2016 р. по 30.06.2016 р. складає 28051,30 грн., з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. - 30031,37 грн. та з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р. складає 26331,65 грн.), 3% річних за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. в сумі 12621,71 грн. (з яких: сума 3% річних з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. складає 2858,15 грн., з 01.06.2016 р. по 30.06.2016 р. складає 2629,98 грн., з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. - 3453,78 грн. та з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р. складає 3679,80 грн.) та інфляційні витрати за період з 01.04.2016 р. по 31.05.2016 р. в сумі 32455,68 грн. (з яких: інфляційні з 01.04.2016 р. по 30.04.2016 р. складають 31298,25 грн. та з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. - 1157,43 грн.). Свої позовні вимоги обґрунтовує несвоєчасною оплатою відповідачем спожитої електричної енергії, що є порушенням п. 2.3.3 договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2014 р. та п. 5 додатку №2 "Порядок розрахунків" до вказаного договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2016 р. був продовжений строк розгляду спору, за заявою позивача, за межи строку, встановленого ст. 69 ГПК України, на 15 днів - до 08.12.2016 р., та розгляд справи був відкладений на 05.12.2016 р. о 11:30 год.
Позивач надав письмові пояснення щодо періоду нарахування пені.
Позивач не надав витребувані судом документи.
Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.
05.12.2016 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 07.12.2016 р. о 14:00 год.
Після перерви позивач надав заяву про уточнення позовних вимог щодо періоду нарахування інфляційних витрат, в якій просить вважати період нарахування інфляційних витрат з квітня 2016 р. по липень 2016 р.
Розглянувши цю заяву, суд вважає за можливе прийняти її у наданій редакції.
07.12.2016 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 17:30 год. цього ж дня.
Після перерви представник позивача надав письмове пояснення, в якому вказує, що предмет та умови договорів про закупівлю не стосуються зміни будь-яких умов договору про постачання електричної енергії та їх укладання не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання за первісним договором про постачання електричної енергії.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог та просить зменшити розмір штрафних санкцій, пред'явлених позивачем до стягнення з відповідача на 90%, посилаючись на те, що згідно кошторису на 2015 р. відповідачу було зменшено фінансування оплати електроенергії, внаслідок чого не була своєчасно сплачена електроенергія за листопад - грудень. Згідно кошторису на 2016 р. військова частина вже станом на даний час повністю вичерпала всі кошторисні призначення для сплати електроенергії на 2016 р. Також, відповідач вказує про неможливість припинення енергопостачання військової частини у зв'язку з постійним здійсненням заходів по забезпеченню проведення антитеррористичної операції.
Представник позивача надав письмові заперечення щодо зменшення розміру пені, в яких, зокрема, не вважає даний випадок винятковим.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
18.08.2014 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №321,61 (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач (відповідач) оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.2.2 договору, постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділу 6 договору, відповідно до додатку №1 "Договірні величини електроспоживання на __ рік".
Пунктом 9.4 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання, укладається до моменту надання споживачем документів на право володіння чи користування, оформлених згідно діючого законодавства, і діє до 18.02.2015 р. включно, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Строк дії договору може бути продовженим тільки після укладання додаткової угоди щодо продовження терміну дії цього договору з енергопостачальною організацією.
29.02.2016 р. між сторонами була укладена додаткова угода до договору, в якій сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2014 р. з 19.03.2016 р. по 31.12.2016 р., а в частині розрахунків - до їх повного завершення.
Також, між позивачем та відповідачем були укладені договори про закупівлю послуги з постачання електроенергії №115 від 01.03.2016 р. та №219 від 07.07.2016 р., за якими учасник (постачальник, позивач) надає послугу з постачання електроенергії (код за ДК016:2010 35.12.1 Передавання електричної енергії (ДК021:2015 65310000-9 Розподіл електричної енергії)) для забезпечення потреб замовника, а замовник (споживач, відповідач) оплачує учаснику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2004 р.
В пунктах 1.1 вказаних вище договорів сторони визначили, що всі умови договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2004 р. залишаються чинними та обов'язковими для виконання їх сторонами. В разі виникнення спірних питань між умовами цих договорів та умовами договору про постачання електричної енергії пріоритет має договір про постачання електричної енергії, за винятком порядку здійснення оплати, який врегульовано пунктом 4.2 договорів про закупівлю послуги з постачання електроенергії.
Невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2004 р. є додаток №2 "Порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово-комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення)" (надалі - Порядок розрахунків).
Відповідно до п. 1 Порядку розрахунків споживачу встановлено розрахунковий період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Згідно з п. 4.4 Порядку розрахунків датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника або дата внесення споживачем готівкових коштів в касу постачальника.
Відповідно до п. 5 зазначеного Порядку розрахунків, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).
За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.
Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.
Рахунки на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок) та на оплату реструктуризованої заборгованості надаються постачальником електричної енергії одночасно.
В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, здійснивши відпуск електроенергії відповідачу за період з травня по вересень 2016 р., що підтверджується рахунками за використану електроенергію за договором з травня 2016 р. по вересень 2016 р., та на оплату пені, 3% річних, індексу інфляції за договором про постачання електричної енергії з травня 2016 р. по вересень 2016 р., які були надіслані відповідачу, про що свідчать копії списків згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 14.06.2016 р., 15.07.2016 р. та 15.08.2016 р.
Відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії у строк, встановлений договором.
03.08.2016 р. господарським судом Харківської області по справі №922/1771/16 за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів у розмірі 1115827,07 грн. було прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 1056215,46 грн. (з яких: 1019242,90 грн. - вартість електричної енергії з листопада 2015 р. по березень 2016 р., 24912,70 грн. - пеня, 5794,24 грн. - 3 проценти річних, 6265,62 грн. - інфляційні втрати) та 16715,18 судового збору.
Як свідчать матеріали справи відповідач сплатив за спожиту електроенергію за лютий 2016 р. та за травень-червень 2016 р. в травні 2016 р. та відповідно в серпні 2016 р. в загальній сумі 1128322,50 грн., про що свідчать копії платіжних доручень №1022 від 23.05.2016 р. на суму 138197,50 грн. та №1904 від 31.08.2016 р. на суму 990125,00 грн.
Таким чином, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії виконав з порушенням строку, визначеного п. 5 додатку №2 "Порядок розрахунків" до вказаного договору.
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за №417/1442 (далі - Правила), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.2.1 договору сторони визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку №2 "Порядок розрахунків", до дня сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком.
Позивачем нараховані 3% річних за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. в сумі 12621,71 грн. (з яких: сума 3% річних з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. складає 2858,15 грн., з 01.06.2016 р. по 30.06.2016 р. складає 2629,98 грн., з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. - 3453,78 грн. та з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р. складає 3679,80 грн.) та інфляційні витрати за період з квітня 2016 р. по липень 2016 р. в сумі 32455,68 грн.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. в сумі 12621,71 грн. підлягаючими задоволенню повністю, а в частині стягнення з відповідача інфляційних за період з квітня 2016 р. по липень 2016 р. в сумі 32455,68 грн. підлягаючими задоволенню частково - в сумі 29220,20 грн., оскільки позивачем при їх розрахунку не були взяті індекси дефляції за червень та липень 2016 р.
На підставі п. 4.2.1 договору та з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. в сумі 120241,22 грн. (з яких: пеня з 01.05.2016 р. по 31.05.2016 р. складає 35826,90 грн., з 01.06.2016 р. по 30.06.2016 р. складає 28051,30 грн., з 01.07.2016 р. по 31.07.2016 р. - 30031,37 грн. та з 01.08.2016 р. по 31.08.2016 р. складає 26331,65 грн.).
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, пред'явлених позивачем до стягнення з відповідача на 90%, суд зазначає наступне.
Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом першим ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Згідно з ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.п. 3.17.4 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
На підтвердження клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, пред'явлених позивачем до стягнення з відповідача на 90%, відповідач надав копії укладених між позивачем та відповідачем з запізненням договорів про закупівлю послуги з постачання електроенергії №115 від 01.03.2016 р. та №219 від 07.07.2016 р., які є підставою для оплати казначейством рахунків позивача, копії актів приймання-передачі електричної енергії та акту виконаних робіт №0321,61 від 19.05.2016 р. на суму 138197,50 грн., копії кошторису на 2015 р. і довідок про зміни до нього від 18.06.2015 р. та від 14.08.2015 р., з яких убачається, що за 2015 рік відповідачу було зменшено фінансування з Державного бюджету України на оплату електроенергії, а також копію кошторису на 2016 р., який вже вичерпано відповідачем.
Крім того, 03.08.2016 р. господарським судом Харківської області по справі №922/1771/16 за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів у розмірі 1115827,07 грн. за порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №321,61 від 18.08.2014 р. у частині повного та своєчасного розрахунку було прийнято рішення, в якому господарський суд встановив: майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтереси сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання; причини неналежного виконання зобов'язання; незначність прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання; невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінку винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків). Цим рішенням суд частково задовольнив клопотання відповідача, зменшивши розмір пені на 70%.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Не потребують доказуванню преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах.
Позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті.
Враховуючи преюдиційні обставини, встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2016 р. по справі №922/1771/16, незначність прострочення виконання, відсутність збитків у позивача внаслідок прострочення виконання зобов'язання відповідачем, а також те, що заборгованість відповідача виникла внаслідок неповного та несвоєчасного фінансування його з Державного бюджету України, неможливість припинення енергопостачання військової частини у зв'язку з постійним здійсненням заходів по забезпеченню проведення антитеррористичної операції, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, пред'явлених позивачем до стягнення з відповідача на 90% частково і зменшити розмір пені на 70%.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. в сумі 120241,22 грн. підлягають задоволенню частково, в сумі 36072,37 грн.
Аналогічної позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді касаційних скарг по тотожним справам в частині зменшення розміру штрафних санкцій, відповідно до постанов: від 01.10.2013 р. у справі №5023/5976/12, від 06.04.2016 р. у справі №904/6483/15, від 19.11.2015 р. у справі №917/518/14, від 31.03.2015 р. у справі №912/3439/14, від 30.03.2015 р. у справі №918/1471/14.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне в позові відмовити частково.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 193, 233 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 551, 610, 611, 625, 629, 714 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,
1. Прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог щодо періоду нарахування інфляційних витрат, в якій він просить вважати період нарахування інфляційних витрат з квітня 2016 р. по липень 2016 р.
2. В позові відмовити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . Код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, б.149. Код ЄДРПОУ 00131954) 3% річних за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. в сумі 12621,71 грн., інфляційні за період з квітня 2016 р. по липень 2016 р. в сумі 29220,20 грн., пеню за період з 01.05.2016 р. по 31.08.2016 р. в сумі 36072,37 грн. та судовий збір в сумі 1168,71 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 12.12.2016 р.
Суддя В.І. Ольшанченко