"13" грудня 2016 р.Справа № 916/2523/14
За позовом: Виробничої фірми „Судноремонт” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
до відповідача: Державного підприємства „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів”
за участю Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області
про стягнення 2567670,42грн.
Головуючий суддя: Малярчук І.А.
судді: Гуляк Г.І.
ОСОБА_1
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2, директор згідно наказу № 09-02 від 27.09.99 р.; ОСОБА_3., згідно договору від 30.06.15 р. та ордеру серії ОД № 197268 від 01.07.15 р.
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 26/15 від 17.11.15 р.; ОСОБА_5, довіреність від 15.08.16 р.; ОСОБА_6, довіреність від 21.03.16 р.; ОСОБА_7, довіреність від 18.03.16 р.
від Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області: ОСОБА_8, згідно посвідчення № 032131 від 11.02.15 р.
В засіданні 13.12.16 р. приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2, директор згідно наказу № 09-02 від 27.09.99 р.; ОСОБА_3., згідно договору від 30.06.15 р. та ордеру серії ОД № 197268 від 01.07.15 р.
від відповідача: ОСОБА_6, довіреність від 21.03.16 р.; ОСОБА_7, довіреність від 18.03.16р.
від Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області: ОСОБА_8, згідно посвідчення № 032131 від 11.02.15 р.
Суть спору: про стягнення з ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” на користь Виробничої фірми „Судноремонт” у формі ТОВ 793 583,69 грн. заборгованості за договором № ВР029000 від 25.12.01 р., 531 701,23 грн. пені, 1 046 055,06 грн. індексу інфляції, 196 330,44 грн. три проценти річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.05.15 р згідно п.2 ч.1 ст.80 ГПК України було припинено провадження у справі № 916/2523/14.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.15 р. ухвалу від 27.05.15р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
За наслідками повторного автоматичного розподілу справи остаточний склад суду, який неодноразово змінювався, був визначений згідно до розпорядження керівника апарату суду ОСОБА_9, за протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.11.15 р. у вигляді колегії суддів: головуючий суддя Малярчук І.А., судді Гуляк Г.І., ЖелєзнаС.П. Ухвалою від 16.11.15 р. справа № 916/2523/14 прийнята зазначеною колегією суддів до свого провадження.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує, подав до суду клопотання від 05.12.16 р. за вх.№ 29419/16, пояснення від 21.10.15 р. за вх.№ 26207/15, в яких відзначає, що виконав свої зобов'язання за договором № 029000 від 25.12.01 р. в повному об'ємі, однак відповідач вчинив прострочення їх оплати у визначений договором строк. При цьому, п. 6.1. договору передбачає його дію до 31.12.03 р., після чого автоматичне його продовження на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін до 01 грудня кожного поточного року не заявить про свою відмову від даного договору. За відсутності відмови сторін від договору, його дія продовжується і на сьогоднішній день.
Із поданих первинних документів, а саме актів виконаних робіт, рахунків, відповідних податкових накладних за відповідачем з 10.07.01 р. по 26.08.11 р. з врахуванням часткових проведених платежів, рахується заборгованість в сумі 793 583,69 грн. Листом від 02.02.05 р. відповідач підтвердив наявність на той час заборгованості у даній сумі та визнав свій обов'язок по його сплаті, а гарантійними листами від 18.08.05 р. та від 27.12.07 р. гарантував оплату боргу, тим самим перервав перебіг позовної давності за вимогами щодо сплати цієї суми. Відтак, з врахуванням набрання з 01.01.04 р. законної сили ЦК України, та так як правовідносини між сторонами продовжували існування по цей час, то на думку позивача, до них слід застосовувати положення саме ЦК України, а відповідно вчинення відповідачем в період дії цього кодексу дій по перериванню строку позовної давності, тобто надіслання листа від 02.02.05 р., спричинили початок перебігу строку позовної давності заново, тобто з 02.02.05 р.
Також листом від 28.01.08 р. ДП „Чоразморшлях” знов у відповідь на претензію ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ визнало наявність заборгованості за договором у сумі, що складала на той момент вже 801 878,69 грн. В подальшому листом від 19.01.11 р. відповідач звернувся з пропозицією продовження виконання умов договору та заявив гарантії щодо оплати даного боргу.
21.01.11 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору, в якій сторони визначили строк позовної давності для захисту своїх прав у 5 років, з відзначенням в її тексті про початок обчислення цього строку з 19.01.11 р.
Звідси, позивач зазначає, що мало місце неодноразове переривання строку позовної давності шляхом визнання відповідачем заборгованості, у зв'язку з чим товариство вважає правомірними заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг та нараховані пеню, індекс інфляції, три проценти річних, всього в сумі 2 567 670,41 грн.
Відповідач, заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду заперечення від 21.10.15 р. за вх.№ 2622/15, в яких вказує, що у справі № 21-2/6-08-285 про визнання ДП „Чоразморшлях” банкрутом ухвалою від 14.09.11 р. окрім іншого було відмовлено ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ у визнанні конкурсним кредитором на суму 801 878,69 грн., оскільки дані вимоги заявлено після строку встановленого для подання заяви про визнання конкурсним кредитором. Подалі, провадження у справі про визнання відповідача банкрутом було припинено ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.14 р., яка залишена постановою ОАГС від 29.12.14 р. без змін, однак провадження у справі про банкрутство тривало з 23.01.08 р. по 29.12.14 р. Отже, під час звернення позивача до суду з позовною заявою 26.06.14 р., ДП „Чоразморшлях” знаходилось у процедурі банкрутства, а за умови відмови судом у визнанні позивача конкурсним кредитором, згідно п.2 ст.14 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом” заявлена останнім в даній справі заборгованість вважається погашеною.
Разом з цим, відповідач відмічає, що за умовами договору від 25.12.01 р. №ВР029000 моментом виникнення у підприємства обов'язку щодо оплати виконаних робіт, поставленого обладнання пов'язаний виставленням ВФ „Судоремонт” у формі ТОВ відповідного рахунку на підставі акту виконаних робіт та накладної на поставку товару, при цьому у вказаних рахунках було встановлено строк для їх оплати впродовж 10 днів. Дані зобов'язання ДП „Чоразморшлях” не виконало, оплату у визначений в рахунках строк не провело у зв'язку з чим, перебіг позовної давності за зобов'язаннями підприємства розпочався після 10-тиденного строку з моменту виписки кожного рахунку.
З врахуванням зазначеного відповідач в запереченні від 21.10.15 р. за вх.№ 26220/15 зазначає про існування боргу, однак просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу з цієї підстави в позові повністю.
Прокурор подав до суду пояснення від 28.11.16 р. за вх.№ 28757/16, де зазначив, що заперечує проти задоволення позову у зв'язку з порушенням позивачем строків позовної давності на звернення до суду. Наразі, як вбачається із змісту договору від 25.12.01 р., моментом виникнення у замовника обов'язку з оплати виконаних робіт та за поставлене обладнання є 10-ти денний строк з моменту виставлення виконавцем відповідного рахунку на підставі акту виконаних робіт та накладної на поставку товару. За позицією позивача, відповідач вчиняв дії, що зумовили переривання позовної давності, зокрема частково оплатив борг 30.01.03 р., 17.11.03 р., 10.05.10 р., 16.06.10 р., 30.06.10 р., 18.08.10 р., визнав претензії та просив відстрочити сплату листами від 18.05.05 р., від 27.12.07 р., підписав акт звірки взаєморозрахунків 01.11.11 р. Однак, здійсненні відповідачем оплати у 2003 р., 2010р., 2011 р. є лише періодичними платежами та не є належними доказами визнання всієї суми боргу за договором, а отже не є підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Гарантійні листи ДП „Чорноморшлях” від 18.08.05 р. та від 27.12.07 р. також є неналежними доказами виходячи з висновку почеркознавчої експертизи від 30.09.16 р. № 7819/02, якою встановлено, що підписи на цих листах виконані не посадовими особами відповідача. Останній рахунок позивачем виставлено 23.07.07 р. на суму 270 грн., з цього часу жодних дій з обох сторін не вчинялось, лише, як відмічає позивач, 01.11.11 р. підписано акт звірки взаєморозрахунків.
Таким чином, оскільки у період з 2007 р. по 2011 р. взаємовідносини між позивачем та відповідачем не здійснювались та рахунки не виставлялись, відповідно строк позовної давності не переривався, а отже, на момент підписання акту звірки позовна давність для заявлення вимог про здійснення оплати за вказаними рахунками сплинула та згідно ст.264 ЦК України визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Звідси, як вважає прокурор позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором від 25.12.01 р. задоволенню судом не підлягають з підстав прострочення позивачем строку позовної давності та відповідно до ст.266 ЦК України не підлягають задоволенню і заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення нарахованих на суму боргу пені, три проценти річних, інфляційних витрат.
Заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову від 08.09.15р. за вх.№ 7-4901/15 з підстав припинення судовими інстанціями провадження у справі № 21-2/6-08-285 про визнання ДП „Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів” банкрутом та відповідно скасування мораторію по задоволенню вимог кредиторів, накладеного ухвалою від 21.01.08 р., судом задоволенню не підлягає за відсутності належного обґрунтування заявником що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі.
Ухвалою від 16.12.15 р. господарський суд Одеської області призначив проведення судової почеркознавчої експертизи у справі № 916/2523/14, зупинив провадження у даній справі. За умови надходження до суду висновку судово-почеркознавчої експертизи Одеського НДІСЕ № 7819 від 30.09.16 р., суд, ухвалою від 19.10.16 р. поновив провадження у даній справі.
Так, судовою експертною установою було встановлено, що підписи на гарантійних листах №001-121 від 18.08.2005р., №001-457 від 27.12.2007р. виконані не ОСОБА_10 та не ОСОБА_11.
Клопотання сторін про залучення до матеріалів справи додаткових документів та відкладення розгляду справи, ознайомлення з матеріалами судом задовольнялись.
Ухвалою від 16.11.16 р. судом було задоволено клопотання прокурора про продовження строку розгляду справи в порядку ч.3 ст.69 ГПК України.
В судовому засіданні, яке відбулось 16.11.16 р. за участі представників всіх сторін відповідно до ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 28.11.16 р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:
25.12.01 р. між Чорноморсько-Азовським виробничо-експлуатайційним управлінням морських шляхів (Замовник) та ВФ „Судноремонт” у вигляді ТОВ (Виконавець) був укладений договір № ВР 029000 за положеннями якого, а саме його п.1.1. Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання судоремонтних робіт, робіт по переосвідоцтвованю та поставці аварійно-рятувального, протипожежного та іншого майна, знятого з суден Замовника.
Початком виконання робіт за даним договором вважається дата його підписання. Початком виконання робіт по виконанню кожного конкретного замовлення вважається день подачі замовлення від Замовника. Замовник у заявці на виконання робіт має вказати бажані строки виконання робіт. Виконавець при надходженні заявок на освідоцтвовання рятувальних плотів розкриває їх в присутності представника Замовника, або самостійно при наявності довіреності Замовника на самостійне розкриття плотів та складання двосторонніх актів розкриття плотів, які є документами, що підтверджують необхідність заміни споживання плотів (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору віл 25.12.01 р.).
Замовник провадить оплату Виконавцю за виконані роботи та поставку матеріальних цінностей згідно виставлених рахунків на підставі актів, виконаних робіт та товаротранспортних накладних. Приймально-здавальні акти, акти виконаних робіт, товаротранспортні накладні є документами, які слугують підставою для проведення розрахунків за виконані роботи та поставлену продукцію (п.п. 2.5, 2.6 договору від 25.12.01р.).
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору Замовник та Виконавець несуть майнову відповідальність у відповідності з чинним законодавством. За несвоєчасну оплату Замовник сплачує пеню 0,1% за кожен день прострочення оплати рахунка Виконавця за виконанні роботи після спливу 10 банківських днів з моменту виконання робіт. Цей договір вступає в силу з дати його підписання та діє по 31.12.03 р., після чого буде автоматично продовжуватись на кожний наступний рік, якщо ні одна із сторін до 1 грудня кожного поточного року не заявить про свою відмову від цього договору (п.п. 3.1, 3.2, 6.1 договору від 25.12.01 р.).
В підтвердження виконання робіт, надання послуг позивач подав до суду акт звірки взаємних розрахунків основних сум станом на 01.10.11 р. між ПФ „Судноремонт” ТОВ і ЧАМП (арк.8-10 том 1 справи), підписаний сторонами, із якого вбачається про здійснені поставки позивачем на користь відповідача, виставлені до оплати рахунки в період з 01.02.01 р. по 23.07.07 р., часткові платежі 27.03.01 р. в сумі 1,00 грн., 24.12.04 р. в сумі 4791,60 грн., 14.10.03 р. в сумі 11000 грн., 24.02.05 р. в сумі 0,20 грн., 10.06.10 р. в сумі 1140грн., 10.06.10 р. в сумі 410,40 грн., 24.01.01 р. в сумі 1294,20 грн., 12.07.11 р. в сумі 1678,80 грн., 26.08.11 р. в сумі 3000 грн., всього сплачено відповідачем 23316,20 грн.
Із наявних в матеріалах справи платіжних доручень дані проплати провадились з таким призначенням платежу №351 від 16.06.2010р. на суму 1550,40грн. (згідно рах. №06-303/2 №06-304/2 від 10.06.2010р. за перезарядку вогнегасників за ДП Черазморпуть), №305 від 16.08.2011р. на суму 3000грн. (сорбент для збору нафтопродуктів рах. №08-476/3 від 16.08.2011р. за ДП „Черазморпуть”), №263 від 13.07.2011р. на суму 1678,80грн. (послуги по перезарядці вогнегасників рах.№06-338/2 від 30.06.2011р.), №113 від 10.05.2011р. на суму 1294,20грн. (послуги по перезарядці вогнегасників рах.№01-013/2 від 24.01.2011р.), №852 від 01.12.2014р. на суму 2858,40грн. (послуги по перезарядці вогнегасників рах.№10-328/2 від 20.10.2014р. та №11-338/2 від 05.11.2014р.), №731 від 21.08.2013р. на суму 2196грн. (за перезарядку вогнегасників рах. №08-375/2 від 15.08.2013р.), №1114 від 13.12.2013р. на суму 2904грн. (за перезарядку вогнегасників рах. №12-451/2 від 10.12.2013р.), №367 від 26.07.2012р. на суму 1785,60грн. (послуги по перезарядці вогнегасників згідно рах.№08-468/2 від 10.08.2011р.), №528 від 19.09.2012р. на суму 820,80 грн. (за перезарядку вогнегасників рах.№08-551/2 від 29.08.2012р.).
Також, матеріали справи (арк. 36-238 том 1 справи, арк. 1-221 том 2 справи) містять заявки ДП „Чоразморшлях”, акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури, видаткові накладні, рахунки, довіреності загалом на суму 816899,89 грн., що свідчать про поставку товарів відповідачу, виконання робіт, які частково оплачені останнім на суму 23316,20 грн., згідно чого заявлено позивачем до стягнення заборгованість в сумі 793583,69 грн., однак частина наявних у справі первинних документів свідчить про поставку позивачем відповідачу продукції, виконання робіт до укладення та набрання чинності договору № ВР 029000 від 25.12.01 р., загалом на суму 65301,30грн., яка заявлена ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ саме як заборгованість за договором № ВР 029000 від 25.12.01 р.
Решта первинних документів щодо поставки продукції, виконання робіт оформлені з 25.12.01р., однак ні заявки відповідача, ні акти здачі-приймання робіт, ні рахунки-фактури, ні видаткові накладні, ні рахунки, ні довіреності не містять посилання на їх складення, вчинення поставок, виконання робіт саме на виконання договору №ВР 029000 від 25.12.01 р. та за умови дії даного договору, а не заперечення сторонами, в тому числі відповідачем щодо поставок з 25.12.01 р. товарів, виконання робіт за даним правочином, суд, констатує виникнення зобов'язань сторін за наявними первинними документами з 25.12.01 р. саме за договором №ВР 029000, зокрема зобов'язання відповідача щодо оплати отриманих товарів, виконаних робіт, які обраховуються згідно п.3.2. договору за спливом 10 банківських днів з моменту виконання робіт, що підтверджується видатковими накладними, накладними, актами здачі-приймання робіт.
Також, із позицій сторін вбачається, що господарським судом Одеської області розглядалась справа № 21-2/6-08-285 про визнання банкрутом ДП „Чразморшлях” провадження у якій було порушено ухвалою від 23.01.08 р. та остаточний розгляд якої закінчився ухвалою суду від 18.11.14р. про припинення провадження у справі згідно п.1 ст.80 ГПК України, як справа, що не підлягає розгляду в господарських судах України. Дана ухвала залишена в силі постановою ОАГС від 29.12.14 р., постановою ВГСУ від 10.03.15 р. В процесі розгляду справи № 21-2/6-08-285 господарським судом було прийнято ухвалу від 14.09.11 р. в якій окрім іншого відмовлено ВФ „Судноремонт” у вигляді ТОВ у визнанні конкурсним кредитором на суму 801878,69 грн., так як вказані вимоги заявлено після строку встановленого для подання зави про визнання конкурсним кредитором. Зазначена обставина, на думку позивача, призупиняє сплив строку позовної давності та з врахуванням вчинення відповідачем дій по визнанню боргу, припинення провадження у справі про банкрутство, не позбавила товариство звернутися в суд з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідач вважає, що припинення провадження у справі про банкрутство, та відмова судом у визнанні позивача конкурсним кредитором на суму невиконаних зобов'язань є підставою вважати їх погашеними.
Звідси, з врахуванням поставлених товарів, виконаних робіт та їх несплату, позивач з посиланням на часткове погашення відповідачем заборгованості, надання гарантійних листів №001-121 від 18.08.05 р., № 001-457 від 27.12.07 р., листа від 28.01.08 р. у відповідь на претензію ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ із визнанням наявності заборгованості, укладення 21.01.11 р. між сторонами додаткової угоди до договору, підписанням акту звірки взаєморозрахунків від 01.11.11 р., вважає дані документи доказом переривання відповідачем строків позовної давності, та просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Відповідач, підтверджує набуття від позивача товарів та робіт за поданими до справи первинними документами, однак, з врахуванням розгляду судом в період з 23.01.08 р. по 29.12.14 р. справи про банкрутство ДП „Чоразморшлях”, в якій було відмовлено ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ у визнанні його конкурсним кредитором в сумі заявленої у даній справі заборгованості, встановлення судовим експертом у висновку № 7819/02 від 30.09.16 р. підписання гарантійних листів № 001-121 від 18.08.05 р., № 001-457 від 27.12.07 р. не належними посадовими особами, та здійснення періодичних платежів після прострочення трьохрічного строку позовної давності, просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог за простроченням строку позовної давності. Дану правову позицію відповідача, підтримує і прокурор.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає, заявлені ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості пені, індексу інфляції, трьох процентів річних необгрнутованими, такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Цивільні правовідносини та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст.11, ст.14 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не виплаває із суті змішаного договору (ч.1 ст.626, ч.2 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (п.п.1, 2 ст.692 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до п.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст.903 Цивільного Кодексу України).
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ст.256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).
Згідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України).
Відповідно до положень ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Ухвалою суду від 23.01.2008р. порушено провадження у справі №2/6-08-285 про банкрутство ДП „Чорноморсько - Азовське виробничо -експлуатаційне Управління морських шляхів”. Ухвалою суду від 14.09.2011р. відмовлено ВФ „Судноремонт” у вигляді ТОВ у визнані конкурсним кредитором до ДП "Чоразморшлях” на суму 801878 грн. 69 коп. (заявлено після строку, конкурсний кредитор).
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції, що діяла на момент відмови ВФ „Судноремонт” у вигляді ТОВ у визнанні його кредиторських вимог до боржника у справі №21-2/06-08-285, кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст.40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо: боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності; подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи; у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; затверджено мирову угоду; затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 32 цього Закону; боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами; кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника. Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2 та 5 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто, як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.
Ухвалою суду від 18.11.2014р. припинено провадження у справі №21-2/06-08-285 про банкрутство ДП "Чоразморшлях” згідно до п.1 ст.80 ГПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в господарських судах України, скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 23.01.2008р. Постановами ОАГС та ВГСУ від 29.12.14 р. та 10.03.15 р. ухвала господарського суду від 18.11.14 р. залишена в силі.
Наразі припинення провадження у справі про банкрутство відповідача в порядку п.1 ст.80 ГПК України, за тієї умови, що реєстр кредиторів не було затверджено судом, та за результатами розгляду справи з припиненням провадження у ній строк позовної давності не переривався, не зупинявся, тобто, правові наслідки щодо погашення боргу в порядку п.2 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не настали.
Разом з цим, так як заборгованість по оплаті наданих послуг, виконаних робіт згідно п.3.2. договору обліковується за спливом 10 банківських днів з моменту виконання робіт, надання послуг та складання з цих підстав відповідних первинних документів, виставлення до оплати відповідачу рахунків-фактур, мало місце виникнення заборгованості по кожному первинному документу, що підтверджував таку обставину. Відповідно до цього, з огляду на наявні у справі платіжні доручення №351 від 16.06.2010р., №305 від 16.08.2011р., №263 від 13.07.2011р., №113 від 10.05.2011р. на суму 1294,20грн., №852 від 01.12.2014р., №731 від 21.08.2013р., №1114 від 13.12.2013р., №367 від 26.07.2012р., №528 від 19.09.2012р., загалом на суму 18088,20грн., якими відповідачем оплачувались рахунки-фактури саме за 2010-2014р.р., у суду відсутні підстави вважати такі платежі як оплату боргу, що виник з 25.12.2001р. Також, із акту звірки взаєморозрахунків, станом на 01.10.2011р., підписаного між сторонами, вбачається здійснення оплат 27.03.2001р., 24.12.2004р., 14.10,2003р., 24.02.2005р., 24.01.2001р., загалом на суму 17087грн., і які не можуть вважатися діями по перериванню строку позовної давності по заборгованості за договором №029000 від 25.12.2001р., оскільки є доказом оплати боргу за відповідними первинними документами та рахунками-фактурами. Не є доказами переривання строків позовної давності зазначені позивачем листи від 02.02.2005р., від 28.01.2008р., укладення 21.01.2011р. між сторонами додаткової угоди до договору, підписання акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2011р., оскільки з врахуванням обчислення строку позовної давності відповідно до складених первинних документів, то і початок його спливу провадився відповідно через 10 банківських днів з дати укладення кожного із них. Водночас, визнання боргу боржником поза строком позовної давності, що сплив, не відновлює та не перериває його.
Також, з врахуванням висновку судового експерта від 30.09.2016р. №7819/02, яким встановлено, що підписи на гарантійних листах №001-121 від 18.08.2005р., №001-457 від 27.12.2007р. виконані не ОСОБА_10 та не ОСОБА_11, - гарантійні листи №001-121 від 18.08.2005р., №001-457 від 27.12.2007р. не є доказом переривання строку позовної давності.
Така позиція суду узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Вищого господарського суду України від 24.03.2014р. по справі №910/15687/13, від 09.04.2013р. по справі №5002-15/3174-2012, від 26.02.2014р. по справі №5020-1750/2011, від 16.05.2016р. по справі №908/5068/15, від 22.09.2015р. по справі №907/355/15, від 22.09.2015р. по справі №910/3133/15-г.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи, надані послуги в сумі 793583,69грн., однак, за умови прострочення позивачем строку позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення боргу, не доведенням обставин поважності пропуску такого строку, суд відмовляє ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення боргу.
Як наслідок відмови судом у стягненні основного боргу, позовні вимоги позивача стосовно стягнення пені, індексу інфляції, трьох процентів річних судом не підлягають задоволенню.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства, суд, в повній мірі відмовляє позивачу в задоволенні позову.
Згідно ст.49 ГПК України судові витрати, а саме судовий збір, відноситься за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Відмовити повністю позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Повний текст рішення складено 16 грудня 2016 р.
Головуючий суддя І.А. Малярчук
Суддя С.П. Желєзна
Суддя Г.І. Гуляк