"12" грудня 2016 р.Справа № 916/2768/16
За позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА»;
До відповідачів: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7»
2.Товариства з обмеженою відповідальністю Науково технічне підприємство «Зелений Світ»
про стягнення
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача 1: не з'явився;
Від відповідача 2: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 10.10.2016р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково технічне підприємство «Зелений Світ» збитків у розмірі 275268,03грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2016р. порушено провадження у справі №916/2768/16.
31.10.2016р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково технічне підприємство «Зелений Світ» надійшов вдзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
07.11.2016р. від представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» надійшло клопотання про призначення судової експертизи.
07.11.2016р. позивач надав до суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7»
22.11.2016р. від представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» надійшли обґрунтування до позовної заяви.
01.12.2016р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» надійшло уточнене клопотання про призначення судової експертизи.
08.12.2016р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково технічне підприємство «Зелений Світ» надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 12.12.2016р. у режимі відеоконференції.
Відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7» в засідання суду не з'явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.11.2016р.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 “Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Враховуючи викладене, справа розглядається без участі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7» за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 12.12.2016р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначає позивач, 13.05.2005р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7» було укладено правочин, щодо поставки труб ПЄ-100 SDR у асортименті на загальну суму 99245,76 грн. Труби були придбані для виконання робіт за договором Підряду № 14/Б2 від 22.04.2015 року, укладеного з ТОВ «Будова» для монтажу зовнішніх мереж внутрішнього протипожежного водопроводу на об'єкті будівництва: багатоповерхового житлового комплексу з вбудованими прибудованими приміщеннями громадського призначення , двоповерховим торгівельним центром, та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55.
Як стверджує позивач, укладення правочину підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами а саме: рахунком на оплату № С1305 від 13.05.2015 року на загальну суму 99245,76 гривень, видатковою накладною № 357 від 20.05.2015 року на вивіз придбаної продукції зі складу у місті Одеса, вул. М. Боровського, 33, платіжним дорученням на сплату товару № 434 від 14.05.2015 року на суму 99245,76 гривень,сертифікат якості № 11/05 виробника - другого відповідача ТОВ НТП «Зелений Світ».
Як вказує позивач, придбані труби були укладені та змонтовані у зовнішніх мережах внутрішнього протипожежного водопроводу на об'єкті будівництва: багатоповерхового житлового комплексу з вбудованими прибудованими приміщеннями громадського призначення, двоповерховим торгівельним центром, та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55. Через вказані труби повинна подаватися вода для систем пожежогасіння на об'єкті, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55.
Як зазначає позивач, після змотування вказаної системи при випробуванні труби не витримали напруги, яка передбачена сертифікатом якості, прорвали або дали течу на трасі подачі води, що ціликом привели у негідність змонтовану систему пожежогасіння.
Таким чином позивач вважає, що придбана продукція виготовлена другим відповідачем ТОВ НТП «Зелений світ», та придбана через відповідача ТОВ «Пегас-7» не відповідає якості, передбаченої Сертифікатом якості № 11/05 виданого на підставі ДСТУ Б.В.2.7-151:2008.
В подальшому, як вказує позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» було вимушене укласти договір №080915 від 08.09.2015 року з субпідрядною організацією ПП «Техноенергобуд» по виконанню нових робіт на вказаному об'єкті м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55. за договором підряду №№ 14/Б2 від 22.04.2015 року з КП «Будова», так як самостійно не могло виконати роботу у зв'язку з відсутністю матеріалів та спеціалістів та у зв'язку з виконанням робіт вже на іншому об'єкті.
Відповідно договору № 080915 від 08.09.2015 року з субпідрядною організацією ПП «Техноенергобуд» по виконанню нових робіт на вказаному об'єкті м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» було сплачено за Протоколом на Договірну ціну 275268,03грн.
Як зазначає позивач, вказана сума - є прямими збитками ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА», понесеними з вини відповідачів, які поставили неякісну продукцію, що привело до повної переробки змонтованої системи пожежогасіння, що влесне, на думку позивача і стало підставою для звернення ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» до господарського суду Одеської області за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Представник позивача зазначає, що труби були придбані для виконання робіт за договором Підряду № 14/Б2 від 22.04.2015 року, укладеного з ТОВ «Будова» для монтажу зовнішніх мереж внутрішнього протипожежного водопроводу на об'єкті будівництва: багатоповерхового житлового комплексу з вбудованими прибудованими приміщеннями громадського призначення , двоповерховим торгівельним центром, та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55.
Однак, господарський суд Одеської області звертає увагу, що жодних належних та допустимих доказів даних тверджень з боку позивача не наведено. Правовідносини між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7» підтверджують лише рахунок на оплату № С1305 від 13.05.2015 року на загальну суму 99245,76 гривень, видаткова накладною № 357 від 20.05.2015 року на вивіз придбаної продукції зі складу у місті Одеса, вул. М. Боровського, 33, та платіжне доручення на сплату товару № 434 від 14.05.2015 року на суму 99245,76.
Суд зазначає, що в рахунку та накладній вказано договір поставки, тобто жодних договірних зобов'язань з боку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7» щодо поставки труб для виконання робіт саме за договором Підряду № 14/Б2 від 22.04.2015 року, укладеного з ТОВ «Будова» для монтажу зовнішніх мереж внутрішнього протипожежного водопроводу на об'єкті будівництва: багатоповерхового житлового комплексу з вбудованими прибудованими приміщеннями громадського призначення, двоповерховим торгівельним центром, та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55.
Господарський суд Одеської області звертає увагу, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» придбало дану продукцію, для здійснення власної господарської діяльності, без зауважень отримало її, що підтверджується відповідною видатковою накладною, а тому подальша відповідність даної продукції саме конкретному договору підряду не може впливати на права та обов'язки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7» так як підрядник, повинен самостійно враховувати чи відповідає конкретна продукція використанню в процесі виконання робіт по даному договорі підряду.
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» не надало належних та допустимих доказів, що на виконання договору Підряду № 14/Б2 від 22.04.2015 року, укладеного з ТОВ «Будова» ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРТЕХБЕЗПЕКА» використовувались саме ті труби які були поставлені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7».
Суд звертає увагу, що предметом спору по справі №916/2768/16 є відшкодування збитків, які складаються з суми договору № 080915 від 08.09.2015 року з субпідрядною організацією ПП «Техноенергобуд» по виконанню нових робіт на об'єкті за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога, а саме 275268,03грн. тобто саме вартість повної переробки змонтованої системи пожежогасіння. Однак позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, що саме через прорив труби вся система була знищена.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Згідно з вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 18.03.2015р. у справі №3-18гс15, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах.
Отже, господарський суд зазначає, що позивачем не доведено наявність вини ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-7» у псуванні всієї системи пожежогасіння, яка була предметом договору підряду № 14/Б2 від 22.04.2015 року так, як не доведено, власне, що ці труби були виготовлені саме для цілей які складають предмет договору № 14/Б2 від 22.04.2015 року а також те , що вони там застосовувались.
Обов'язок доведення грошового вираження шкоди також покладається на позивача, яким, власне також не було надано належних та допустимих доказів того, яким чином поставка продукції на суму 99245,76 грн. могла спричинити збитки по договору підряду у розмірі 275268,03 грн.
Як похідна умова вважається не доведеною також і причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до чинного законодавства обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а саме у зв'язку з відсутністю доказів які підтверджують що поставка труб для виконання робіт відбулась саме за договором Підряду № 14/Б2 від 22.04.2015 року, укладеного з ТОВ «Будова» для монтажу зовнішніх мереж внутрішнього протипожежного водопроводу на об'єкті будівництва: багатоповерхового житлового комплексу з вбудованими прибудованими приміщеннями громадського призначення, двоповерховим торгівельним центром, та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55. позовні вимоги є не обґрунтованими.
Крім цього, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи по справі (з урахуванням уточнень від 01.12.2016р.) у зв'язку з тим, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Предметом розгляду справи №916/2768/16, є відповідність продукції яка була предметом договору поставки, для виконання робіт саме за договором Підряду № 14/Б2 від 22.04.2015 року, укладеного з ТОВ «Будова» а тому, судом надано правову оцінку спірних правовідносин.
Інші документи, наявні у матеріалах справи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтується на вільному тлумаченні чинних нормативно-правових актів, не підтверджені належними та допустимими засобами доказування а тому є недоведеними, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.12.2016р.
Суддя О.Ю.Оборотова