ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.12.2016Справа №910/16389/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"
про стягнення 143 065,83 грн.
Представники сторін:
від прокуратури: Вакулюк Д.С. - службове посвідчення № 041070 від 03.02.2016 р.;
від позивача: Неговська О.М. - представник за довіреністю № 7-4/272 від 29.02.2016 р.;
від відповідача: Бабанін А.М. - представник за довіреністю № б/н від 31.12.2015 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Чернігівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" про стягнення 143 065,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.02.2016 року між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №584.
У порушення взятих на себе зобов'язань ТОВ "Лаян Віннер" орендну плату з березня 2016 року не сплачує, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 01.03.2016 року по 15.07.2016 року в розмірі 114 377,22 грн.
У зв'язку з несплатою орендної плати позивач розірвав договір.
ТОВ "Лаян Віннер" повернув майно 31.07.2016 року.
У зв'язку з несплатою орендної плати та несвоєчасним поверненням майна, заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся в суд з вимогами про стягнення з ТОВ "Лаян Віннер" на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради заборгованості з орендної плати в сумі 114 377,22 грн., пені в сумі 6 745,74 грн. та неустойки у сумі 21 942,87 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/16389/16 позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури на ухвалу господарського суду м. Києва від 08.09.2016 року у справі №910/16389/16 задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №910/16389/16 скасовано. Справу направлено до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.11.2016 року.
В судовому засіданні 28.11.2016 року оголошено перерву до 19.12.2016 року.
В судовому засіданні 19.12.2016 року представник відповідача подав заяву про розстрочку виконання рішення.
Представник позивача заперечував проти даної заяви.
Прокурор заперечував проти даної заяви.
Представник відповідача подав додаткові докази по справі.
Прокурор позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Виступ представника відповідача, відповідно до якого визнав позовні вимоги.
Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з розрострочкою виконання рішень на шість місяців.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
08.02.2016 року між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №584.
Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове приміщення, що займає частину одноповерхової нежитлової будівлі (з літ. "2-1" по літ. "2-5", літ. "2-5а", з літ. "2-7" по літ. "2-18" літ. "2-18а", літ. "2-19", літ. "2-19а", літ. "2-19б", літ. "2-20", літ. "2-21", літ. "І", крім того площа спільного користування літ. "ІІ", літ. "3-1", літ. « 3-2» згідно з інвентаризаційною справою № 7230) даті - майно, що належить територіальній громаді м. Чернігова.
Місцезнаходження майна: м. Чернігів, вул. Войкова, 5;
Загальна площа 321,9 кв.м (корисна площа - 310,8 кв.м, крім того площа спільного користування - 11,1 кв.м, частина орендаря для розрахунку орендної плати - 5,55 кв.м);
Вартість майна площею 321,9 кв.м, у тому числі площа спільного користування 11,1 кв.м згідно з висновком про вартість майна станом на 17.11.2015 становить 1 263 685,00 грн.;
Знаходиться в оперативному управлінні орендодавця.
Згідно з п.1.2 договору, майно передається в оренду для розміщення медичних комісій.
Стан майна на момент укладання договору визначається в акті ириймання-передавання (п.1.3 договору).
Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Вступ орендаря у строкове платне користування майном настає у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання акта приймання-передавання майна (п.2.1 договору).
08.02.2016 року між сторонами підписано акт приймання-передавання майна, що надається в оренду.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п.10.1 договору, цей договір діє з 08 лютого 2016 року до 31 січня 2019 року включно.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата, є платежем, який орендар вносить орендодавцю незалежно від наслідків господарської діяльності і визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Чернігова, затвердженої рішенням міської ради від 30.07.2007 (19 сесія 5 скликання) зі змінами та доповненнями, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2015 року 21 257 грн. 16 коп.
Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2016 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень, лютий 2016 року.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним - законодавством (п.3.2 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, що друкується Мінстатом України (п.3.3 договору).
Відповідно до п.3.4 договору, установлену в п.3.1 орендну плату орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок орендодавця 35422205031717 в ГУДКСУ у м. Чернігові Чернігівської області, МФОЛ 853592 щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до п.5.2 договору, своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату. На вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків за орендними платежами і оформляти відповідні акти звіряння.
Як зазначено позивачем, у порушення взятих на себе зобов'язань відповідач орендну плату з березня 2016 року не сплачує, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 114 377,22 грн. з 01.03.2016 року по 15.07.2016 року.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за період з 01.03.2016 року по 15.07.2016 року (включно) за договорам у відповідача перед позивачем в сумі 114 377,22 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і визнаний відповідачем, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення орендної плати в розмірі 6 745,74 грн. за період з 01.03.2016 року по 15.07.2016 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 6 745,74 грн.
У зв'язку з несплатою орендарем плати за користування майном з березня по червень 2016 року позивач листом №7-4/948 від 02.07.2016 року повідомив відповідача про відмову від договору оренди та просив сплатити заборгованість в сумі 105 195,64 грн. та негайно повернути об'єкт оренди шляхом підписання акту приймання-передавання майна.
Вищезазначений лист отриманий відповідачем 15.07.2016 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03049 07366501.
Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до п.8.3 договору, орендодавець має право відмовитися від цього договору і вимагати повернення майна орендодавцю, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд. У разі відмови орендодавця від договору, він є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
Таким чином, договір оренди є розірваним з 15.07.2016 року.
Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю (п.10.10 договору).
Відповідно до п. 10.11 договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складанню акта приймання-передавання покладається на орендаря.
В матеріалах справи наявний акт приймання-передавання майна від 31.07.2016 року відповідно до якого відповідачем повернено позивачу майно.
У зв'язку з несвоєчасним поверненням майна позивачем нарахована неустойка з 16.07.2016 року по 31.07.2016 року в сумі 21 942,87 грн.
Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до п.5.11 договору з моменту припинення або розірвання договору по день підписання акта приймання-передавання майна включно, якщо обов'язки щодо повернення майна орендарем не виконуються, сплачувати орендодавцю неустойку за кожний день прострочення у розмірі подвійної плати за користування майном, що розраховується від суми орендної плати за останній місяць оренди.
Враховуючи вищезазначене, вимоги прокуратури щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 21 942,87 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача просив суд розстрочити сплату заборгованості в сумі позову 143 065,83 грн., в наступному порядку до 30 грудня 2016 року - 23 844,31 грн., до 30 січня 2017 року - 23 844,31 грн., до 28 лютого 2017 року - 23 844,31 грн., до 30 березня 2017 року - 23 844,31 грн., до 30 квітня 2017 року - 23 844,31 грн., до 30 травня 2017 року - 23 844,31 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що сума загальної заборгованості для ТОВ «Лаян Віннер» є досить обтяжливою, оскільки в державі відбуваються високі інфляційні процеси, а фінансове становище відповідача не дозволить одразу виконати рішення суду, внаслідок чого можливе доведення відповідача до стану банкрутства і в подальшому ліквідації та неможливості доступу населяння до якісного і доступного медичного обслуговування, оскільки метою діяльності для ТОВ «Лаян Віннер» є саме надання населенню якісних медичних послуг.
Приймаючи до уваги доводи відповідача, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення наступним шляхом: в сумі позову 143 065,83 грн., в наступному порядку до 30 грудня 2016 року - 23 844,31 грн., до 30 січня 2017 року - 23 844,31 грн., до 28 лютого 2017 року - 23 844,31 грн., до 30 березня 2017 року - 23 844,31 грн., до 30 квітня 2017 року - 23 844,31 грн., до 30 травня 2017 року - 23 844,31 грн.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, п. 6 ч. 1 ст. 83 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (03049, м. Київ, вулиця Курська, будинок 10; ідентифікаційний код: 35007886) на користь Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вулиця Мстиславська, 8, ідентифікаційний код: 14227121) основний борг в розмірі 114 377 (сто чотирнадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 22 коп., пеню в розмірі 6 745 (шість тисяч сімсот сорок п'ять) грн. 74 коп., неустойку в розмірі 21 942 (двадцять одна тисяча дев'ятсот сорок дві) грн.. 87 коп. розстрочивши виконання рішення та встановивши наступний порядок оплати:
до 30 грудня 2016 року - 23 844,31 грн.,
до 30 січня 2017 року - 23 844,31 грн.,
до 28 лютого 2017 року - 23 844,31 грн.,
до 30 березня 2017 року - 23 844,31 грн.,
до 30 квітня 2017 року - 23 844,31 грн.,
до 30 травня 2017 року - 23 844,31 грн.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (03049, м. Київ, вулиця Курська, будинок 10; ідентифікаційний код: 35007886) на користь прокуратури Чернігівської області (14000, м. Чернігів, вул.. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 02910114, р/р 35215093006008 ДКСУ м. Київ, МФО 82017) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 99 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 22.12.2016 року.
Суддя С.М.Мудрий