ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.12.2016Справа №910/7885/16
За первісним позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»
до товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національний банк України
про стягнення заборгованості
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»
до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»
про визнання відсутнім права стягнення за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013
Суддя Ковтун С.А.
Представники учасників процесу:
від ПАТ «Альфа-Банк» Войтович С.О. (за дов.)
від ТОВ «М.С.Л.» Кучерук Н.С. (за дов.)
від НБУ Голєв Ю.В. (за дов.)
Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» про стягнення 32309876,02 грн. за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013, з яких: 22000000,00 грн. заборгованість за кредитом, 4845859,43 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4908944,54 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 555072,05 грн. пені за прострочення сплати процентів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем порушено зобов'язання щодо повернення кредиту та не сплачено проценти за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи настання у відповідача обов'язку повернення кредиту позивач посилається на те, що відповідач прострочив повернення частини траншу у розмірі 1000000 грн., внаслідок чого у банку виникло право вимагати дострокового повернення всього кредиту.
Суд своєю ухвалою від 28.04.2016 порушив провадження у справі № 910/7885/16.
Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі з огляду на таке.
- відповідач не погасив черговий транш у зв'язку з введенням щодо відповідача санкцій Указом Президента України № 549/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та покладення на банки обов'язку блокувати кошти відповідача постановою Правління Національного банку України від 01.10.2015 № 654, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні вказаного зобов'язання та правих підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді дострокового повернення кредиту та стягнення пені;
- відповідач у пункті 10.6 договору доручив позивачу самостійно списувати наявну заборгованість за кредитним договором, однак позивач таким правом на скористався, та своєю бездіяльністю фактично сприяв утворенню штрафних санкцій.
23.05.2016 суд залучив до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національний банк України.
21.07.2016 товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» звернулося з зустрічною позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013.
На думку позивача, за зустрічним позовом, спірний договір є недійсним з підстав невідповідності законодавству України:
- в ньому не передбачена відповідальність банку у випадку невиконання чи неналежного виконання останнім умов укладеного договору, що суперечить ч. 2 ст. 345 ГК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
- договір суперечить вимогам ст. 207 ГК України, оскільки допускає односторонню відмову банка від зобов'язання, надає право банку здійснювати контроль за фінансовим станом і діяльністю позичальника, передбачає право банку на списання коштів.
Суд своєю ухвалою від 21.07.2016 порушив провадження за зустрічним позовом та прийняв його для спільного розгляду з первісним.
05.09.2016 суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.
До прийняття рішення по справі (18.10.2016) позивач за первісним позовом подав заяву про уточнення позову, яка, за своєю правовою природою, є заявою про зменшення розміру частини позовних вимог. Зокрема, позивач зменшив розмір вимог про стягнення заборгованості за кредитом до 6719079,97 грн. та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом до 4908944,54 грн., оскільки під час розгляду справи в суді позивач списав з рахунків відповідача 15280920,03 грн. в погашення заборгованості за договором. Також позивач подав суду додаткову угоду № 11 від 15.09.2016 до договору про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013, за умовами якої сторони домовилися, що пеня, передбачена пунктом 11.1 договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів, що мало та/або матиме місце в період з 01.10.2015 по 30.09.2016 (включно) не стягується.
До початку розгляду справи по суті (01.12.2016) позивач за зустрічним позовом подав заяву «про зміну предмету позову», відповідно до якої позовною вимогою є визнання відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» права стягнення кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013. Дана вимога обґрунтована тим, що до товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» застосовані персональні спеціалізовані економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а тому у нього відсутній обов'язок щодо сплати кредитних коштів.
Також до початку розгляду справи по суті (01.12.2016) позивач за зустрічним позовом подав іншу заяву «про зміну предмету позову», відповідно до якої позовною вимогою є визнання відсутності у публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» права на стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013.
Вимоги за вказаними заявами обґрунтовані тим, що до товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» застосовані персональні спеціалізовані економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а тому у нього відсутній обов'язок щодо сплати кредитних коштів та відсутні права у банку вимагати стягнення коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду справи по суті змінити або предмет або підставу позову.
Оскільки заяви позивача за зустрічним позовом пов'язані із одночасною зміною і підстав і предмету зустрічного позову, суд не приймає вказані заяви до розгляду.
Після відмови у прийнятті заяв товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» до початку розгляду справи по суті було подано заяву про зміну предмету позову. Згідно з даною заявою, товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» просить вважати відсутнім права стягнення за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013. Підстави позову, викладенні у зустрічному позові, залишились незмінними.
За таких обставин, дана заява товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» прийнята судом до розгляду.
Після початку розгляду справи по суті (12.12.2016) товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» подало письмові пояснення, вважаючи їх доповненням підстав зустрічного позову новими обставинами та правовими нормами. Наводячи додаткові обставини товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» посилається на те, що до нього застосовані персональні спеціалізовані економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» подало ряд клопотань:
- про призначення у справі судової експертизи фінансово-кредитних операцій, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Дане клопотання судом відхилено з підстав,зазначених нижче;
- про виклик працівників публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» для дачі пояснень щодо причин несписання коштів з товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» на підставі п. 10.6 договору. Відмовляючи в даному клопотанні суд виходив як з невідповідності заявленого клопотання вимогам ст. 30 ГПК України, оскільки не визначені особи (прізвище, посада тощо), яких слід викликати для надання пояснень, так і з необґрунтованості клопотання - при вирішенні питання належного виконання оцінці підлягають доводи про наявність механізму договірного списання, а не з'ясування причин його невикористання;
- про залишення первісного позову без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України, оскільки позивач за первісним позовом не подав оригінали документів, доданих до позовної заяви. Клопотання судом відхилено за відсутності жодних даних про те, що подані копії не відповідають оригіналам. Можливість долучення копій документів як письмових доказів передбачена законом (ст. 36 ГПК України);
- про вихід за межі позовних вимог та визнати відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» обов'язку щодо сплати кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013. Клопотання судом відхилено з підстав,зазначених нижче;
- про вихід за межі позовних вимог та визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії від 27.09.2013 № 138/13. Клопотання судом відхилено з підстав,зазначених нижче;
- про відкладення розгляду справи, оскільки існують достатні правові підстави для відкладення розгляду справи, та про зупинення провадження у справі до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви. Клопотання відхилені як такі, що не ґрунтуються на приписах ст. 77 та 79 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
27.09.2013 публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (Банк) та товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії № 138/13 (далі - Договір), за яким Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті з лімітом 30000000,00 грн.
Строк дії Договору до 31 грудня 2016 року.
У день укладення Договору позивач відкрив позичальнику кредитну лінію та позичковий рахунок.
Згідно з пунктом 4.2 Договору про відкриття кредитної лінії, банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміту кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між позичальником і Банком, у строк не пізніше 2 (двох) календарних днів з дня укладення. Додаткові угоди про надання траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 10.2 цього Договору.
Банк та позичальник уклали такі додаткові угоди про надання траншів:
- додаткову угоду №10 від 18.11.2014, згідно з якою Банк надав позичальнику транш в розмірі 10000000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 93130. Строк повернення даного траншу встановлений угодою про внесення змін від 13.08.2015 до даної додаткової угоди;
- додаткову угоду №11 від 24.11.2014, згідно з якою Банк надав позичальнику транш в розмірі 3000000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 686175. Строк повернення даного траншу встановлений угодою про внесення змін від 13.08.2015 до даної додаткової угоди;
- додаткову угоду №12 від 27.11.2014, згідно з якою Банк надав позичальнику транш в розмірі 7000000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 88331. Строк повернення даного траншу встановлений угодою про внесення змін від 13.08.2015 до даної додаткової угоди;
- додаткову угоду №13 від 03.12.2014, згідно з якою Банк надав позичальнику транш в розмірі 5000000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 94685. Строк повернення даного траншу встановлений угодою про внесення змін від 13.08.2015 до даної додаткової угоди;
- додаткову угоду №14 від 17.12.2014, згідно з якою Банк надав позичальнику транш в розмірі 5000000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 95239. Строк повернення даного траншу встановлений угодою про внесення змін від 13.08.2015 до даної додаткової угоди.
Загалом позивач надав позичальнику грошові кошти в розмірі 30000000,00 грн..
Крім того, факт отримання коштів товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» визнається, і у суду відсутні сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільного визнання їх позичальником. З огляду на ці обставини судом було відхилено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» про призначення у справі судової експертизи фінансово-кредитних операцій.
За п. 6.2 Договору проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Додатковою угодою № 7 від 31.10.2014 пункт 9.1 Договору було викладено в новій редакції, відповідно до якої позичальник повинен повернути Банку кредит шляхом повернення кожного траншу у строки, що визначені в додатковій угоді, на підставі якої цей транш наданий, але у будь-якому випадку не пізніше ніж у день закінчення строку дії кредитної лінії.
Додатковою угодою № 9 від 13.08.2015 був встановлений порядок зменшення ліміту кредитної лінії, відповідно до якої позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення траншів, визначений згідно з пунктом 9.1 цього Договору, зобов'язаний здійснювати часткове повернення кредиту таким чином, щоб він не перевищував ліміти, встановлені в п. 9.3 цього Договору.
Позичальник зобов'язаний здійснити усі платежі на користь Банку за цим Договором так, щоб Банк одержав усі належні йому суми у повному обсязі, без зарахування зустрічних вимог та без відрахування будь-яких комісій банків-кореспондентів або інших витрат, пов'язаних з переказом коштів (п. 10.5 Договору).
За п. 11.6 Договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання інших зобов'язань позичальника за цим Договором у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги у разі суттєвого порушення позичальником цього Договору.
13.08.2015 сторони уклали додаткову угоду про внесення змін № 1 до додаткової угоди № 10 від 18.11.2014 (про надання траншу) до Договору, згідно з якою погодили викласти п. 5 додаткової угоди в новій редакції такого змісту:
« 5. На виконання пункту 9.1 основного договору встановити, що позичальник зобов'язаний повернути транш частинами у такі терміни:
а) 1000000,00 грн. - 31.08.2015;
б) 1000000,00 грн. - 30.09.2015;
в) 1000000,00 грн. - 30.10.2015,
при цьому повернення кредиту або його частини повинно бути здійснене з урахуванням вимог пункту 9.3 основного договору та таким чином, щоб кредит не перевищував ліміт кредитної лінії, визначений пунктом 1.2 основного договору станом на відповідну дату. Повернення траншу або його частини до настання відповідного терміну, встановленого у цьому пункті, вважається достроковим (крім повернення, що здійснюється згідно з п. 9.3 основного договору».
Позичальник в строк до 30.09.2015 частину траншу в розмірі 1000000,00 грн. не повернув. Дана обставина визнається товариством з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.», про що свідчать викладені у відзиві обставини, так і надані представником пояснення у судових засіданнях.
06.10.2015 Банк надіслав позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.
Позичальник вимогу Банку не виконав.
Станом на 21.04.2016 заборгованість за кредитом становила 22000000,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 4908944,54 грн..
В подальшому Банк, в порядку п. 10.6 Договору, здійснив договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в розмірі 15280920,03 грн., внаслідок чого заборгованість за кредитом зменшилась до 6719079,97 грн., а заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - до 4908944,54 грн..
Таким чином на день розгляду справи позичальник повинен сплатити Банку 6719079,97 грн. заборгованості за кредитом, 4908944,54 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч 1, ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості: 6719079,97 грн. - за кредитом, 4908944,54 грн. - за процентами, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Списання грошових коштів з рахунку клієнта у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом, в силу ст. 1071 ЦК України, є правом банку, не використання якого не нівелює та не спростовує обов'язку клієнта належного виконання прийнятих на себе зобов'язань. А тому невжиття заходів банком щодо договірного списання грошових коштів не свідчить про відсутність прострочення клієнта.
Таким чином, позовні вимоги Банку щодо стягнення 6719079,97 грн. заборгованості за кредитом та 4908944,54 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 11.1 Договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або комісії за управлення кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.
Станом на 21.04.2016 Банк нарахував позичальнику 4845859,43 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 555072,05 грн. пені за прострочення сплати процентів.
15.09.2016 сторони уклали додаткову угоду № 11 до Договору, в п. 2 якої домовилися, що пеня, передбачена пунктом 11.1 Договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів, що мало та/або матиме місце в період з 01.10.2015 по 30.09.2016 (включно) не стягується, що свідчить про відсутність підстав для стягнення на момент прийняття рішення даних коштів.
Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» за зустрічним позовом про визнання відсутнім права стягнення за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013 задоволення не підлягають з огляду на таке.
Визначення неправомірності поведінки порушника права, в даному випадку публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», є необхідною передумовою для визнання відсутності права.
Водночас, наводячи обставини щодо застосування до нього персональних спеціалізованих економічних та інші обмежувальних заходів (санкцій), товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» не наводить обставин неправомірності поведінки публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк».
Законодавчі акти, на підставі яких до товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» застосовані персональні спеціалізовані економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), не містять приписів щодо призупинення чи припинення зобов'язань останнього, що виникли на підставі цивільно-правових договорів.
Невідповідність Договору вимогам законодавства України також не може бути підставою для визнання відсутнім права стягнення за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013, оскільки в даному випадку Цивільний кодекс України зумовлює настання інших правових наслідків (ст.ст. 203, 215 ЦК України).
Вихід за межі позовних вимог є правом суду, яке пов'язано з захистом прав і законних інтересів позивача. Водночас, суд не вбачає обставин, які би свідчили про неправомірність дій публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», захистом від яких стала б необхідність реалізації судом прав, передбачених ст. 83 ГПК України.
А тому клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» про вихід за межі позовних вимог та визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії від 27.09.2013 № 138/13, рівно як і клопотання про вихід за межі позовних вимог та визнання відсутності у товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» обов'язку щодо сплати кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 138/13 від 27.09.2013, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.», оскільки неправильні дії останнього призвели до звернення з первісним позовом до суду. Судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Первісний позов про стягнення 6719079,97 грн. заборгованості за кредитом та 4908944,54 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (вул. Шовковична, 50 літ. «А», м. Київ, 01004 код 30109292) на користь публічного акціонерного товариства акціонерного «Альфа-Банк» (вул. Десятинна, 4/6, м. Київ, 01001, код 23494714) 6719079,97 грн. заборгованості за кредитом, 4908944,54 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 206700,00 грн. судового збору.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення підписано 21.12.2016.
Суддя С. А. Ковтун