ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.12.2016Справа №910/21675/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Про стягнення 4 772,24 грн.
Представники:
від позивача: Люта В.В. - по дов. №б/н від 0611.2015р.
від відповідача: ОСОБА_3 - по дов №7 від 01.01.2016р.
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останньої 4 772,24 грн. заборгованості по орендній платі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/21675/16. Розгляд справи призначено на 19.12.2016.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні 19.12.2016 підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2016 року та поданому відзиві проти задоволення позову частково заперечував, визнавав борг за оренду приміщення за один місяць. В іншій частині позовних вимог просив відмовити у зв»язку з тим, що приміщення було фактично передано в орендне користування в середині червня. 15.08.2016р. представником відповідача було встановлено, що на орендованій у позивача площі встановлене не відповідача, інше обладнання.
В судовому засіданні 19.12.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,-
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
01.06.2016р. між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (надалі позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору сторони поголили, що орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежитлове приміщення (частину приміщення), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - частину нежитлового приміщення загальною площею 0.85 кв.м.
Відповідно до пункту 1.3. строк оренди приміщення з 01.06.2016 року (з дня підписання сторонами акту прийому-передачі) по 30.04.2017 року.
Згідно з пунктом 3.1. договору за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату в розмірі: - з 01 червня 2016 року - 1 853,41 грн., в т.ч. ПДВ - 20% на місяць; - з 01 липня 2016 року - 927,17 грн., в т.ч. ПДВ - 20% на місяць.
Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що орендна плата включає всі платежі, передбачені законодавством (в тому числі плату за електроенергію, опалення, водопостачання, водовідведення).
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 01.06.2016 підписано акт приймання-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування нежитлове приміщення (частину приміщення), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - частину нежитлового приміщення загальною площею 0.85 кв.м.
За доводами позивача, відповідачем, в порушення договірних зобов'язань, не сплачується орендна плата, визначена договором оренди, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 4 286,81 грн.
Отже, спір у справі виник через не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повноти та вчасності оплати отриманих послуг.
Позивач звернувся до відповідача з листом про відмову від договору та запросив останнього на 19.09.2016 для повернення приміщення та підписання відповідних документів, зокрема акту приймання-передачі приміщення.
19.09.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі, за яким орендар передав, а орендодавець прийняв з тимчасового користування нежитлове приміщення (частину приміщення), розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - частину нежитлового приміщення загальною площею 0.85 кв.м.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди.
Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.п. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.1., 3.2. Договору оренди строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендних платежів за період з червня 2016 року по вересень 2016 року включно станом на момент вирішення спору настав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті орендних платежів у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 4 286,81 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості по оплаті орендних платежів у сумі 4 286,81 грн., визначених договором оренди, документально доведені та підлягають задоволенню.
Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 388,68 грн., нараховану ним за невиконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної плати за період з червня 2016 року по вересень 2016 року.
Відповідно до пункту 6.2. договору, стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення орендар повинен також сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 6.2. Договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, дійшов висновку, що позивачем здійснено вірний розрахунок, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до Договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 59,28 грн. - інфляційних втрат та 37,47 грн. - 3 % річних.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 59,28 грн. - інфляційних втрат та 37,47 грн. - 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Зважаючи на те, що відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заперечення відповідача, що викладені у письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:
Як вбачається із акту прийому - передачі нежитлового приміщення відповідачем спірне приміщення отримане 01.06.2016р. 19.09.2016р. орендоване приміщення відповідачем повернуто позивачу, що підтверджується актом прийому - передачі нежитлового приміщення. Доказів того, що позивачем обладнання відповідача було переміщено в інше місце відповідач суду не надав.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 4 286,81 грн. основної заборгованості; 388,68 грн. пені; 59,28 грн. втрат від інфляції; 37,47 грн. 3% річних та 1378 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.12.2016р.
Суддя Трофименко Т.Ю.