ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.12.2016Справа №910/19305/16
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
про відшкодування 9 256,09 грн.
Суддя В.О. Демидов
Представники сторін:
від позивача Дмітрієв Р.І. (дов. №343 від 15.06.2016);
від відповідача Чепелянський В.Є. (дов. №3-2016 від 15.12.2015.
встановив :
24.10.2016 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 9 256,09 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0468842.113 від 16.05.2013, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Приватним акціонерним «Страхова компанія «Перша», позивачем було направлено останньому регресну вимогу про виплату 47 327,02 грн. Враховуючи, що відповідачем частково відшкодовано заявлену позивачем суму збитків у розмірі 38 070,93 грн., позивач просить стягнути з відповідача залишок матеріального збитку у розмірі 9 256,09 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2016 порушено провадження у справі №910/19305/16, розгляд справи призначено на 17.11.2016.
07.11.2016 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7/2-28/28784 від 02.11.2016 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АС/2217398.
08.11.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
17.11.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив задовольнити позовні вимоги у розмірі 9 224,82 грн., а в іншій частині позову відмовити, посилаючись на те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, становить 47 295.75 грн., а франшизи дорівнює нулю, у зв'язку із чим відповідач повинен доплатити позивачеві лише 9 224,82 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2016 у зв'язку із неявкою позивача в судове засідання, а також необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 13.12.2016.
29.11.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 13.12.2016 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті справи.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 13.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
16.05.2013 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.0468842.113 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_4.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП.
16.05.2014 о 18 год. 00 хв. водій ОСОБА_4 в с. Солонака Пустомитівського району Львівської області на перехресті вулиць Людкевича-Стрийська, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не наддала дорогу автомобілю НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_5, що наближався праворуч, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів, чим порушила п. 16.12 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з матеріалів справи, у період дії договору страхування було замінено державний номер застрахованого транспортного засобу, зазначений при укладенні договору страхування, проте підтвердженням того, що автомобіль НОМЕР_3, та «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_6, є одним і тим же транспортним засобом, є номер шасі (VIN-код), що зазначений на старому та новому свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу.
В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_5, було пошкоджено, що підтверджується первинною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду, виданою ІДПС групи ДПС ВДАІ з обслуговування Пустомитівського району Львівської області.
Згідно з постановою Сихівського районного суду м. Львова від 24.06.2014 у справі №464/5221/14-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_4 п. 16.12 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
В матеріалах справи міститься заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 19.05.2014, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 16.05.2014, та просив виплатити страхове відшкодування.
Відповідно до висновку №4680 експертного автотоварознавчого дослідження від 10.06.2014, складеного судовим експертом ОСОБА_6 (свідоцтво №899, видане рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ВОО №448045 від 05.01.1998), вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, складає 47 295,75 грн.
Відповідно до страхового акту №1590.206.14.03.01 від 03.07.2014 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_6, в розмірі 35 420,26 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт №17а від 17.07.2014, виставленого ПП ОСОБА_7, відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_6, склав 59 594,00 грн.
На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №1590.206.14.03.01 від 03.07.2014 була здійснена виплата страхового відшкодування у розмірі 35 420,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18396 від 30.07.2014.
Відповідно до страхового акту №1590.206.14.03.02 від 06.08.2014 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Toyota Auris», д.н.з. НОМЕР_6, в розмірі 11 906,76 грн.
На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №1590.206.14.03.02 від 06.08.2014 була здійснена виплата страхового відшкодування у розмірі 11 906,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №20013 від 20.08.2014 та витягом з відомості №288 від 20.08.2014.
Відповідачем, на заяву позивача №1590/2014 від 01.10.2014 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, було частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 38 070,93 грн., що не заперечується сторонами.
Посилаючись на те, що відповідач частково здійснив виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 9 256,09 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.
Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.
Разом з тим, відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
В силу положень пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Статтею 29 зазначеного Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
З урахуванням викладеного страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зобов'язаний відшкодувати завдані застрахованим транспортним засобом збитки, пов'язані з відновлювальним ремонтом, лише з урахуванням зносу.
Відтак, зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» відшкодувати Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Альфа Страхування» спірну суму страхової виплати в розмірі 9 256,09 грн., яка складає вартість фізичного зносу, суд вважає неправомірним та таким, що суперечить положенням статті 29 Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним до регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, складає 47 295,75 грн., що вбачається із висновку №4680 експертного автотоварознавчого дослідження від 10.06.2014, страхового акту №1590.206.14.03.01 від 03.07.2014 та страхового акту №1590.206.14.03.02 від 06.08.2014.
Сума відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_7, у загальному розмірі 47 327,02 грн. була виплачена позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №18396 від 30.07.2014 та платіжним дорученням №20013 від 20.08.2014, а також витягом з відомості №288 від 20.08.2014, на підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 19.05.2014.
Вина особи ОСОБА_4, яка керувала автомобілем НОМЕР_2, встановлена постановою Сихівського районного суду м. Львова від 24.06.2014 у справі №464/5221/14-п.
Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АС/2217398, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_8.
Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АС/2217398 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 0 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 9 256,09 грн., проте враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_5, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, складає 47 295,75 грн., а відповідачем виплачено на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 38 070,93 грн., що не заперечується сторонами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову у розмірі 9 224,82 грн. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30, код 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 19, код 30968986) суму страхового відшкодування у розмірі 9 224 (дев'ять тисяч двісті двадцять чотири) грн. 82 коп. та 1 373 (одну тисячу триста сімдесят три) грн. 34 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання повного тексту рішення 19.12.2016.
Суддя В.О.Демидов