ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.12.2016Справа №910/20464/16
За позовом Приватної організації «Українська ліга авторський і суміжний прав»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 11 015,79 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Сербуль О.Ю. за довіреністю б/н від 03.10.2016.
від відповідача: не з'явився
Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 11015,79 грн., з яких 7 200,00 грн. заборгованість по сплаті винагороди за Договором № КБР-19/04/16 від 19.04.2016, 3 600,00 грн. штрафу за прострочення грошового зобов'язання, відповідно до п. 3.6. Договору, 151,58 грн. інфляційних нарахувань та 64,21 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20464/16 та призначено розгляд справи на 28.11.2016 об 11:00 год.
В судове засідання, призначене на 28.11.2016, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання 28.11.2016 не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.11.2016 не виконав.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2016, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
В судовому засіданні 28.11.2016 судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 14.11.2016 про порушення провадження у справі № 910/20464/16 та встановлено, що сторони вимоги зазначеної ухвали не виконали.
Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 14.11.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 відкладено розгляд справи на 19.12.2016 о 10:30 год.
В судове засідання, призначене на 19.12.2016, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.12.2016, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 14.11.2016 та від 28.11.2016 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому поштові відправлення з наведеними ухвалами Господарського суду міста Києва були направлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2016 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2016, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.12.2016 у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Господарський суд міста Києва
Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.
19.04.2016 між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - УЛАСП) та Фізичною особою-підприємець ОСОБА_1 (далі - користувач) було укладено Договір № КБР-19/04/16 (далі - Договір), за умовами якого:
Відповідно до п. 3.1. Договору, користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів (далі - Твори) шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору та Закону.
Згідно п. 3.3. Договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше, ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.
Частиною 2 п. 3.3. Договору сторони погодили, що, не зважаючи на дату укладення Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору.
Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору та частоти їх використання (ч. 3 п. 3.3 Договору).
Якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки платежу УЛАСП набуває права на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі (п. 3.6 Договору).
Згідно п. 6.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 19.04.2017, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
У випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. Договору дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п. 6.2. Договору).
Додатком № 1 до Договору № КБР-19/04/16 від 19.04.2016 визначено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання Творів. Таким закладом визначено ресторан "Грузинський дім" за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 38.
Згідно підпункту 1.1 п. 1 Додатку № 2 до Договору № КБР-19/04/16 від 19.04.2016 сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 900 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних Додатках до Договору. Загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 900 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (підпункт 1.2. п. 1 Додатку № 2 до Договору).
Крім того, в п. 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.)
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що за період з 19.04.2016 по 31.10.2016 оплата за Договором № КБР-19/04/16 від 19.04.2016 відповідачем не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період складає 7 200,00 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 11 015,79 грн., з яких 7 200,00 грн. заборгованість по сплаті винагороди за Договором № КБР-19/04/16 від 19.04.2016, 3 600,00 грн. штрафу за прострочення грошового зобов'язання, відповідно до п. 3.6. Договору, 151,58 грн. інфляційних нарахувань та 64,21 грн. 3% річних.
Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав, відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України, відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно частини другої ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Частиною третьою ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.
Згідно ч. 5 ст. 48 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № КБР-19/04/16 від 19.04.2016.
З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до п. 6.1 Договору, в спірний період з 19.04.2016 по 31.10.2016 Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Пунктами 3.1, 3.3 Договору, підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 900 грн.
Відповідно до пункту 3.3 Договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.
Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.
Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з 19.04.2016 по 31.10.2016, заборгованість за який складає 7200,00 грн. (основний борг).
Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказаний період в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу за період з 19.04.2016 по 31.10.2016, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 151,58 грн. інфляційних нарахувань, 64,21 грн. 3% річних, 3 600,00 грн. штрафу за прострочення грошового зобов'язання за Договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 151,58 грн. інфляційних нарахувань та 64,21 грн. 3% річних, виходячи зі встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, суд дійшов висновку, що суми інфляційних нарахувань та 3% річних розраховані позивачем у відповідності до вимог Договору та не суперечать нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю: інфляційні нарахування в сумі 151,58 грн. та 3% річних в сумі 64,21 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3600,00 грн. штрафу, у зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 3.6 Договору, сторони погодили, що, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.
Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору щодо строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів за період з квітня по липень 2016 прострочена відповідачем на строк, більший ніж 4 місяці. Враховуючи дане порушення, беручи до уваги положення пункту п. 3.6 Договору, вимога позивача про стягнення 3600,00 грн. штрафу (по 900 грн. за кожний прострочений щомісячний платіж за період з квітня по липень 2016) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 1378,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 7200,00 грн. (сім тисяч двісті гривень 00 коп.) основного боргу, 151,58 грн. (сто п'ятдесят одну гривню 58 коп.) інфляційних нарахувань, 64,21 грн. (шістдесят чотири гривні 21 коп.) 3% річних, 3600,00 грн. (три тисячі шістсот гривень 00 коп.), 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.12.2016
Суддя Гумега О.В.