ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.12.2016Справа №910/19016/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"
до Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"
про стягнення 13 084,58 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
У судовому засіданні брали участь:
Від позивача: Морозова О.В., за довіреністю №342 від 15.06.2016
Від відповідач: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" про відшкодування матеріальної шкоди 13 084,58 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.03.2014 о 08 год. 50 хв. на проспекті Московському в. м. Києві за участю транспортних засобів "Subaru Legace", державний номер НОМЕР_1, транспортного засобу "Hyndai", державний номер НОМЕР_2, та транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19016/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.
Через відділ діловодства суду 03.11.2016 від МТСБУ надійшла відповідь на судовий запит, 08.11.2016 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Сторони уповноважених представників до судового засідання 23.11.2016 не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Ухвалою Господарськогго суду міста Києва від 23.11.2016 відкладено розгляд справи до 14.12.2016, у зв'язку з неявкою представників сторін у призначене судове засідання та не виконанням позивачем вимог ухвали суду.
Через відділ діловодства суду 07.12.2016 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2016 надав суду оригінали документів, для огляду у судовому засіданні, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач уповноважених представників до судового засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 14.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
29.04.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) був укладений договір № 046.0469210.555 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, за умовами якого застраховано ризики, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1.
За вказаним договором вигодонабувачем визначено ОСОБА_4, страхова сума - 80 000,00 грн.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
07.03.2014 о 08 год. 50 хв. на проспекті Московському в м. Києві трапилася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів "Subaru Legace", державний номер НОМЕР_1, транспортного засобу "Hyndai", державний номер АА 6011НЕ та транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про ДТП від 07.03.2014 виданою ІДПС Оболонського РУГУ (копія в матеріалах справи).
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль марки "Subaru Legace", державний номер НОМЕР_1, зазнав пошкоджень.
Згідно з довідкою від 07.03.2014, виданою ІДПС Оболонського РУГУ, особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_2, і його вина встановлена постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.04.2014 у справі № 756/4136/14-п.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
07.03.2014 було складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектна відомість) та ремонтна калькуляція за системою Audatex.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, який є експертом оцінювачем транспортного засобу, було надало звіт № 1340 від 13.03.2014, згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "Subaru Legace", державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження складає 22 079,76 грн.
01.04.2014 позивачем було складено страховий акт № 0786.206.14.01.01, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 21 990,93 грн.
Також 30.05.2014 позивачем було складено страховий акт № 0786.206.14.01.02, згідно з яким сума виплати страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком складає 7 396,98 грн.
На виконання умов договору страхування, позивачем було виплачено страхове відшкодування страхувальнику шляхом перерахування 21 990,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7632 від 02.04.2014 на користь страхувальника через СТО та 7 396,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням №13469 від 04.06.2014 (копія в матеріалах справи).
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону) зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У відповідності до полісу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" № АС/6497835 застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_5.
04.08.2015 відповідачем було виплачено позивачу 16 303,33 грн.
Враховуючи наведене, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулося до господарського суду з даним позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення 6 235,94 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка була відшкодована позивачем страхувальнику.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «ГАЗ», державний номер НОМЕР_3 зокрема, до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування".
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/6497835 встановлена франшиза у розмірі - нуль, а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000, 00 грн.
Дослідивши матеріали справи господарський суд міста Києва визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення завданої шкодив в розмірі 5 776,43 грн., виходячи з наступного.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (винної особи), у межах встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, враховуючи положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.
За загальним правилом згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (пункт 22.1 статті 22 - межами ліміту відповідальності; стаття 29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пунктів 32.4., 32.7. статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1. статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).
Відповідно до пункту 22.1. вищенаведеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
При цьому, згідно з пунктом 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Враховуючи вищевказане, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з врахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Отже, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Наведене вище відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у Постанові від 15.04.2015 у справі №3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, тобто у даному випадку - позивача, визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої Звітом про оцінку транспортного засобу.
Проте, як наведено вище, ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.
07.12.2016 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" подало відзив на позовну заяву та просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги про стягнення страхового відшкодування в розмірі 13 084,58 грн. є незаконними, необґрунтованими та не доведеними, оскільки кошти, що підлягали відшкодуванню у порядку регресу, було сплачено позивачу.
Відповідач зауважив, що позивачем була визначена ціна позову без урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, хоча в звіті № 1340 який складений ФОП ОСОБА_5 від 13.03.2014 вартість відновлювального ремонту була розрахована за Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 145/5/2092 (надалі - Методика), з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та становить 22 079,76 грн.
Крім того, відповідач зазначив, що коефіцієнт фізичного зносу експертом встановлено 0,7000.
Наведений вище висновок щодо обов'язку відповідача, як страховика за договором обов'язкового страхування здійснити виплату (страхове відшкодування) вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей пошкодження у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних втрат із врахуванням франшизи. Тобто, саме в межах фактичних затрат (із вирахуванням франшизи, якщо є), а не в такому ж точному їх розмірі.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. у справі № 910/14337/15 за касаційною скаргою ПрАТ «СК «ВУСО» на постанову КАГС від 17.11.2015 у справі №910/14337.
Як випливає зі звіту, експерт визначив фізичний знос на рівні 0,7000.
Відповідно до договору добровільного страхування позивача з страхувальником передбачена беззаперечна франшиза 200,00 грн.
Відповідачем було виплачено позивачу 16 303,33 грн., з урахуванням коефіцієнту зносу, як це передбачено ст. 29 Закону 0,7000, та безумовної франшизи за договором (200,00 грн.)
Відповідач виконав власний розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до вимог Закону та Методики, і має він наступний зміст:
7113,51+3782,14+18692,26*(1-0,70) - 200 грн. = 16 303,33 грн.
7113,51 грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт згідно АВР;
3872,14 грн. - вартість необхідних для ремонту матеріалів згідно АВР;
18692,26 грн. - сума вартості складових, що підлягає заміні згідно АВР;
0,7 - коефіцієнт зносу для КТЗ відповідно до звіту №1340 від 13.03.2014;
200,00 грн. - безумовна франшиза згідно з договором КАСКО.
Проте відповідно до наданого звіту № 1340 від 13.03.2014, складений ФОП ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "Subaru Legace", державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження складає 22 079,76 грн.
Таким чином, врахувавши вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу "Subaru Legace", державний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження, судом було встановлено, що фактично виплачено позивачем було 29 387, 91 грн., вартість матеріального збитку з урахуванням фізичного зносу становить 22 079,76 грн., франшиза становить 200,00 грн., а відповідачем виплачено позивачу 16 303,33 грн. Отже несплаченою є сума 5576,43 грн.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно заявлених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 20474912) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, 19, ЄДРПОУ 30968986) відшкодування завданої шкоди в розмірі 5 576 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 43 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 591 (п'ятсот дев'яносто одна) грн. 14 коп.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 20.12.2016.
Суддя І.О. Андреїшина