ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.12.2016Справа №910/21245/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/21245/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», с. Гаврилівка,
до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ,
про стягнення 57 440,09 грн.,
за участю представників:
позивача - Чередніченко Л.В. (довіреність від 15.08.2016 № 150/КАМ/Ю);
відповідача - не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - Компанія) про стягнення 13 292,49 грн. 3% річних за користування грошовими коштами; 42 647,60 грн. втрат від інфляції, а всього 57 440,09 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 порушено провадження у справі № 910/21245/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2016.
Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2016 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповідача у судове засідання 13.12.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, відзив на позовну заяву не подали.
Ухвалу Господарського суду міста Києва було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.12.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
У судовому засіданні 13.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2016 зі справи № 910/12339/16 за позовом Товариства до Компанії про стягнення 1 216 954, 53 грн., яке не оскаржувалося та набрало законної сили 21.10.2016, позов задоволено повністю та встановлено таке:
- 09.10.2014 Товариством (страхувальник) та Компанією (страховик) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3000/261/000002 (далі - Договір);
- предметом Договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із володінням, користування, розпорядженням застрахованими ТЗ, зазначеними в окремих страхових сертифікатах, що видаються на кожний окремий застрахований ТЗ і є невід'ємними частинами договору. Вигодонабувачем за даним договором є - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»;
- відповідно до пункту 10.8 Договору страхове відшкодування здійснюється страховиком за письмовим погодженням з вигодонабувачем безпосередньо страхувальнику;
- пунктом 3.2 Договору передбачено, що строк дії договору по відношенню до кожного окремого застрахованого ТЗ зазначається в окремому сертифікаті;
- згідно зі страховим сертифікатом від 09.10.2014 № 3000/261/000002-16 об'єктом страхування є трактор колісний Challenger МТ 665 С, № кузова В060018, 2011 року випуску;
- відповідно до вказаного сертифіката страховим ризиком, зокрема, є пожежа, період страхування встановлений - з 12.10.2014 по 11.10.2015, франшиза становить 5 %, а страхова сума - 1 200 167,16 грн.;
- 22.03.2015 у колісному тракторі Challenger МТ 665 С, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що експлуатувався Кагарлицькою філією ТОВ «Комплекс Агромарс» та знаходився за адресою: Кагарлицький район, с. Стави, на ділянці поля № 5 сталась пожежа, внаслідок чого вказаний транспортний засіб був конструктивно знищений;
- на виконання умов Договору страхування 24.03.2015 Товариство звернулося до Компанії із заявою про настання страхового випадку та 23.03.2015 відповідач здійснив виїзд на місце події для з'ясування та фіксації обставин її настання;
- пунктом 10.4 Договору страхування передбачено, що страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування протягом 12 календарних днів з дня отримання останнього необхідного документа, що підтверджує настання страхового випадку і розмір збитків та складає страховий акт;
- пунктом 10.5 Договору страхування передбачено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом 12 календарних днів з дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування;
- про відмову у виплаті страхового відшкодування або прийнятті рішення про відстрочку виплати страховик протягом 12 календарних днів з моменту прийняття такого рішення повідомляє страхувальника (вигодонабувача) письмово, з викладенням мотивів та обгрунтування причин відмови;
- рішення щодо виплати страхового відшкодування Компанія повинна була прийняти 25.05.2015;
- листами від 21.05.2015 № 697/09-203 та від 08.09.2015 № 1293/09-203 відповідач повідомив страхувальника про відстрочку у прийнятті рішення про виплату страхового відшкодування на 180 днів, оскільки позивачем не було забезпечено явку водія пошкодженого трактора ОСОБА_3 до офісу Компанії для надання пояснень по страховому випадку;
- заявлена позивачем сума має бути виплачена саме Товариству, а не вигодонабувачу - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»;
- розмір страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем становить 1 059 923,82 грн. (1 200 167,16 грн. (страхова сума) - 60 008,36 грн. (5 % франшизи) - 53 287,43 грн. (4,44 % знос) - 26 947,55 грн. (вартість залишків)).
Таким чином, із вказаного рішення вбачається, що Товариство звернулося до господарського суду із відповідним позовом про стягнення страхового відшкодування у сумі 1 059 923,82 грн.; 96 983,03 грн. пені; 29 677,87 грн. втрат від інфляції; 30 369,81 грн. 3 % річних.
Позивач зазначає, що рішення від 29.09.2016 зі справи № 910/12339/16 фактично було виконано 24.10.2016; доказів протилежного суду не подано.
З огляду на наявність прострочення виконання рішення суду, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 292,49 грн. 3% річних і 42 647,60 грн. втрат від інфляції.
Товариство визначило період прострочення з 24.05.2016 до 23.10.2016, виходячи з такого:
- період стягнення 3 % річних і втрат від інфляції, які були стягнуті рішенням суду від 29.09.2016 зі справи № 910/12339/16, складав: з 09.06.2015 по 23.05.2016;
- фактичне виконання відповідачем рішення суду від 29.09.2016 зі справи № 910/12339/16 відбулося 24.10.2016.
Господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 5.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова № 14) господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.
Відповідно до пункту 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення 1 500 грн. вартості оцінки об'єкта страхування, яка має бути відшкодована відповідачем на підставі Договору.
Товариство документально підтвердило понесення витрат у сумі 1 500 грн., подавши платіжне доручення від 24.07.2015 № 2000146987 на суму 1 500 грн.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9; ідентифікаційний код: 20113829) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка; ідентифікаційний код: 30160757): 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. вартості оцінки об'єкта страхування; 13 292 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 49 коп. 3 % річних; 42 647 (сорок дві тисячі шістсот сорок сім) грн. 60 коп. втрат від інфляції та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 20.12.2016.
Суддя І.Д. Курдельчук