ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.12.2016Справа №910/31478/15
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва"
про стягнення 107 646,74 грн.
Представники сторін:
від позивача Іващенко О.В. - представник за довіреністю № 91/2016/10/17-23 від 17.10.2016 р.;
від відповідача: Дацюк І.І. - представник за довіреністю № б/н від 12.09.201 р.;
від третьої особи: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" про стягнення 107 646,74 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Домнічева І.О.) від 01.03.2016 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року у справі № 910/31478/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 р. касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. та рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2016 р. у справі № 910/31478/15 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/2150 від 17.10.2016 р., відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/31478/15.
В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу № 910/31478/15 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.10.2016 р. прийнято справу до провадження, розгляд справи призначено на 07.11.2016 р.
03.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі.
У судове засідання 07.11.2016 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.10.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39216616.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 22.11.2016 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача
22.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав пояснення по справі.
У судовому засіданні 22.11.2016 р. представник позивача заявив усне клопотання про залучення третьої особи до участі у справі.
Представник відповідача не заперечував проти даного клопотання.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2016 року клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, код ЄДРПОУ 38133008) . Розгляд справи відкладено на 12.12.2016 року.
В судове засідання 16.12.2016 року представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.11.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39219224.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.11.2000 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка змінила найменування на публічне акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна організація) та державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту жилого фонду Дніпровського району, правонаступником якого є комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (абонент) укладено договір № 1210039 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
У відповідності до положень п. 2.1 договору, сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (даної Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.3.1 договору, абонент зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Пунктом 2.3.2 договору передбачено, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатком №4 до договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по розрахунковим способом.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в РТ № 6 за адресою вул.. Закревського, 14 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.
Порядок розрахунків за теплову енергію сторони погодили в додатку №4 до договору, відповідно до пункту 5 якого абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, буд. № 11, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ),
У пункті 2 додатку №4 до договору зазначено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Відповідно до довідки дані по будинках (спорудах) ЖРЕО-411 Дніпровського району, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж «енергопостачальної організації» станом на 01.12.2012р. (додаток №8 до договору) постачання теплової енергії за договором здійснюється за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 13-А.
Згідно з п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2000.
Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення Арбітражним судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).
Згідно з п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Відповідач звертався до позивача з листом № 47-3579 від 07.08.2014 року про розірвання договору за взаємною згодою сторін з 01.08.2014 року. Проте, позивач листом № 029/53/8271 від 28.08.2014 року повідомив про недоцільність розірвання договору.
Відповідач в подальшому звернувся до позивача з листом № 47-1585 від 19.05.2015 року про припинення дії договору. Позивач листом № 029/53/1/10292 від 28.08.2015 року повідомив про надання згоди на припинення договору з 01.09.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 року припинено провадження у справі № 910/20884/15 за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про розірвання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1210039 від 01.11.2000, у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки договір є припиненим за згодою сторін з 01.09.2015 року.
Таким чином, договір діяв з 01.11.2000 року по 01.09.2015 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем в порушення умов договору не сплатив в повному обсязі за поставлену теплову енергію у гарячій воді, у зв'язку з чим у нього за період з 01.12.2014 року по 01.11.2015 року виникла заборгованість на загальну суму 82 901,21 грн.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справ, останні нарахування за спожиту теплову енергію були в квітня 2015 року.
Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 ЦК України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
26.04.2014 року Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги.
Пунктом 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" статті 19 після частини третьої доповнено двома новими частинами такого змісту:
"п. 4. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
п. 5. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення."
Тобто, враховуючи внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме ч. 4 статті 19, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для усіх форм власності є ПАТ "Київенерго".
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що, враховуючи приписи ч. 6 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", внесені зміни 26.04.2014 року до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", а саме визнання ПАТ "Київенерго" виконавцем послуг, ніяким чином не позбавить балансоутримувача (управителя) будинку, в даному випадку відповідача, бути споживачем або виконавцем послуг.
Аналогічного висновку дійшов і Вищий господарський суд України у постанові від 16.12.2015 у справі №910/14306/15, наголосивши на тому, що оскільки стороною договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем. До того ж, припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати наданих послуг.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що згідно з розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №335 від 17.06.2013 року, з 02.09.2013 року весь житловий та нежитловий фонд передано на праві господарського відання до КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва", у зв'язку з чим відповідач не є балансоутримувачем нежитлової будівлі за адресою: вул. Кубальчичи, 13-А.
Разом з тим, відповідно до п. 9.4 договору, жодна із сторін не має право передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні, без письмової згоди іншої сторони. При наявності такої необхідності, договір необхідно переоформити на ного суб'єкта договору.
Згідно з п. 9.3 договору у випадках передачі абонентом свого об'єкта іншій організації енергопостачальна організація повинна бути повідомлена в 3-дениий термін відповідним двостороннім листом здаючого та приймаючого об'єкт. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію.
На виконання вказаного пункту, укладеного між сторонами договору, доказів того, що комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва повідомило позивача про передачу відповідачем об'єкта іншій організації не подано, як і не подано належних доказів сплати заборгованості в повному обсязі.
Крім того, 23.07.2015 року Київською міською радою прийнято рішення №823/1687, відповідно до якого вирішено припинити Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" шляхом приєднання його до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, та встановлено, що останнє є правонаступником усіх прав, обов'язків та майна припиненого Комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва".
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №1210029 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000р. в розмірі 82 901,21 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1 789,62 грн. та індекс інфляції в розмірі 22 955,80 грн.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором на постачання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 1 789,62 грн. та індексу інфляції в розмірі 22 955,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, будинок 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 82 901 (вісімдесят дві тисячі дев'ятсот одна) грн. 32 коп., три проценти річних в розмірі 1 789 (одна тисяча сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 62 коп., індекс інфляції в розмірі 22 955 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 80 коп., а також 1 614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 19.12.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий