ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
16.12.2016Справа №910/22868/16
Суддя Борисенко І.І., розглянувши
позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ ХОЛДІНГ ГРУП"
про стягнення заборгованості по орендній платі,
Відповідно до п. 6 ст. 63 ГПК України не подано належних доказів надсилання відповідачу позовної заяви і доданих до неї документів.
Розглянувши подану позовну заяву, господарський суд встановив, що вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, та підлягає поверненню без розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, найменування сторін та їх поштові адреси.
Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Одночасно, згідно з ч.1 ст. 10 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За змістом п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Таким чином, у випадках, передбачених статтею 56 ГПК України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Отже, у позовній заяві має бути вказано місцезнаходження сторони - юридичної особи відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З відомостей, які відображенні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру, адресою відповідача є: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, кв. 920.
Відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо найменування та місцезнаходження відповідача: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 3, кв. 920, суд вважає достовірними.
Натомість позивачем у позовній заяві визначені наступна адреса відповідача: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3.
Судом встановлено, що позивачем здійснено направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою відповідача: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 3, про що свідчать опис вкладення у місці його приймання 07.12.2016 та чек.
Відтак, позивачем здійснено направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів за неповною адресою місцезнаходження відповідача, що в свою чергу свідчить про відсутність можливості отримання вказаних документів у зв'язку з визначенням неповної адреси отримувача.
Таким чином, позивач не виконав вимоги вищевказаних норм, оскільки наданий суду опис вкладення у цінний лист не може бути належним доказом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками.
Суд дійшов висновку, що зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, проте у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати усувати вказані недоліки.
Як зазначено у ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому, суд у разі порушення позивачем ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки, є зобов'язаним виконати вимоги ст. 63 зазначеного Кодексу України.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
За змістом п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,
Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.
Суддя І.І. Борисенко