ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
19.12.2016Справа № 910/23056/16
Суддя Ващенко Т.М., розглянувши
позовну заяву Jerbourg Holdings Limited
до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
про визнання припиненим зобов'язання, визнання припиненим договору, визначення моменту припинення зобов'язання
Jerbourg Holdings Limited звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання припиненим зобов'язання, визнання припиненим договору, визначення моменту припинення зобов'язання.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно з ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суду порушує справи за позовними заявами і вирішує господарські спори у порядку позовного провадження (ч. 1 ст. 4-1 ГПК України).
Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.
Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через уповноважених представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії від імені підприємства.
При цьому, п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що позовна заява підлягає поверненню, коли в позовній заяві відсутні відомості про прізвище та посаду керівника юридичної особи або до позовної заяви не додано належні документи на підтвердження повноважень особи, що підписала цю заяву як представник позивача в господарському суді (ч. ч. 3-6 ст. 28 ГПК України), і на ці документи немає посилання в заяві.
Позовну заяву № б/н від 15.12.16. від імені Jerbourg Holdings Limited підписано представником ОСОБА_1. Вказано, що означений представник діє на підставі Договору про надання правової допомоги від 31.10.16.
При цьому належно оформлена довіреність чи Ордер на надання правової допомоги на адвоката ОСОБА_1 матеріали позовної заяви не містять.
Далі, з вказаного Договору про надання правової допомоги від 31.10.16., вбачається, що від імені Jerbourg Holdings Limited його підписано ОСОБА_2 на підставі довіреності від 11.07.16. апостильованої 15.07.16. за № 157419/16.
Проте, вказаної довіреності до матеріалів позовної заяви не додано, а тому в суду відсутня можливість встановити чи уповноважений ОСОБА_2 уповноважувати будь-кого на представництво інтересів Jerbourg Holdings Limited в суді.
З огляду на що позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що витребування додаткових доказів з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, не передбачено статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, та суперечить принципу змагальності, закріпленому в пункті 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно з п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач заявив такі позовні вимоги:
- визнати припиненим зобов'язання, яке виникло на підставі договору застави акцій № 57/Z від 08.07.13.;
- визнати припиненим договір застави акцій № 57/Z від 08.07.13.;
- визначити моментом припинення зобов'язання, яке виникло на підставі договору застави акцій № 57/Z від 08.07.13. та моментом припинення договору застави акцій № 57/Z від 08.07.13. дату початку припинення депозитарної діяльності відповідача - 23.08.15.
Наведене свідчить, що фактично позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру.
Враховуючи викладене, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 15.12.16.., яка містить три вимоги немайнового характеру, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 4 134,00 грн., тоді як фактично сплатив судовий збір в розмірі 1 378,00 грн. (квитанція № 6837\31 від 15.12.16.), тобто тільки за одну вимогу немайнового характеру, а отже в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством.
Зважаючи на викладене, позивач не дотримався приписів абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, що в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.12. по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Додатково суд звертає увагу позивача на наступне.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України містять перелік способів захисту особистих немайнових або майнового права та інтересів.
Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Судом встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Суд встановлює факти, що мають юридичне значення, у випадках неможливості їх посвідчення в іншому порядку.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимога про встановлення факту не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовну заяву повернути без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду міста Києва з позовом.
Суддя Т.М. Ващенко