номер провадження справи 14/170/15
14.12.2016 Справа № 908/5674/15
Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса - 71001 смт. Куйбишеве Запорізької області, вул. Шевченка, б. 52)
до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_3 (адреса - 71053 с. Білоцерківка Куйбишевського району Запорізької області)
про відшкодування шкоди
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_4, договір про надання правової допомоги від 24.11.2015р.
Суть спору:
12.11.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернувся Позивач - ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 до Відповідача - ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.11.2015р. порушено провадження у справі №908/5674/15, присвоєно номер провадження 14/170/15, судове засідання призначено на 01.12.2015р. Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2015р., на підставі ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору у справі № 908/5674/15 на п'ятнадцять днів, до 27.01.2016р.; розгляд справи відкладено на 14.12.2015р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2015р. в справі призначено судову пожежно-технічну експертизу за індексом експертних спеціальностей - 10.8 (дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки), проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в Запорізькій області; провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.
04.01.2016р. матеріали справи №908/5674/15 повернуто на адресу господарського суду Запорізької області без проведення експертизи, при цьому в супровідному листі № 18/1-7690 від 29.12.2015р. зазначено, що в Запорізькому НДЕКЦ МВС України відсутні співробітники, які мають кваліфікацію судового експерта з правом проведення пожежно-технічної експертизи, тому на даний час НДЕКЦ такі експертизи не проводить.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.01.2016р. провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 26.01.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.16р. доручено проведення судової пожежно-технічної експертизи за індексом експертних спеціальностей - 10.8 (дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки) експертам Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання результатів експертизи.
05.04.2016р. на адресу господарського суду Запорізької області від Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.04.2016р. провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 21.04.2016р., Сторони зобов'язано надати додаткові докази та письмові пояснення з окремих питань.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.04.2016р. провадження у справі зупинено до отримання результатів пожежно-технічної експертизи.
Ухвалою господарського суду запорізької області від 28.11.2016р. провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 14.12.2016р.
В судовому засіданні 14.12.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_2 на праві власності належить приміщення кафе «Зоряне» в с. Білоцерківка, вул. Леніна, 23. Зазначене кафе знаходиться в приміщенні будівлі, яка до 11.06.2013р. належала ФОП ОСОБА_2 в цілому на праві власності. Відповідно до Договору купівлі-продажу від 11.06.2013р. 1/3 частини приміщення була продана ФОП ОСОБА_3
30.10.2014р. у приміщенні кафе «Зоряне» сталася пожежа. Відповідно до акту про пожежу, складеного 30.10.2014р. провідним інспектором Куйбишевського РС ГУ ДСНС ОСОБА_5, причиною пожежі встановлено коротке замикання.
Протягом жовтня 2014 року та до теперішнього часу кафе не працює, в той час як в приміщенні ФОП ОСОБА_3 працює продуктовий магазин. Електролічильник, який обчислював спожиту електроенергію приміщення кафе та був єдиним на всі об'єкти, так як раніше приміщення в цілому належало на праві власності ФОП ОСОБА_2
На пропозицію Позивача встановити свій окремий лічильник, Відповідач просив дозволити тимчасово користуватися лічильником Позивача, пославшись на високу вартість встановлення лічильника та відсутність на даний момент грошових коштів на встановлення окремого засобу обліку.
Однак у зв'язку з тим, що у приміщенні Відповідача знаходиться багато обладнання з великою потужністю (холодильники, холодильні камери) сталася пожежа через коротке замикання. На претензію від 15.09.2015р. Відповідач не відповідає та відмовляється відшкодовувати нанесені Позивачеві збитки, розмір яких визначений у звіті №1500113-01У.
З урахуванням зазначених обставин, Позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 130 212,00 грн. матеріальних збитків, понесених внаслідок втрати вартості пошкодженого майна; 3500,00 грн. матеріальних збитків, понесених внаслідок оплати проведення незалежної оцінки вартості майна; 157 683,00 грн. вартості ремонтно-будівельних та відновлювальних робіт, необхідних для усунення наслідків пожежі; покласти на Відповідача судові витрати.
Представник Позивача - ОСОБА_6 в судове засідання 14.12.2016р. не з'явився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи на січень місяць 2017 року у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Вищезазначене клопотання представника Позивача судом не задовольняється виходячи з наступного.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.
Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відтак неявка учасників судового процесу, в даному випадку Позивача, у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, при вирішенні клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи на січень місяць 2017 року, судом враховано положення ч.ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. В обґрунтування заперечень посилається на наступне. кафе “Зоряне” знаходиться в частині нежитлового приміщення будівлі, яка до 11.06.2013 року належала позивачу в цілому (1/1 частина). Відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованому в реєстрі №1200 від 11.06.2013 року, 1/3 (одна третя) частина нежитлового приміщення зазначеної будівлі була відчужена ОСОБА_3 (відповідач). Інша 1/4 (одна четверта) частина нежитлового приміщення зазначеної будівлі була відчужена ОСОБА_7. Частина нежитлового приміщення будівлі, що залишилася після відчуження вищезазначених часток, та в якому знаходиться кафе “Зоряне”, належить позивачу на праві власності по сьогоднішній день.
Позивач відчужував вищевказані приміщення як обладнані та працюючії магазини продуктових (відповідачу) та промислових (ОСОБА_7В.) товарів.
До цього, 24.12.2007р. між позивачем, як фізичною особою-підприємцем (споживач за договором) та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії за договором) було укладено договір про постачання електричної енергії №115.
Правовідносини у сфері постачання електричної енергії регулюються Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики країни від 31 липня 1996 року N28 “Про затвердження Правил користування електричною енергією”.
Відповідно до п. 1.1, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до п. 1.2. Правил: відповідальна сторона - власник засобів комерційного облік) - або інша організація, яка несе відповідальність за їх функціонування згідно з договором; власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії; споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; субспожчівач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж: основного споживача.
Таким чином, позивач є споживачем електричної енергії, власником електричних мереж та відповідальною особою згідно Правил та Договору. А відповідач є субспоживачем, оскільки після придбання приміщень вони приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача (позивача).
Відповідно до п.п. 5 п. 10.2. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України.
Згідно п. 2.3.9 Договору, споживач зобов'язується забезпечувати надійну, економічну і безпечну експлуатацію електрообладнання, удосконалювати схему електропостачання з виділенням відповідальних навантажень на резервні зовнішні лінії живлення, що забезпечують подачу електроенергії для екологічної та/або аварійної броні.
Як випливає із акту про пожежу від 30.10.2014 року причиною пожежі встановлено коротке замикання електромережі в приміщенні кафе “Зоряне”.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 30.11.2014р., пожежа в приміщенні кафе “Зоряне” виникла внаслідок несправності електропроводки.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, відповідач вважає, що саме з вини позивача, яка виразилися в порушенні ним покладених на нього п. п. 5, 25 п.10.2. Правил та пункту 2.3.9 Договору обов'язків призвели до виникнення пожежі та нанесення збитків собі та відповідачу.
Крім того, ФОП ОСОБА_3 зазначає, що в порушення п.п. 23 ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту населення, п. 6.1.2 Правил пожежної безпеки України приміщення позивача не було обладнане автоматичним засобом виявлення та гасіння пожежі, що призвело до пошкодження його майна внаслідок пожежі.
Також, у наданому звіті відповідач звертає увагу на те, що наявність шкоди та її розмір позивач обгрунтовус звітом №150113-01У, який складено ПП “Стандарт-СК” на підставі договору на проведення незалежної оцінки від 13.01.2015р. №150113-01 У.
Перелік пошкодженого майна, оціненого у звіті визначено у акті огляду №01У від 12.01.2015р.
Як зазначено у акті огляду №01У від 12.01.2015р. його проведено без участі всіх заінтересованих осіб, зокрема відповідача. Тому він був позбавлений можливості внести свої заяви та зауваження щодо предмета оцінки.
Додатком 1 до п. 2.1. Наказу МНС України від 05.07.2004 за №301 “Про затвердження Інструкції про порядок організації роботи органів дізнання в системі МНС України при проведенні пожежно-технічних розслідувань, перевірок заяв, повідомлень та іншої інформації про пожежі та злочини, пов'язані з ними, провадження дізнання у справах про пожежі і порушення протипожежних правил” передбачена форма акту про пожежу.
Вищевказаною Інструкцією передбачено, що в акті про пожежу обов'язково зазначається докладний опис знищеного та пошкодженого майна.
В акті про пожежу від 30.10.2014 року, зазначено що пожежею знищено побутові речі та електролічильник, пошкоджено побутову кімнату. Акт підписаний членами комісії, зокрема ОСОБА_8
Перелік пошкодженого або знищеного майна зазначений в Акті про пожежу значно відрізняється від переліку пошкодженого або знищеного майна наведеного у звіті №150113-01У.
Варто врахувати також і той факт, що пожежа сталася 30.10.2014р., а огляд оцінщиком проведено 12.01.2015р. тобто майже через 2,5 місяці після пожежі. За весь цей період стан приміщення в якому сталася пожежа та стан, кількість майна могли змінитись, що значно впливає на визначений експертизою розмір збитків.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
Позивачу на праві власності належав комплекс нежитлових приміщень, розташований в с. Білоцерківка Куйбишевського paйону Запорізької області по вулиці Леніна 23.
11.06.2013р. між ОСОБА_2 - Продавець та ОСОБА_3 - Покупець укладено Договір купівлі-продажу (далі за текстом Договір), який зареєстровано в реєстрі за №1200.
Відповідно до Договору, у власність Покупця переходить: 1/3 частина нежитлового приміщення, розташованого за адресою с. Білоцерківка, вул. Леніна, 23.
Частина нежитлового приміщення будівлі, що залишилася після відчуження вищезазначеної частки та в якому знаходиться кафе "Зоряне" належить Позивачу на праві власності по теперішній час.
Суміжне з кафе нежитлове приміщення, яке придбане Відповідачем, було обладнано під магазин продуктових товарів, що протягом жовтня місяця 2014 року здійснював свою діяльність, на відміну від кафе "Зоряне", що належить Позивачу, яке протягом жовтня 2014 року не працювало, що не заперечується Сторонами та підтверджується довідкою виконкому Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області.
Постачання електричної енергії на зазначені нежитлові приміщення здійснювалось на підставі договору №115 від 24.12.2007р. (далі за текстом - Договір №115), укладеного між Позивачем як фізичною особою-підприємцем (споживач за договором) та ВАТ «Запоріжжяобленерго» (постачальник електричної енергії за договором).
За згодою Позивача до його електромережі самовільно приєднався Відповідач з метою отримання електричної енергії та здійснював користування електроенергією на підставі усної домовленості сторін у справі. Електролічильник, який обчислював спожиту електроенергію знаходився в приміщенні кафе "Зоряне", що належить Позивачу та був єдиним на всі торгові об'єкти, що також в ході розгляду справи не заперечувалось Сторонами.
Договір на постачання електричної енергії був укладений ВАТ «Запоріжжяобленерго» тільки з власником кафе «Зоряне» - ФОП ОСОБА_2 - Позивачем у справі. Питання щодо постачання, користування електричною енергією Відповідачем, межі його відповідальності Договором не були врегульовані. Окремий договір з ВАТ «Запоріжжяобленерго» -постачальником електричної енергії Відповідачем не укладався.
30 жовтня 2014 року у приміщені кафе "Зоряне" за адресою: вул. Леніна,23 с. Білоцерківка Куйбишевського району Запорізької області сталася пожежа.
Згідно із акту про пожежу від 30.10.2014р., що складений провідним інспектором Куйбишевського РС ГУ ДСНС ОСОБА_9, Позивачу була заподіяна матеріальна шкода, а саме: знищено побутові речі, електролічильник, пошкоджено побутову кімнату.
Враховуючи обставини заподіяння шкоди, суд приходить до висновку про те, що між Сторонами виникли правовідносини за недоговірними зобов'язаннями по відшкодуванню шкоди, які регулюються Цивільним кодексом України.
За приписами ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За умовами ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно із ст.ст.316,321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
За змістом положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Відповідно до приписів ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:
- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;
- наявність збитків;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;
- вина боржника.
Відповідно до вимог статей 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що поведінка останнього була неправомірною, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, що повинен довести позивач.
Доведення цих обставин із боку позивача можливе на підставі доказів, перелічених у ст. 32 ГПК України.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово
Як випливає з наданих Позивачем доказів, 30 жовтня 2014 року в приміщенні кафе «Зоряне» за адресою: вул. Леніна,23 с. Білоцерківка Куйбишевського району Запорізької області сталася пожежа.
Відповідно до акту про пожежу від 30.10.2014р. ймовірною причиною пожежі є коротке замикання електромережі.
Відповідно до постанови слідчого СВ Куйбишевського РВ ГУМВС України в Запорізькій області від 30.11.2014 року, кримінальне провадження було закрите, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки пожежа в приміщенні кафе «Зоряне» виникла в наслідок несправності електропроводки.
Згідно із відповіді Куйбишевського РЕМ від 20.03.2015 року, перевіркою 30.10.2014 року справності електролічильника, встановленого в кафе «Зоряне» ФОП ОСОБА_2 в с. Білоцерківка Куйбишевського району по вул. Леніна, 23 зовнішніх пошкоджень корпусу та пломб не виявлено. Електролічильник, встановлений на вказаному об'єкті розрахований на потужність 5-60 А (ампер). ФОП ОСОБА_3 до Куйбишевського РЕМ із заявою про встановлення окремого електролічильника до 30 жовтня 2014 року не звертався.
Правовідносини у сфері постачання електричної енергії між позивачем та постачальником електричної енергії регулюються Договором та Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією» (далі за текстом - Правила).
Відповідно до п. 1.1. Правил, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до п. 1.2. Правил: відповідальна сторона - власник засобів комерційного обліку або інша організація, яка несе відповідальність за їх функціонування згідно з договором;
власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії;
споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору;
субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж: основного споживача;
дозволена потужність - максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних
документів відповідно до умов договору;
користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності.
Відповідно до п.п. 5 п.10.2. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України.
Згідно п.2.3.9 Договору, споживач зобов'язується забезпечувати надійну, економічну і безпечну експлуатацію електрообладнання, удосконалювати схему електропостачання з виділенням відповідальних навантажень на резервні зовнішні лінії живлення, що забезпечують подачу електроенергії для екологічної та/або аварійної броні.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки у житловому фонді покладається на власника житлового приміщення.
Відповідно до ст.319 ЦК України власність зобов'язує.
Таким чином, позивач є споживачем електричної енергії, власником електричних мереж та відповідальною особою згідно Правил та Договору та інших положень законодавства. А Відповідач є фактичним субспоживачем, оскільки після придбання приміщення він зі згоди Позивача був приєднаний до технологічних електричних мереж основного споживача (Позивача), без укладання відповідного Договору.
Відповідно до п.п. 8,10,13 пункту 10.1 Правил, споживачі електричної енергії мають право на: приєднання до власних мереж субспоживачів у межах величини потужності, дозволеної до використання відповідно до договору з постачальником електричної енергії; звернення до постачальника електричної енергії з питання змін договірних умов у порядку, передбаченому цими Правилами; уживати протиаварійні, протипожежні заходи та заходи щодо безпечної експлуатації електроустановок.
Відповідно до п.п. 25 п.10.2. Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності повідомити про це електропередавальну організацію і постачальника електричної енергії та ініціювати коригування дозволеної потужності (зменшення дозволеної потужності на величину приєднаної потужності нових субспоживачів).
Згідно із п.5.7. Правил, у разі укладення договору про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем (основним споживачем), до технологічних електричних мереж якого приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання (субспоживачів або електропередавальних організацій), у ньому зазначаються додатково такі умови: 1) відомості про приєднані електроустановки інших суб'єктів господарювання та їх власників; 2) обсяги передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання; 3) порядок припинення електропостачання субспоживачів у передбачених цими Правилами випадках; 4) порядок розрахунку втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача), пов'язаних з передачею електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання; 5) порядок розрахунку балансу електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача); 6) порядок передачі даних про обсяги переданої електричної енергії в електроустановки інших суб'єктів господарювання, у тому числі у випадках порушення розрахункового обліку електричної енергії у цих суб'єктів господарювання.
Як було встановлено в судовому засіданні, позивач надав дозвіл на самовільне підключення субспоживачів до власної електромережі, без перевірки меж величини потужності, дозволеної до використання відповідно до договору з постачальником електричної енергії. Позивач не повідомив належним чином постачальника електроенергії про приєднання субспоживачів до власної мережі, не ініціював перед постачальником електроенергії коригування дозволеної потужності та інших показників, які впливають на безпечне споживання електричної енергії: відомості про приєднані електроустановки та обсяги передачі електричної енергії в електричні мережі інших суб'єктів господарювання, тобто порушив умови Договору та Правил.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що внаслідок вини Позивача, яка виразилися в порушенні ним покладених на нього п.п. 5, 25 п.10.2. Правил та пунктів 2.3.9, 2.5 Договору обов'язків були створені умови, які могли привести до перевищенні дозволеної потужності у власній електромережі, що в свою чергу могло бути причиною короткого замикання.
З метою встановлення всіх фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення спору, ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. доручено проведення судової пожежно-технічної експертизи за індексом експертних спеціальностей - 10.8 (дослідження обставин виникнення і поширення пожеж та дотримання вимог пожежної безпеки) експертам Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення судової пожежно-технічної експертизи поставлено наступні питання:
- Чи було обладнано кафе “Зоряне”, що розташоване за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, с. Білоцерківка, вул. Леніна, буд. 23 технічними засобами виявлення та гасіння пожежі та чи використовувалися вони під час гасіння пожежі?
- ОСОБА_4 на об'єкті був осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння)?
- Яка причина виникнення пожежі?
- Чи відповідав стан об'єкта вимогам Правил пожежної безпеки?
- Чи не є причиною виникнення пожежі стан електричної мережі або електролічильника (коротке замикання, перевантаження тощо)?
- Який механізм виникнення пожежі?
- Які обставини події пожежі зумовили її наслідки?
Відповідно до Висновку №704-16 від 27.10.2016р. експертом надані наступні відповіді на поставлені питання:
1. Згідно детального обстеження місця пожежі 26.08.2016 року нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, с. Білоцерківка, вул.. Леніна, буд.23. в приміщенні були відсутні засоби виявлення та гасіння пожежі.
2. Первинне місце загорання «осередок пожежі» було в приміщенні (згідно технічного пас порту приміщення 10. «підсобне приміщення», яке належить ОСОБА_2С.), в районі електро лічильника.
3. Причиною виникнення пожежі є перевищення навантаження на засоби обліку електроенергії (лічильника) внаслідок порушення власником електромережі правил та норм розподілення та споживання електроенергії у приміщенях кафе «Зоряне», магазину «Продуктовий», магазину «Хозтовари».
4. Стан об'єкта за адресою: с.Білоцерківка. вул. Леніна 23, Куйбишевського району, Запо різької області не відповідав п.3.1, п.2.3, п.6.1.2, п.5.1.30 «Правил пожежної безпеки України» (які діяли на момент виникнення пожежі), п.2-3, ст.55, п.п. 23, ч.і ст.20 Кодексу цивільного за хисту України.
5. Причиною виникнення пожежі є перевищення навантаження в електромережі на засоби обліку електроенергії (лічильника) внаслідок порушення власником електромережі правил та норм розподілення та споживання електроенергії у приміщеннях кафе «Зоряне», магазину «Продуктовий», магазину «Хозтовари».
6. Механізм виникнення пожежі внаслідок повного вигорання електролічильника доскона льно встановити неможливо. Механізм виникнення пожежі пов'язаний з причиною виникнення пожежі.
7. Допущені власником електричної мережі порушення пунктів 2.3.1 - 4.2.2 Договору №115 від 24.12.2007р. про постачання електричної енергії; п.п.5, п.10.2, п.п.15. п.10.2 «Правил користування електричною енергією»; п.3.1, п.2.3, п.6.1.2, п.5.1.30 «Правила пожежної безпеки України», п.2-3, ст.55, п.п. 23, ч.1 ст.20 «Кодексу цивільного захисту України» зумовили не від повідність будівлі за адресою: с.Білоцерківка. вул. Леніна 23, Куйбишевського району, Запорі зької області по забезпеченню пожежної безпеки зумовили виникнення пожежі та її наслідки.
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На думку суду, небажання Відповідача на усні та письмові вимоги Позивача встановлювати окремий електролічильник не утворює його вину у виникненні пожежі, оскільки відсутній причинно-слідчий зв'язок між діями та наслідками і не є порушенням правил користування електричною енергією. Зазначена поведінка Відповідача не позбавляла Позивача можливості, як споживача за договором постачання електричної енергії і власника електромережі, в односторонньому порядку відключити Відповідача від споживання електричної енергії, особливо після того як Позивачу стало відомо про збільшення навантаження на електромережу зі сторони Відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що уся відповідальність за використання електромережі та обладнання в комплексі нежитлових приміщень за адресою: вул. Леніна, 23 в с.Білоцерківка Куйбишевського району Запорізької області покладається на її власника - ФОП ОСОБА_2
Суд відзначає, що в розумінні статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки Відповідача, яка спричинила шкідливий результат для Позивача, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.
У відповідності до ст. 49 ГПК України та враховуючи приписи п. 4.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013р., оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір не стягується.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, суми які підлягають оплаті за проведення судової експертизи при відмові в позові покладаються на позивача.
Крім того, 14.12.2016р. Відповідачем надано клопотання про долучення письмових доказів понесених судових витрат, в якому просить понесені витрати на допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн. віднести на рахунок Позивача.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики. Відповідно до ст. 33 Правил гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Відшкодування витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат: угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Так, в матеріалах справи міститься необхідне документальне підтвердження витрат ФОП ОСОБА_3, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, а саме: Договір про надання правової допомоги від 24.11.2015р.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №644 від 02.11.2007р.; квитанція до прибуткового касового ордеру №19 від 08.12.2016р. на суму 10 000,00 грн.
Враховуючи тривалість розгляду спору понад рік та участь представника Відповідача в судових засіданнях та присутність його при проведенні експертного дослідження, суд вважає, що обґрунтованим розміром судових витрат з оплати послуг адвоката є 5 000,00 грн., які і підлягають стягненню з Позивача на користь Відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Запорізької області, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_3 про відшкодування шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (71001 смт. Куйбишеве Запорізької області, вул. Шевченка, б. 52, код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_3 (71053 с. Білоцерківка Куйбишевського району Запорізької області, код НОМЕР_2) 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
Повне рішення складено 19.12.2016р.
Суддя Л.М. Сушко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.