12.12.2016 Справа № 907/688/16
За позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Альфа страхування”, м. Київ
ДО Ужгородської міської ради, м. Ужгород
ПРО відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 18295,38грн.,
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1С, представник за довіреністю від 05.04.2016р. №03-17/120
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Альфа страхування”, м. Київ звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, м. Ужгород про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 18295,38грн.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.10.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.11.2016р.
Ухвалою господарського суду від 14.11.2016р. розгляд справи було відкладено на 30.11.2016 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.11.2016 року розгляд справи було відкладено на 12.12.2016р.
Позивач свого повноважного представника в судове засідання не направив. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обгрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, зазначає, що внаслідок падіння дерева було пошкоджене застраховане майно стархувальника, вартість яких 05.02.2016 року відшкодовано відповідно до Акту огляду майна та Сюрвейерського звіту у розмірі 18295,38грн. Висновком Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області встановлено, що зазначена подія відбулася внаслідок падіння дерева, яке знаходиться на балансі Ужгородської міської ради. Відтак, позивач просить у відповідності до вимог ст. 1173 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування.
Представник відповідача заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що до повноважень Ужгородської міської ради не відноситься обов'язок по збереженню та доглядом за зеленими насадженнями, так як ці повноваження згідно договору від 05.05.2015 р. № 15-09/100203 передані ТОВ «Ужагромікс», який в свою чергу є балансоутримувачем об'єктів благоустрою населеного пункту і відповідно до вимог п.5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 р. № 105 (далі - Правила) є відповідальним за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.12.2016, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
03.07.2015 року між приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Альфа страхування”, м. Київ та ПАТ «Кредобанк» було укладено Договір добровільного страхування майна за №016.0488139.712 (далі - Договір страхування), предметом якого є майно, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, проспект Свободи, 35/36.
19.09.2015 року близько 11 години 00 хвилин в м. Ужгород по проспекту Свободи, 35/36 відбулась подія - падіння дерева, внаслідок якого було пошкоджено застраховане майно страхувальника, а саме: двері, склопакети, рекламна вивіска та колони фасаду.
Згідно висновку рапорту оперативного чергового чергової частини Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області від 21.09.2015 року встановлено, що зазначена подія відбулася внаслідок падіння дерева, яке знаходиться на балансі Ужгородської міської ради.
27.01.2016 року позивачем складено розрахунок страхового відшкодування у сумі 18295,38грн., про що 27.01.2016 року складено Страховий акт по справі №0701.211.15.01.01 на суму 18295,38грн.
05.02.2016 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 18295,38грн. на користь страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №2108 від 05.02.2016 року.
З огляду на положення чинного законодавства про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, після виплати Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування» страхового відшкодування за Договором добровільного страхування № 016.0488139.712 від 03.07.2015 до позивача у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник за договором добровільного страхування мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто в розмірі 18295 грн. 38 коп.
Разом з тим, згідно зі ст.1173 ЦК України, на яку послався заявник в обґрунтування позовних вимог, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст.1173 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).
Отже для відшкодування шкоди за правилами даної норми необхідно довести такі факти:
а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.
в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Позивач який звернувся з позовом про стягнення шкоди має довести наявність усіх трьох елементів господарського правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Посилаючись на приписи ст.1173 ЦК України та на те, що відповідач є особою, за рішенням якої має здійснюватись благоустрій, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Ужгородської міської ради 18295,38 грн. суми відшкодування майнової шкоди за пошкодження майна.
Позивач вважає, що саме відповідач повинен відшкодувати суму майнової шкоди у розмірі 18295,38грн. за пошкодження майна, у зв'язку з падінням дерева, яке спричинило пошкодження фасаду будинку.
Згідно з п.9 ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озелененням, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до п.п.10 п.1 ст.42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягуються особи, винні у неналежному утриманні об'єктів благоустрою.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об'єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
За результатами відкритих конкурсних торгів, надавачем послуг щодо благоустрою території (послуги з утримання зелених насаджень) у 2015 році є ТОВ «Ужагромікс», про що укладений договір від 05.05.2015 р. № 15-09/100203.
Даний договір розроблений на підставі вищезазначених Правил, які чітко визначають балансоутримувача, який є відповідальний з утримання та збереження зелених насаджень, на підпорядкованих територіях зеленого господарства. У даному випадку такою особою є ТОВ «Ужагромікс».
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об'єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини).
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані у процесі утримання об'єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об'єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані;
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України;
Водночас, згідно з п.5.5 Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 №105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.07.2006р. за №880/12754, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:
на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів;
на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства;
на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій;
на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування;
на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Таким чином, особою відповідальною за збереження зелених насаджень та дерев по проспекту Свободи в м. Ужгород, судом було встановлено, є балансоутримувач відповідних зелених насаджень ТОВ «Ужагромікс», але аж ніяк не відповідач у даній справі - Ужгородська міська рада.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Позивач належними засобами доказування не довів завдання йому відповідачем шкоди в загальному розмірі 18295,38 грн., протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між ними.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Таким чином, позовні вимоги приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Альфа страхування”, м. Київ є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою в позові, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 19.12.2016р.
Суддя О.Ф. Ремецькі